Бакалаврат

Програма кваліфікаційного екзамену з ІСТОРІЇ спеціальності 014.03 Середня освіта (Історія) ОП Середня освіта (Історія, Правознавство)

Програма кваліфікаційного екзамену з МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ спеціальності 014 Середня освіта (Історія)

Магістратура

Програма кваліфікаційного екзамену з ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІОГРАФІЇ (Теоретична частина) спеціальності 014 Середня освіта (Історія) ОП 014 Середня освіта (Історія)

Програма державної атестації з СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ спеціальності 014 Середня освіта (Історія) ОП 014 Середня освіта (Історія)

Програма кваліфікаційного екзамену з МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ спеціальності 014 Середня освіта (Історія)

Освітньо-наукова програма "Історія та археологія" (2020-2021 н.р.)

Освітньо-наукова програма "Історія та археологія" (2021-2022 н.р.)

Навчальний план "Історія та археологія" (2021-2022 н.р.)

Освітньо-наукова програма "Історія та археологія" (2022-2023 н.р.)

Навчальний план "Історія та археологія" (2022-2023 н.р.)

 

Освітній рівень “БАКАЛАВР”

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

ВСТУП ДО ІСТОРІЇ

Перший рік навчання в університеті, перший курс в оволодінні професійними знаннями – це перший крок до обраної спеціальності. Навчання у виші значно відрізняється від навчання у школі: студенти (колишні школярі) потрапляють у світ науки, де для них новим є усе – і викладачі, і предмети, і вимоги, і підходи до отримання знань. Для успішного навчання студентам-першокурсникам, котрі обрали професію історика, насамперед необхідні орієнтири, що дозволять побороти труднощі та отримати чітке уявлення про обрану професію й систему навчання на факультеті історії та права. Роль своєрідного помічника для студентів-істориків першого курсу відіграє нормативний курс “Вступ до історії”.

Мета курсу:

• ознайомити студентів з особливостями навчання в університеті;
• показати систему підготовку істориків у педагогічних вишах;
• визначити критерії успішного навчання на факультеті історії та права.

Поставлена мета обумовлює наступні завдання:

• ознайомити студентів першого курсу з предметом, об’єктом, метою та завданнями історичної науки; з методами навчання в університеті; з системою підготовки професійних істориків – істориків дослідників, істориків-науковців;
• визначити можливості професійної діяльності кваліфікованого історика (учителя історії, викладача історії, архівіста, музейного працівника, екскурсовода, історика-журналіста, історика-консультанта, історика-реконструктора) та професійного історика (викладача вишу, співробітника наукової або науково-дослідної установи);
• показати важливість облаштування робочого місця, створення власної творчої лабораторії, сучасних методів навчання, знання історичних джерел та їхньої аналітичного опрацювання у межах своєї дослідницької “майстерні” для здобуття фаху історика.

Нормативний курс “Вступ до історії” розділений на два змістових модулі, базується на проблемному принципі викладання навчального матеріалу й посідає важливе місце в загальній структурно-логічній схемі підготовки кваліфікованих істориків. Кожна тема, що пропонується для вивчення, відображає важливі проблеми, що стосуються адаптації студентів першого курсу до навчання на факультеті історії та права, формування їхньої професійної культури та підготовки до майбутньої професійної діяльності.

Курс “Вступ до історії” тісно пов’язаний з навчальними дисциплінами історичного циклу, що вивчаються по кафедрі історії України та кафедрі всесвітньої історії факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Закінчивши вивчення курсу студенти повинні знати:

• об’єкт, предмет, мету і завдання історичної науки;
• методи навчання в університеті;
• систему підготовку кваліфікованих і професійних істориків в Україні;
• історичний термінологічно-понятійний апарат;
• можливості професійної діяльності кваліфікованих і професійних істориків;
• підходи щодо облаштування робочого місця, творчої лабораторії та професійної “майстерні” історика.

Студенти повинні вміти:

• самостійно поглиблювати знання в рамках дисципліни шляхом пошуку й опрацювання нової інформації з використанням сучасних засобів технічної інформації;
• систематизувати й аналізувати навчальний матеріал курсу;
  узагальнювати фактичний матеріал, набутий у ході лекцій та під час самостійного опрацювання літератури до курсу;
• робити самостійні науково-обґрунтовані висновки з вивченої проблематики;
• практично використовувати отримувані знання, уміння і навички під час вивчення курсу.

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

АРХЕОЛОГІЯ

Найдавніший період історії України сягає таких хронологічних глибин, які не зафіксовані у жодному писемному джерелі. Та й події порівняно недавнього часу – рубежу ер залишаються часто оповитими історичними туманами та легендами. Тож дослідження залишків матеріальної культури давніх людей є основним джерелом вивчення хронологічно віддалених від нас історичних епох розвитку людського суспільства. Цим займається окрема історична наука – археологія. Термін «археологія» походить від давньогрецьких слів “архайос” – стародавній та “логос” – слово, наука. Буквальний переклад терміну звучить як “наука про стародавність”.

