В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Олеся Сметанюк
магістрант 2 курсу Педагогічного факультету
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
м. Івано-Франківськ
Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент О. І. Кіліченко
Анотація. У статті визначаються особливості організації навчального процесу в початковій школі, які окреслені у працях В. О. Сухомлинського
Ключові слова: навчальний процес, учні початкової школи, урок, диференціація навчання, оцінювання.
Постановка проблеми. Однією із вимог сучасного суспільства є створення нової української школи. Однак без знань минулого це неможливо. Результативність здійснення педагогічного процесу залежить від способів організації навчання в школі і, зокрема, в початкових класах. Тому ідеї видатного українського педагога В. О. Сухомлинського є на часі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед дослідників педагогічної спадщини видатного українського педагога варто назвати: М. Антонця, І. Беха, М. Библюк, А. Богуш, Н. Калініченко, М. Мухіну, О. Савченко, О. Сараєву, О. Сухомлинську та багато ін.
Мета статті. Проаналізувати ідеї В. О. Сухомлинського про особливості організації навчального процесу в початковій школі.
Виклад основного матеріалу дослідження. Досліджуючи та аналізуючи праці великого педагога, можемо зауважити, що в них виокреслені основні аспекти організації навчання в початковій школі, які є актуальними і сьогодні.
На думку О. Савченко, до суттєвих ознак розробленої В. О. Сухомлинським дидактико-методичну систему розвитку дитини належить: 1. Забезпечення органічного взаємозв’язку навчання і розвитку дітей. 2. Пафос дидактики В. Сухомлинського в утвердженні гуманістичних культуротворчих функцій освіти, яка повинна стати засобом облагородження особистості. 3. Цілеспрямований розвиток позитивної мотивації учіння. 4. Вагомим є внесок ученого у розкриття шляхів оволодіння школярами повноцінною навчальною діяльністю. 5. Невикористаним джерелом реалізації ідей розвивального навчання за В. Сухомлинським є широке залучення національної культури, особливо мистецтва. 6. Помітний внесок В. Сухомлинського в таку малодосліджену галузь, як стимулювання учнівського самопізнання, самовиховання і самонавчання, що є найбільш цінним результатом будь-яких педагогічних систем[1].
Особливого значення надавав видатний педагог проблемі організації навчання. Педагог критикував тих учителів, які «вбачають головну мету навчання в тому, щоб укласти в голови учнів яrнайбільше фактичних знань, що постійно зберігалися б у їх пам’яті» [3, с. 55].
Він зазначав, що навчання є «не механічне перекладення знань з голови вчителя в голови дитини: це найскладніші моральні стосунки, в яких провідною, визначальною рисою є виховання почуття честі, гідності й на цій основі – бажання бути хорошим»[2].
Під керівництвом учителя здійснюється засвоєння знань, набуття практичних навичок, що є складником пізнавальної діяльності дітей. Важливим стимулом цієї діяльності є пристрасне бажання вчитися, оволодівати знаннями. Завдання вчителя полягає в тому, щоб постійно розвивати у дітей позитивне почуття, задоволення навчанням, щоб із цього почуття виник і утвердився емоційний стан – пристрасне бажання вчитися.
Видатний педагог критикував тих учителів, які жалкують з приводу того, що той чи інший розділ програми учень забув… Таке навчання перетворюється в самоціль» [3, с. 55].
На думку вченого, «Напруження власних зусиль, досягнутий працею успіх, радість розумової праці – ось три сходинки, піднімаючись на яких дитина йде до міцних, осмислених знань» [1, c. 84].
В. О. Сухомлинський зазначав, що важливою вимогою до організації навчального процесу є необхідність усвідомлення дітьми мети навчання, так як воно є найважливішими стимулом навчальної діяльності учнів.
Великого значення педагог надавав формуванню самостійності учнів у навчанні. Він зауважував, що «Навчання стає працею за тієї умови, коли учень самостійно здобуває знання. Це потрібно не лише для міцності знань. Самостійне добування знань породжує зрілість думки» [1, c. 89].
