«Сковорода – джерельна вода нашої культури»
Факультет філології та журналістики продовжує дивувати культурними заходами, які допомагають нам, студентам, розвивати в собі високодуховних філологів, справжніх поціновувачів літератури.
Четвертого грудня у бібліотеці імені Чижевського відбувся літературно-музичний вечір, присвячений 290-й річниці від дня народження Григорія Сковороди.
Програма заходу була дуже різноманітна: фільм про видатного філософа, лекція про «вічного студента», читання поезій Григорія Савича, українські народні пісні, чарівна музика сопілки та бандури.
Цей захід повністю зруйнував усі наші стереотипні уявлення про Сковороду – босоногого мандрівника з палицею, «якого світ ловив, та не спіймав». Насправді ж його образ набагато яскравіший і цікавіший.Григорія Савича можна назвати «неформалом свого час»,який фізичною працею, говорили жартома, займався лише два рази: коли співав у капелі і коли копав собі могилу. Він мав багато привілеїв, насолод, проте все проміняв на бажання йти за покликанням. Він і вчителем був неординарним: Сковорода полюбляв грати своїм учням на тлі могил, за що неодноразово його виганяли з посади. Проте саме так він учив їх не боятися смерті. Його вихованці ставали відомими, успішними людьми.
Справжній Сковорода – це вільний козак, самотній філософ, який міг зректись усього: токайського вина, маєтків, багатств, стосунків заради своєї справи (єдиною слабкістю, яку не зміг перебороти в собі Григорій Савич, була любов до смачного високоякісного сиру).
Олег Іванович Таран, доцент кафедри української літератури, лекції якого про Григорія Сковороду ми ще матимемо щастя слухати, назвав видатного філософа «Орієм» українського народу, квіткою духовності, містичним явищем у найяскравіші часи нашої України. Він уважає, що цей поет був посланий країні, адже сам Григорій Савич зміг «своїм життям до себе дорівнятись», його слова дійсно ставали ділами, а діла – правдою. Олега Івановича засмучувало лише те, що ми ходимо по багатій землі – а самі бідні, маємо неоціненну спадщину, яку не знаємо. Сковорода – це джерельна вода нашої культури, яка пробуджує розум і дух.
По-іншому сприймалися і відомі всім вірші філософа, які виразно, емоційно і дійсно від душі продекламував Кирило Поліщук. Справжньою насолодою були для нас неперевершені мелодії сопілки та бандури, до потаємних струн душі доторкнулися українські народні пісні.
Ми дуже вдячні організаторам і учасникам зустрічі за корисно проведений час і «погрожуємо» приходити ще, адже завжди раді подібним оригінальним заходам, які є цілющою водою для молодих, ще не зовсім сформованих душ.
Олександра Крикун, студентка 12-ї групи