Об’єктом вивчення археології є пам’ятки давніх епох – городища, селища, могильники, кургани, капища, виробничі об’єкти.

Предметом археологічної науки є реконструкція життя наших далеких предків на підставі аналізу речових матеріалів, рис поховального обряду, побуту, архітектурних особливостей забудови та інших матеріальних залишків людської діяльності.

Навчальний курс “Археологія” є базою для вивчення вітчизняної історії студентами-істориками. Його метою є формування у майбутніх вчителів системи знань про стародавню історію України на основі вивчення матеріальних джерел.

Основними завданнями курсу є:

– розкриття закономірностей та особливостей розвитку людського суспільства на теренах України у найдавніші часи через аналіз залишків матеріальної культури;
– висвітлення процесу становлення та розвитку фізичного типу людини;
– вивчення еволюції господарської діяльності давніх людей та рівень розвитку суспільних відносин у різні історичні періоди;
– ознайомлення студентів з видатними пам’ятками вітчизняної археології, в т. ч. шедеврами світового мистецтва;
– формування навиків практичного опрацювання археологічних матеріалів, підготовка майбутніх вчителів до організації краєзнавчої роботи;
– вивчення нормативно-правової бази у сфері охорони національної культурної (археологічної) спадщини.

Міжпредметні зв’язки. При вивченні археології необхідно широко залучати до здійснення історичних реконструкцій висновки інших наук: етнографії, антропології, палеогеографії, палеоботаніки, палеобіології, використовувати свідчення писемних джерел.

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (0 – СЕРЕДИНА ХІІІ СТОЛІТТЯ)

Курс “Історія України з найдавніших часів до середини ХІІІ ст.” започатковує вивчення вітчизняної історії студентами-істориками. Тож його основним завданням є розкриття закономірностей та особливостей економічного, соціального, політичного та етнокультурного розвитку людського суспільства на теренах України.

В процесі вивчення стародавньої історії України студенти мають осягнути закономірності зародження, розвитку цивілізації, ознайомитися з такими яскравими культурно-історичними явищами, як трипільська культура, кіммерія, скіфія, сарматія, античний світ Північного Причорномор’я. Розуміння багатокомпонентності історичного процесу на українських землях в цей період дає можливість осягнути весь спектр соціально-економічних відносин, генезис державності, розвиток суспільних та культурних процесів. Середина і тисяч. н.е. – час розкладу родоплемінного ладу у давніх слов’ян, початок “великого слов’янського розселення”, наслідком якого стало формування перших протодержавних утворень на теренах україни – “держави антів” та “дулібський союз”.

Особливе місце в середньовічній історії України належить Давньоруській державі (ІХ- перша третина ХІІ ст.). Київська Русь – складне, поліетнічне державне утворення, ранньофеодальна імперія, що включала до свого складу, крім багатьох східнослов’янських племен, ще й іноетнічні компоненти. саме в цей період формуються важливі державні інститути, закладаються основи правової системи, ускладнюються суспільні відносини, поглиблюються етнічні процеси. Київська Русь – одна з найбільших держав Європи, активний учасник багатьох європейських історичних подій. Феодальна роздробленість, що почалася в 30-х рр. ХІІ ст. була закономірним етапом її розвитку. Прогрес у розвитку продуктивних сил, розквіт культури були перервані лише монголо-татарською навалою.

У підготовці кваліфікованих вчителів історії предмет “Історія України” покликаний озброїти студентів знаннями про закономірності зародження, розвитку цивілізації на території україни, еволюцію різноманітних форм соціально-економічних відносин, генезис державності, розвиток суспільних та культурних процесів. але найважливішим завданням цього предмету є утвердження почуття національної гордості, зростання державницької свідомості та громадянської позиції майбутніх фахівців.

У процесі оволодіння програмовим матеріалом студенти повинні навчитися аналізувати історичні документи, пам’ятки минулого, творчо мислити, давати оцінки, робити самостійні висновки. Головне – розглядати історію України в контексті європейської та світової історії, показати, що українські державні, суспільні, культурні традиції належать до надбань світової цивілізації.

Спеціальність: 6.020302 Історія*

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (СЕРЕДИНА ХІІІ – ХVІ СТОЛІТТЯ)

Курс “Історії України (середина ХІІІ – ХVІ ст.)” розрахований на студентів факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, що здобувають фах історика.

Розвиток держави і суспільства передбачає виховання національної свідомості і патріотизму громадян, що значною мірою залежить від оволодіння знаннями про минуле нації і держави, аналіз сучасної ситуації, прогнозування можливих у майбутньому перспектив подальшого історичного і культурного розвитку нашої країни. Виходячи з цього, вивчення історії України на є необхідною умовою підготовки кваліфікованих спеціалістів.

