КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК СПОСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ

УДК 340.12:343.242

Романюк Валерій Миколайович,

адвокат

 Анотація 

У статті автор відстоює позицію, що ідея справедливості фактично є однією з головних моральних універсалій, без яких людське життя було б неможливим. Справедливість є категорією морально-правової та соціально-політичної свідомості, поняття про належне, пов’язане з історично мінливими уявленнями про невід’ємні права людини.

Автор доводить, що відновлення соціальної несправедливості, викликаної вчиненням злочину, може бути досягнуто тільки справедливими засобами.

Справедливість покарання та інших заходів кримінально-правового характеру знаходиться в прямій залежності від їх відповідності меті відновлення соціальної справедливості та іншим цілям покарання, від точної індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання. Відповідність покарання та інших заходів кримінально-правового характеру меті відновлення соціальної справедливості та іншим цілям покарання може бути досягнуто призначенням тільки такого покарання або тільки таких заходів кримінально-правового характеру, які адекватні нанесеному збитку потерпілим і суспільству. Надсуворі заходи кримінальної відповідальності, як і, навпаки, надмірно м’які, справедливими вважатися не можуть.

У статті автор доходить висновку, що справедливість результатів застосування кримінальної відповідальності і покарання, як і справедливість засобів їх реалізації, визначається їх відповідністю мети відновлення соціальної справедливості та іншим цілям покарання. Результати застосування кримінальної відповідальності і покарання справедливі тоді, коли виконані всі завдання, які стоять перед покаранням. При цьому відновлення справедливості може вважатися здійсненим лише за умови, що досягнуті цілі виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, справедливість, злочин, покарання, заходи кримінальної відповідальності, потерпілий.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Азарян Е.Р. Преступление. Наказание. Правопорядок. СПб., 2004. 229 с.
2. Познышев С.В. Учение о карательных мерах и мере наказания. М., 1908. 181 c.
3. Ибрагимов И.М. Правомерные возможности защиты прав потерпевшего в Российском уголовном процессе. Москва. Юриспруденция, 2009. 421 c.
4. Философский энциклопедический словарь. М., 1989. 840 c.
5. Келина С.Г., Кудрявцев В.М. Принципы советского уголовного права. М. : Наука, 1988. 175 c.
6. Большой энциклопедический словарь. М., 1991. Т. 4. 874 c.
7. Блувштейн Ю.Д. Уголовное право и социальная справедливость. Минск, 1987. 63 c.
8. Тарбагаев А.Н. Понятие и цели уголовной ответственности. Красноярск, 1986. 120 c.
9. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. А.В. Наумов. М., 1996. 824 c.
10. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Ростов н/Д, 1996. 734 c.
11. Якушин В.А. Ещё раз о целях наказания. Вестник Волжского университета имени В.Н. Татищева. 2018.  № 2, том 1. С. 202-209.
12. Становский М.Н. Назначение наказания. СПб.: Юридический центр Пресс, 1999. 480 c.
13. Рамазанов Г. Куда движется уголовное законодательство? Российская юстиция. 1999. № 1. С.25
14. Дуюнов В.К. Проблемы наказания в новом уголовном праве России. Белгород, 1998. 53 c.
15. Курс уголовного права. Общая часть. М.: Зерцало, 1999. Т. 1. 624 c.