ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ, ЯК СКЛАДОВА НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ

Кравцова Тетяна Олександрівна

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та менеджменту освіти

Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький, Україна

Чабановська Юлія

магістр першого року навчання, спеціальності 011Освітні, педагогічні науки

Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький, Україна

У сучасному суспільстві молодь має бути здатною критично осмислювати сучасні екологічні проблеми, а також мати всі необхідні знання і вміння, бути компетентною, щодо збереження природного середовища, мати цінності, які ґрунтуються на повазі до природи, та її ресурсів.

Проблема формування ціннісного ставлення до природи розкрита у дослідженнях таких вітчизняних науковців. Т.Баранова, М.Васильєва,
А.Кочергіна, Ю.Маркова, Н.Ігнатовської та ін. Питання формування наукового світогляду присвячені праці М. Садового,О. Яковлєвої та ін. Оскільки в сучасних науково-педагогічних джерелах лише розкриті окремі аспекти дослідження формування ціннісного ставлення до природи, мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити сутність ціннісного ставлення до природи як складової наукового світогляду. Зауважимо, що ціннісне ставлення є однією з визначальних складових категорій у світогляді особистості, оскільки відображає переконання, особистісні риси, усвідомлені дії особистості.

Ми враховуємо думку Л. Губерського, що світогляд є системою принципів, знань, ідеалів, переконань,ціннісних орієнтацій, надій та вірувань, котрі визначають діяльність індивіда або соціального суб’єкта, є формою його суспільної самосвідомості, через яку суб’єкт усвідомлює свою соціальну сутність і оцінює духовно-практичну діяльність. Світогляд –інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. [2, с. 30]».

Ціннісні орієнтації виступають як важливий компонент світогляду особистості або групової ідеології, що виражає уподобання та прагнення особистості або групи до тих чи інших узагальнених людських цінностей (добробут, здоров'я, комфорт, пізнання, громадянські свободи, творчість, праця тощо) [3, с. 539]. С. Гончаренко зазначає, що ціннісні орієнтації це вибіркова, відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості, зорієнтована на певний аспект соціальних цінностей. Ц. о. формуються в процесі соціального розвитку індивіда, його участі в трудовому житті. Виховання людини можна розглядати як керування становлення самозміною її[1, с. 357]

Відтак, науковий світогляд існує у вигляді системи ціннісних орієнтацій, ідеалів,вірувань і переконань, а також способу життя людини і суспільства.Особистість існує у відношенні до інших людей, соціуму, природи.Зазначимо, що ціннісне ставлення до природи характеризується відношенням до природи як абсолютної цінності, так як людина є частиною природи. Разом з тим науковий світогляд відображає на скільки цінністю є відносини людини з природою та обгрунтовано екологічними знаннями, уміннями, та навичками.

Як зазначає В. Скрабець, ставлення людини до природи є одним зі складових компонентів екологічної свідомості в якості предмета екологічної психології, де об’єктивний зв’язок природи і потреб людини знаходить відображення в особистісному внутрішньому світі, забарвлюється ним і набуває певного ступеня значущості. У силу цього практично будь-яке ставлення до природи набуває своєрідність суб’єктивного ставлення [5, с. 140–141].

Ми враховуємо думку С. Скрипника який характеризує поняття "ціннісне ставлення до природи" як внутрішню готовність до
екологічно доцільної взаємодії з природою, яка базується на усвідомленні
самоцінності об'єктів природи, їх значення для суспільства і кожної людини зокрема. Ціннісне ставлення до природи відповідає принципам сталого розвитку,позначається на самовизначенні, реалізується у творчій взаємодії особистості з природою [6, с.11]

Ми враховуємо позицію Г.Пустовіта, який висуває положення, що змінять науковий світогляд, зокрема, це повна відмова від ієрархічної картини світу; необхідність гармонійного розвитку людини і навколишнього середовищ;орієнтування на екологічну доцільність будь-якої діяльності в довкіллі, відсутність протиставлення людини природі;поширення етичних норм на взаємодію з природою;максимальне врахування запитів і потреб людини і будь-яких біологічних об'єктів на життєвий простір»;усвідомленню правила екологічного пріоритету діяльності: доцільною є та діяльність, яка не порушує екологічної рівноваги в природі, зберігає баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії людини з природою; визнання незаперечності спільного шляху подальшого розвитку людської цивілізації та природи [4]

Отже, ціннісне ставлення людини до природи полягає в дбайливому, турботливому відношенні до природи, на переконанні того, що природа є найбільшою цінність людини, скільки людина є частиною природи, є відповідальною за збереження природи як необхідної умови існування. Відтак, ціннісне ставлення до природи інтерпретується через систему природничо-наукових знань,умінь, навичок, особистих переконань, які відображені у світогляді особистості.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко ; [гол. ред. С. Головко]. – Київ: Либідь, 1997. – 373 с. 

2. Губерський Л., Андрущенко В. Філософія як теорія та методологія розвитку освіти / В.Андрущенко,Л. Губернський–К. : «МП Леся», 2008.–612 с.

3. Мещеряков Б. Г. Большой психологический словарь  / Под ред. Б.ГМещерякова, Зинченко В.П. – М.: Прайм-Еврознак, 2003. – 672 с.

4. Пустовіт Г. П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних навчальних закладах: Монографія. / Г. П. Пустовіт – К.-Луганськ: Альма-матер, 2004. – 540 с.

5. Скребець В.О. Екологічна психологія: Навч. Посібник/ В. О.  Скребець –К.: МАУП, 1998. – 144 с

6. Скрипник С. В. Формування ціннісного ставлення до природи в учнів старших класів сільської загальноосвітньої школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.07 / С. В. Скрипник; Миколаїв. держ. ун-т ім.  В.О. Сухомлинського. – Миколаїв, 2010. – 20 с.