Метою курсу є формування системного уявлення студентів про провідні, визначальні тенденції розвитку української історії та культури середини ХІІІ – ХVІ ст., що має сприяти їх кращій орієнтації в умовах суспільного буття.

Основними завданнями дисципліни є:

• навчити студентів аналізувати історичні та культурні джерела, пам’ятки минулого, що дозволяють аналітично мислити й об'єктивно сприймати події історії України;
• навчити студентів розуміти історичні процеси, що відбувалися в Україні протягом другої половини ХІІІ – ХVІ ст., показати розвиток державотворчої діяльності, суспільних та культурних процесів;
• в ході викладання курсу формувати із студентів свідомих громадян України з почуттям відповідальності за історичну долю своєї держави.

Вивчивши пропонований курсу, студенти повинні знати:

• основні періоди історії України середини ХІІІ – ХVІ ст., їх особливості, визначальні події та явища;
• історію соціально-економічних, суспільно-політичних та культурних відносин в Україні в означений період;
• роль у вітчизняній історії знакових для українського народу постатей середини ХІІІ – ХVІ ст.;
• здобутки української духовної та матеріальної культури цієї доби.

Вивчивши пропонований курсу, студенти повинн уміти:

• аналізувати історичні події, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;
• давати визначення історико-культурних понять;
• самостійно опрацьовувати історичні документи, науково-популярну і довідкову літературу;
• узагальнювати історичний досвід української історії та культури в контексті світових культурно-історичних процесів.

Спеціальність: 6.020302 Історія*

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ХVІI СТОЛІТТЯ)

Курс “Історія України (ХVІІ століття)” є складовою загального курсу історії України, що вивчається студентами факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, які здобувають фах історика та логічним продовженням курсу історії України (середини ХІІІ – ХVІ століття).

Об’єктом вивчення курсу є закономірності розвитку історичного процесу на українських землях у ХVІІ столітті.

Предметом курсу є політична історія, соціально-економічна проблематики, державотворчі та культурні процеси на українських землях у XVII столітті.
Навчальний курс “Історія України XVII ст.” є основою для формування національно свідомого громадянина. Його метою є формування у майбутніх вчителів системи знань про історію України XVII ст. на основі самостійного аналізу історичних джерел.

Основними завданнями курсу є:

• комплексне вивчення та узагальнення історичного минулого українського народу зазначеного періоду в контексті світової історії та практики державотворення в сучасній українській державі;
• засвоєння студентами основних історичних дат, постатей, понять і термінів, подій та явищ;
  вміння самостійно добирати і опрацьовувати історичні документи, науково-популярну і додаткову літературу;
• формування у студентів історичного мислення, вміння аналізувати й узагальнювати історичні події та явища, визначати їх суть, причинно-наслідкові зв’язки між ними, виділяти основне, суб’єктивне і об’єктивне, самостійно оцінювати і пояснювати історичний процес, робити обґрунтовані висновки з метою успішної розбудови національної держави.

Міжпредметні зв’язки. При вивченні історії України необхідно широко залучати висновки інших наук: географії, археології, філології, філософії, політології, соціології, джерелознавства, нумізматики, геральдики та ін.

Спеціальність: 6.020302 Історія*

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ХVІІІ СТОЛІТТЯ)

Курс “Історія України (ХVІІІ століття)” є складовою загального курсу історії України, що вивчається студентами факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, які здобувають фах історика та логічним продовженням курсу історії України ХVІІ століття.

Об’єктом вивчення курсу є закономірності розвитку історичного процесу на українських землях у ХVІІІ столітті.
Предметом курсу є політична історія, соціально-економічна проблематики, державотворчі та культурні процеси на українських землях у XVIIІ столітті.
Мета курсу – засвоєння студентами змісту історичного процесу на території України у ХVІІІ столітті.

Завдання курсу:

– підсумувати, узагальнити та систематизувати знання з історії України набуті студентами на протязі 1-2 курсів;
– з’ясувати, як формувалась територія України у 18 ст.
– усвідомити, зміст процесу обмеження та ліквідації автономії України у 18 ст.
– зрозуміти хід та зміст економічного розвитку України у 18 ст.
– з’ясувати причини, хід та наслідки народних рухів на території України у 18 ст.
– зрозуміти відмінності економічного політичного та культурного становища Наддніпрянської України та західноукраїнських земель.

Міжпредметні зв’язки. При вивченні історії України необхідно широко залучати висновки інших наук: географії, археології, філології, філософії, політології, соціології, джерелознавства, нумізматики, геральдики та ін.

Спеціальність: 6.020302 Історія*

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ХІХ СТОЛІТТЯ)

Курс “Історія України (ХІХ століття)” є складовою загального курсу історії України, що вивчається студентами факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, які здобувають фах історика та логічним продовженням курсу історії України ХVІІІ століття.