В. О. Сухомлинський відзначав необхідність забезпечення оптимальних умов для розвитку потенційних інтелектуальних можливостей кожного учня та розвитку їх творчих здібностей і обдарувань на уроках та в позаурочній роботі
Аналізуючи досвід учителів В. О. Сухомлинський зауважує, що кращі учителі при організації навчального процесу звертають увагу на те, щоб виявити і зрозуміти «трудності», що виникають у процесі навчання у дітей, щоб «зосередити на ній не тільки увагу, але й силу волі дитини»[3, c.57].
Вчений відзначав роль активізації розумової праці молодших школярів, адже це період, коли відбувається інтенсивний перехід від мислення образного до мислення абстрактного, логічного. Вчитель повинен навчити дітей мислити, спостерігати. Тому у роботі Павлиської школи особливе місце займали уроки мислення та уроки серед природи, так як перші наукові істини дитина має пізнавати з навколишнього світу, щоб джерелом думки була краса і невичерпні скарби природних явиш. Саме в природі вчений вбачав джерело розвитку дитячого розуму. На таких уроках учитель звертає увагу на різноманітні об'єкти і ставить перед школярами запитання, спонукаючи, їх досліджувати незнайоме.
Особливого значення В. О. Сухомлинський надавав структурі уроку та підготовці вчителя до навчальних занять. Він зазначав, що «Готуючись до уроку, досвідчений педагог завжди продумує, як відбиватимуться повідомлювані ним знання в розумі його учнів. Залежно від цього вчитель вибирає й методи навчання» [6]
Педагог указував на необхідність вводити диференціацію в навчальний процес. Зокрема, Василь Олександрович рекомендував «Подивіться на уроки математики викладачів Павлиської середньої школи Г. Г. Арищенко та М.А.Лисак. Під час розв’язування задача (а розв’язування задач займає 90 % часу) клас у них ніби розділяється на кілька груп» [4, c. 438 ]. Вчителі початкових класів на уроках математики ділили учнів класу на групи. «У першій групі найбільш підготовлені діти, які легко розв’язують без будь-якої допомоги будь-яку задачу. Друга група - старанні учні, для яких відмінне виконання завдання пов’язане з певним напруженням розумових сил, з пошуком, з подоланням труднощів. Третя група – діти, які без допомоги справляються із задачами середньої складності, але складні задачі інколи не можуть розв’язати… Четверта група – учні, які повільно осмислюють задачу, повільно розв’язують… П’ята група - окремі учні, які взагалі не можуть справитися із задачею середньої складності» [4, c. 438-439].
Особливого значення в процесі організації навчального матеріалу вчений надавав оцінюванню навчальних досягнень учнів. . Зокрема він зауважував, що «Існуюча в наш час система обліку знань має ряд хиб. Одна з них полягає в тому, що оцінка, яку дістає учень, характеризує лише результати роботи (фактичні знання) і далеко не завжди саму роботу, тобто докладання учнем певних зусиль» [5,c. 125].
Висновки. Ідеї В. О. Сухомлинського про організацію навчального процесу в початковій школі є актуальними і сьогодні.
Бібліографія
- Савченко О. Грані дидактичної системи В. О. Сухомлинського. Початкова школа, №10. С.16–18.
- Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Т. 1. Вибрані твори в 5 т. К. : Радянська школа, 1977. с. 654
- Сухомлинський В. О.Розумова праця і зв’язок школи з життям. Т. 5. Вибрані твори в 5 т. К. : Радянська школа, 1977. 639 с.
- Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. Т2.Вибрані твори в 5 т. К. : Радянська школа, 1976. 670 с.
- Сухомлинський В. О. Формування комуністичних переконань молодого покоління. Т2. Вибрані твори в 5 т. К. : Радянська школа, 1977. 670 с.
- Сухомлинський В. О. Школа і будівництво Комунізму. Кіровоградський обласний державний архів Ф. 6717. Оп.1, од.зб. 3, л. 612
Стрічка RSS коментарів цього запису