Курс охоплює період історії українських земель у складі Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій від остаточної ліквідації автономних прав України наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. до перехідних трансформаційних явищ початку ХХ століття.

Основні завдання курсу:

• вивчення і творче осмислення студентами комплексу подій і явищ історичного минулого українського народу кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.;
• висвітлення сучасного стану і перспективи наукових розробок даного періоду;
• аналіз становища українських земель в складі Російської та Австро – Угорської імперій і європейської дипломатії щодо них в кінці ХVІІІ – ХІХ ст.;
• характеристика процесу українського національного відродження протягом ХІХ ст., а також формування української нації з усіма компонентами цього складового процесу: економічними, політичними, соціокультурними та релігійними.
• засвоєння студентами основних історичних дат, понять і термінів, подій і явищ.

Спеціальність: 6.020302 Історія*

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ХХ – ХХІ СТОЛІТТЯ)

Період ХХ – початку ХХI століття є важливою складовою частиною загального курсу вітчизняної історії. Хронологічно він охоплює події формування модерної української нації, добу визвольних змагань 1917-1921 рр., радянські часи, роки боротьби за становлення сучасної демократичної України. Особливістю курсу новітньої історії України є багатоплановість і дискусійність теоретичних проблем, синкретичний характер розглядуваних подій та явищ, пропонованих студентам до засвоєння.

Історія України новітньої доби – це дисципліна, яка вивчає закономірності соціально-економічного розвитку, політичне життя українського суспільства в конкретних формах і просторово-часових вимірах, характер, структуру і зміни соціально-економічних відносин, діяльність дер­жавних інститутів, політичних партій і громадських організацій, а також визначних політичних діячів у ХХ на початку ХХІ століть. Важливою складовою предмета є вивчення властивих для того чи іншого суспільства на різних історичних етапах політичних ідей, поглядів, настроїв, які істотно впливали на розвиток країни.

Важливою особливістю курсу політичної історії є те, що він зорієнтований на вивчення найважливіших суспільно-політичних процесів в Україні, місця і ролі української держави в розвитку світу.

Завданням курсу є систематизація наявних знань з політичних і соціальних аспектів вітчизняної історії; виявлення історичних коренів актуальних проблем, які є предметом аналізу в інших курсах та вироблення уміння критично ставитися до джерел, синхронізувати основні події соціально-політичної історії України з подіями всесвітньої історії і осмислювати їх у межах єдиної концепції. Одним з головних завдань курсу є формування в молодого покоління суспільної свідомості, культури, моралі, самостійного творчого мислення, вироблення патріотичної орієнтації.

Спеціальність: 6.020302 Історія*

ІСТОРІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Навчальний курс “Історіографія історії України” входить до циклу професійно-орієнтованих дисциплін для студентів, які здобувають фах історика

Метою вивчення курсу “Історіографії історії України” є ознайомлення студентів з процесом, основними тенденціями та здобутками історичних досліджень в Україні від їх зародження і до сьогодення.

Завданням вивчення курсу історіографії історії України є:

• підсумувати, узагальнити та систематизувати знання з історії України набуті студентами на протязі 1-3 курсів;
• з’ясувати, як відбувалось зародження, нагромадження історичних знань і уявлень, та основні етапи розвитку;
• усвідомити, як запроваджувалися у вжиток нові історичні джерела, що були доступні історикам певної епохи;
• зрозуміти, процес розвитку поглядів істориків, історичних шкіл на історичне минуле України;
• прослідкувати зародження, виникнення, розвиток та організацію історичних шкіл, що займались вивченням історії України;
• з’ясувати в чому полягає вплив історичної науки на розвиток суспільної свідомості, в тому числі історичної, і як конкретно-історичні умови впливають на розвиток історичних знань;
• відстежити взаємодію української історичної думки з тенденціями світової історіографії.

Спеціальність: 6.020302 Історія*

ШКІЛЬНИЙ КУРС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З МЕТОДИКОЮ ЙОГО ВИКЛАДАННЯ

Метою викладання навчальної дисципліни «Шкільний курс історії України» є формування у студентів знань, вмінь і навичок, необхідних для самостійної роботи з викладання вітчизняної історії та організації виховного процесу. Курс має сприяти розвитку методичної майстерності студентів, їх комунікабельності. Метою курсу також є підготовка викладача історії, який володіє теоретичними знаннями з методики викладання історії і навичками проведення сучасного заняття з історії, використовуючи сучасні технології навчання; забезпечити організацію у культурному і науковому просторі; формуванню світоглядної свідомості історичного мислення, творчо підходити до навчального процесу; виховувати повагу до загальнолюдських цінностей, а також виховувати активні громадянські позиції; надати студентам навичок роботи з  історичними та методичними джерелами.

Основними завданнями вивчення дисципліни є

• вивчення закономірностей навчання історії; методів та прийомів  проведення заняття з історії; прийомів активізації розумової діяльності учнів, логічному мисленню на ґрунті історичного матеріалу;
• навчити прийомам самостійної роботи з історичними матеріалами;
• розкрити проблему єдності навчання і виховання;
• розвинути навики структурування та адаптування матеріалу для викладу;
• виробити вміння класифікувати і визначати поняття і категорії за різними параметрами – за ступенем узагальненості, за змістом та рівнем поінформованості, розподіляти матеріал за темами,
• виділяти наскрізні поняття курсу, формувати в учнів понятійну систему за рахунок включення відповідних груп-понять в уроки, а також планувати і проводити уроки за допомогою сучасних методів і технологій навчання;
• виробити навики самостійного вибору та реалізації адекватних завданням викладання методичних прийомів;
• побудити до творчого підходу в викладанні історії і використанні методів навчання історії.

Практична частина курсу включає формування навичок підготовки матеріалів до занять з історії.

Самостійна робота включає теми, передбачені робочою програмою, де учень самостійно вивчає історичні джерела, готує конспекти з історії, самостійно аналізує усі структурні елементи заняття з історії.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

• основні категорії та концепції методики викладання;
• основні критерії вибору методів та форм викладання й організації навчального процесу;
• критерії та форми контролю знань та оцінювання знань

вміти :

• організувати та провести навчальне заняття з урахуванням сучасних вимог методики викладання;
• обґрунтувати вибір методів, засобів та підходів викладання та організації навчальної діяльності у відповідності до навчальних завдань, особливостей аудиторії, навчального матеріалу:
• письмово викласти та обґрунтувати методичні матеріали щодо викладання курсу історії України в окремому класі.

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

ЕТНОГРАФІЯ ТА ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Навчальна дисципліна, що вивчає традиційну культуру українського етносу (духовну, матеріальну, соціонормативну), його походження (етногенезу), етнічність, етнічну історію, історію етнографічних досліджень та історико-географічне районування.

Мета курсу:

• сформувати у студентів цілісну систему знань про традиційний український етнос, спрямувати інтерес студентів до етнічної історії, витоків нації, її матеріальної та духовної культури, озброїти студентів методикою етнографічних досліджень;
• сформувати у студентів історичне та етнологічне мислення, вміння давати етнографічну характеристику етносу;
• виховною метою курсу є сприяння формуванню в молоді етнічної ідентичності, прищеплення поваги до етнічної культури українців та вироблення етнокультурної компетентності; запобігання розповсюдженню у студентському середовищі явищ ксенофобії, етноцентризму, расизму.

Отримані знання допоможуть студентам у проведенні уроків з українознавства, суспільствознавства, краєзнавства, історії України, у позаурочній роботі з учнями (факультативній, гуртковій), в організації роботи кабінету українознавства тощо.

Об’єкт вивчення курсу – традиційний український етнос та його одвічні землі.

Предмет вивчення курсу – історія етнографії як науки, формування української етногенетичної ніші, проблеми етногенези українців, комплекси традиційної матеріальної культури українців (основні та допоміжні галузі господарства, традиційні промисли та ремесла, житло і поселення, народне вбрання, кулінарія), духовна культура українців ( мова як чинник етнотворення, генеза української мови, мовні діалекти, народний календар та календарна обрядовість, вірування та повір’я, народна символіка, ужиткове мистецтво), традиційна соціонормативна культура (громадський побут, звичаєве право, родинний побут та сімейна обрядовість).

Завдання курсу:

• використовуючи етнографічні джерела, монографічну літературу, сформувати поняття про етнографію як науку, методологію і методику етнографічних досліджень, дати знання про історію розвитку етнографії України, виробити уміння визначати основні поняття і категорії (етноси, субетноси, етнічні групи) та принципи їх класифікації;
• виробити уміння характеризувати перебіг етнічних процесів в Україні та прогнозувати їх розвиток;
• виробити уміння аналізувати проблеми етногенези та основних етапів етнічної історії українців;
• виробити уміння характеризувати комплекси традиційної матеріальної, духовної та соціонормативної культури українського етносу;
• дати студентам знання особливостей традиційної матеріальної культури українців (поселення, житло, одяг, їжа, основні і допоміжні галузі господарства українців, традиційні ремесла та промисли);
• виробити уміння висвітлювати елементи духовної культури українського етносу (обряди, звичаї, свята, вірування, усна народна творчість, музика, танці, релігія тощо);
• виробити уміння характеризувати специфіку сімейно-шлюбних відносин українців, становище жінки у громаді та приватному житті, методи виховання дітей, форми укладання шлюбів, етикетну поведінку;
• виробити уміння самостійно добирати й опрацьовувати історичні, етнографічні матеріали, монографічну і довідкову літературу, порівнювати інформацію з різних джерел, узагальнювати й критично оцінювати історичні та етнографічні факти, події, явища; робити історико-етнологічний аналіз явищ, подій.

Міжпредметні зв’язки. Предметне поле етнографії України перетинається з предметними полями історії, загальної етнографії, зокрема, етнографії слов’янських народів, соціології, культурології, археології, антропології, етногеографії, демографії.

Спеціальність: 6.020302 Історія*

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Метою навчального курсу “Історія української культури” є ознайомлення студентів з основними тенденціями та результатами розвитку української культури від її джерел до сьогодення, формування у студентів відповідних системних знань та розвиток у них вміння оцінювати досягнення культури на основі історичного контексту їх створення. Навчальна дисципліна покликана сприяти підвищенню фахового рівня та особистісному розвитку студентів, ви-хованню в них потреби у духовному самовдосконаленні в процесі знайомства з провідними здобутками української культури.

Завданнями вивчення дисципліни є:

• розкрити характер української культури, її життєздатність та місце у світі, її величезну роль в утвердженні національного буття та державності українсь-кого народу;
• розглянути становлення й еволюцію професійних форм культурної творчос-ті в зв’язку з розвитком традиційної народної культури;
• проаналізувати головні етапи розвитку української культури та висвітлити її сучасний стан;
• розглянути українську культуру як самобутнє явище, водночас всебічно вра-хувавши її діалог з іншими національними культурами, висвітлити етнокуль-турні взаємовпливи;
• виховувати емоційно-естетичне ставлення до здобутків історії української культури, формувати естетичні смаки та уподобання.

Спеціальність: 6.020302 Історія*

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ

Наявність багатоваріантних навчальних планів, програм, підручників, гуманітарна спрямованість навчання робить необхідним їх глибоке вивчення у вузівському курсі методики викладання історії, використання їх елементів у педагогічній практиці. Підготувати учительські кадри до викладацької діяльності в умовах формування структури шкільної історичної освіти, вдосконалення її змісту, методичних засобів покликаний вузівський курс методики викладання історії.

Плани семінарських та лабораторних занять націлюють студентів на глибоке вивчення теоретичних основ методики викладання історії, дослідження творчої спадщини вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки, цілісне її сприйняття, вироблення практичних умінь та навичок, необхідних для забезпечення високої ефективності навчання історії.

Об’єктом вивчення курсу є процес навчання: процес педагогічної взаємодії між вчителем і учнями, спрямований на формування особистості і розвиток особистості школяра засобами історії.
Предметом МВІ є певна система навчання історії, що містить взаємопов’язані компоненти (зміст, організацію, результати навчання тощо) і закономірні зовнішні і внутрішні зв’язки цієї системи, які обумовлюють її функціонування.

Основними завданнями МВІ є:

• підготовка учнів до взаємодії з соціальним середовищем, до самореалізації їх як особистостей в умовах багатоманітного світу через засвоєння комплексу знань, формування відповідних компетенцій;
• формування у учнів національних та загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення та поваги до інших народів;
• формування у школярів критичного мислення, навичок самостійного оцінювання суспільних явищ та процесів;
• формування у учнів почуття власної гідності, відповідальності, особистісного ставлення до подій і явищ суспільного життя, здатності визначити власну активну життєву позицію, робити свідомий вибір, встановлювати особисті цілі, спрямовані на розвиток суспільства, держави. Забезпечення власного добробуту та добробуту своєї родини.

Міжпредметні зв’язки: у ході вивчення курсу методики викладання історії необхідно спиратися на знання, отримані в галузі таких наук як педагогіка, психологія, історія.

Спеціальність: 6.030104 Політологія

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Головним завданням вищої школи є підготовка висококваліфікованих спеціалістів, які володіють певною сумою ґрунтовних знань та вміють самостійно розширювати та поповнювати свої знання. Навчальна дисципліна “Методика викладання суспільно-політичних дисциплін” посідає одне з провідних місць у системі педагогічної та суспільствознавчої освіти.

Належне викладання шкільних курсів суспільствознавчого циклу потребує підготовки фахівців, яким притаманний високий рівень компетентності в галузі людинознавства і спілкування, що забезпечує адекватне відображення реальності, які мають власну думку щодо явищ дійсності та вміють її висловлювати, мають знання й уміння, необхідні для виховання духовності та громадянських якостей в учнів.

Предмет курсу – теорія та методика навчання суспільно-політичних дисциплін у загальноосвітній школі, специфіка викладання суспільствознавчих курсів у профільних класах старшої школи, виховний потенціал навчальних дисциплін.

Метою викладання дисципліни є формування у студентів знань, вмінь і навичок, необхідних для самостійної роботи з викладання суспільно-політичних дисциплін та організації виховного процесу.

Курс має сприяти розвитку методичної майстерності студентів, їх комунікабельності.

Завдання вивчення дисципліни:

• сформувати у студентів комплексне уявлення про сучасну суспільствознавчу та громадянську освіту;
• розвинути навички структурування та адаптування матеріалу для викладу;
• виробити навички самостійного вибору та реалізації адекватних завданням викладання методичних прийомів;
• виробити вміння класифікувати і визначати поняття і категорії за різними параметрами – за ступенем узагальненості, за змістом та рівнем поінформованості, розподіляти матеріал за темами,
• виділяти наскрізні поняття курсу, формувати в учнів понятійну систему за рахунок включення відповідних груп-понять в уроки, а також планувати і проводити уроки за допомогою сучасних методів і технологій навчання.

Спеціальність: 052 Політологія

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Мета і завдання курсу. Політична система України – це дисципліна, яка вивчає закономірності розвитку політичного життя українського суспільства в конкретних формах і просторово-часових вимірах, характер, структуру і зміни в політичних системах, діяльність державних інститутів, політичних партій і громадських організацій, а також визначних політичних діячів у історичному розрізі починаючи від найдавніших часів становлення української державності до початку ХХ1 століття. Важливою складовою предмета політичної історії є вивчення властивих для того чи іншого суспільства на різних історичних етапах політичних ідей, поглядів, настроїв, які істотно впливали на все політичне життя.

Важливою особливістю курсу є те, що він зорієнтований на вивчення найважливіших суспільно-політичних процесів в Україні, місця і ролі української держави в розвитку світу. Завданням курсу є систематизація наявних знань з політичних і соціальних аспектів вітчизняної історії; виявлення історичних коренів актуальних політичних проблем, які є предметом аналізу в інших курсах порівняльної політології; вироблення уміння критично ставитися до джерел, синхронізувати основні події політичної історії України з подіями всесвітньої історії і осмислювати їх у межах єдиної концепції. Одним з головних завдань політичної історії є формування в молодого покоління суспільної свідомості, політичної культури, моралі, самостійного творчого мислення, вироблення політичної орієнтації.

Міждисциплінарні зв'язки. Політична система України будучи самостійним навчальним курсом перебуває в тісному взаємозв’язку з іншими суспільними дисциплінами, доповнюючи їх і водночас збагачуючись новітніми досягненнями інших суспільних наук. У сукупності вони дають можливість відтворити цілісний процес суспільного і світового розвитку, роз­крити основу його єдності і багатоподібності, його спрямованість і гуманістичний зміст.

Відповідно найбільш тісними є міждисциплінарні зв’язки з політологією, вітчизняною історією, соціологією, правничими науками. Інтегративний принцип формування програми курсу дозволяє відстежити складні процеси формування та особливості розвитку політичних систем властивих тій чи іншій історичній добі, еволюцію традиційних політичних інституцій та особливостей їх трансформацій на межі ХХ – ХХІ століть.

Спеціальність: 6.030104 Політологія

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ

Навчальна дисципліна «Історія політичної думки в Україні» посідає одне з провідних місць у системі політологічної освіти. Підготовка висококваліфікованого фахівця у сфері політології передбачає глибоке знання ідейно-політичного потенціалу минулого, кращих зразків політичної думки.

Політична думка України розглядається як така, що народилася й розвивалася в контексті загальнолюдських знань про форми і функції політики і влади, політичну культуру і політичні цінності. У висвітленні цієї дисципліни простежується взаємозв’язок ідей і поглядів українських мислителів з теоріями та концепціями, виробленими представниками різних націй і народів.
Масштабність охоплення політичних знань і специфіка цього предмету дають змогу через використання різноманітних підходів синтезувати широке розмаїття ідейно-теоретичних напрямків у єдине ціле та поєднати його з основними надбаннями світової політичної думки.

Зародження й розвиток української політичної думки є невід’ємною частиною національної інтелектуальної скарбниці. З'ясування передумов цього феномена, аналіз провідних ідей, сформульованих визначними українськими мислителями на стадії еволюції національної суспільно-політичної, морально-етичної традиції у період з Х до початку XXІ ст., має велике значення для з'ясування поступу національної духовної культури, процесу формування сучасних державотворчих орієнтацій.

Предмет курсу – історія виникнення і розвитку теоретичних знань вітчизняних мислителів про тенденції соціально-політичного розвитку України від найдавніших часів до сьогодення.

Метою викладання дисципліни є формування у студентів уяви про розвиток української політичної традиції, ідей національного державотворення. Курс має також на меті через вивчення різноманітних концепцій та теорій вітчизняних мислителів сприяти усвідомленню високого рівня української політичної думки, послідовності та специфіки еволюції різних форм суспільно-політичного устрою України. Курс допоможе розпізнавати і долати негативні тенденції суспільного поступу, розвинути політичну компетентність, здатність до політичної діяльності.

Завдання вивчення дисципліни:

• сприяти усвідомленню студентами існування і еволюції різних форм соціально-політичного устрою України;
• формувати знання про концептуальні ідеї та концепції мислителів України про становлення, розвиток і перспективи української державності, нації, про еволюцію української національної ідеї;
• навчити студента самостійно аналізувати першоджерела;
• формувати вміння систематизації політичних ідей за науковими, світоглядними напрямками, школами;
• сприяти розумінню особливостей виникнення і розвитку політичних ідей у залежності від історичної епохи, місця та інших умов;
• формувати вміння розпізнавати і долати негативні тенденції суспільного поступу;
• розвивати політичну компетентність, орієнтацію і здатність студентів до активної участі у творенні держави;
• сприяти утвердженню демократичних, гуманістичних цінностей свободи, гідності та громадянської відповідальності кожного індивіда.

Міжпредметні зв’язки забезпечуються завдяки опорним знанням з наступних навчальних дисциплін: історія України (короткий виклад шкільної програми), історія української літератури, загальна теорія політики, теорія держави і права

Спеціальність: 6.030104 Політологія

ПОЛІТИЧНА ЕТНОЛОГІЯ

Курс “Політична етнологія” є складовою частиною підготовки фахівця-політолога.

Мета курсу – ознайомити студентів з основними поняттями та змістом політичної етнології як галузі знань, озброїти студентів методикою етнополітичних досліджень; сформувати у студентів політичне мислення, вміння давати етнологічну характеристику етносу та здійснювати політико – етнологічний аналіз подій та етносоціальних явищ; виробити у студентів вміння оперувати етнологічними та політичними термінами, поняттями, категоріями; виробити у студентів навички самостійно добирати і опрацьовувати історичні, публіцистичні матеріали, монографічну і довідкову літературу, порівнювати інформацію з різних джерел, узагальнювати і критично оцінювати політичні та етнологічні факти, події, явища; сприяти розумінню студентами основних етапів походження політичної історії українців; ознайомити студентів з сучасним станом історичної політики в Україні та сусідніх державах; сприяти усвідомленню ролі етнолінгвістичної, етноконфесійної, етнодемографічної, етнопсихологічної ситуацій на політичний розвиток сучасної України; виробити навички аналізувати сучасні уявлення, дискусії про природу і сутність націй, етнічності, національної та етнічної ілентичностей, міжетнічних взаємин, зокрема конфліктних; сприяти усвідомленню студентами ролі і значення етнополітики у регулюванні міжетнічних конфліктів в Україні та за її межами.

Cприяти розумінню студентами теорії і практики управління етнополітичними процесами.

Виховною метою курсу є сприяння формуванню в молоді етнополітичної компетентності та національної ідентичності, прищеплення поваги до етнічної культури українців, етнічних меншин України, вироблення культури міжнаціональних взаємин та міжконфесійної терпимості, виховання студентської молоді в дусі пієтету до українського процесу державотворення.

Отримані знання допоможуть студентам у проведенні уроків з українознавства, суспільствознавства, правознавства, всесвітньої історії та історії України, в позаурочній роботі з учнями (факультативній, гуртковій), зокрема, в організації учнівського самоврядування, учнівського політичного клубу, політичних дебатів тощо.

Завдання курсу:

• виробити уміння характеризувати перебіг етнополітичних процесів в Україні та прогнозувати їх розвиток;
• розширити політичний світогляд студентів, їх уявлення про етнічну і політичну картину світу та наявність в ній міжетнічних взаємин і конфліктів;
• виробити вміння аналізувати тенденції розвитку етнополітичних процесів та етнополітичні ситуації і явища політичної історії українців з найдавніших часів до сьогодення;
• виробити вміння вести дискусію на теми історичної політики в Україні та сусідніх державах;
• сформувати поняття про етнопсихологію населення України та виробити уміння давати етнопсихологічну характеристику українців, представників інших корінних народів та етнічних меншин України;
• навчити застосовувати знання з політичної етнології у сфері прийняття рішень, планування внутрішньої і зовнішньої політики, розробка методів прогнозування, запобігання та урегулювання конфліктних ситуацій.

Міжпредметні зв’язки. Вивчення курсу базується на знаннях з політології, етнології, соціології, історії, етнопсихології, культурології, етнодержавознавства, етнодемографії, етнорелігієзнавства.

Спеціальність: 6.030104 Політологія

ПОЛІТИЧНА РЕГІОНАЛІСТИКА

Навчальний курс “Політична регіоналістика” входить до циклу професійно-орієнтованих дисциплін для студентів, що здобувають фах політолога. Його метою є засвоєння студентами розуміння територіальної та політичної структури сучасних суспільств, теоретичних і практичних проблемах регіоналізму.

Завдання вивчення дисципліни:

• з’ясувати основні теоретичні підходи у політичній регіоналістиці
• аналіз новітніх територіально-політичних трансформацій світової карти й системи кордонів;
• критично аналізувати роль субрегіонів у територіальній структурі держави й у політичному, економічному, громадському житті;
• знати територіальну структуру сучасних суспільств;
• навчитися аналізувати природу й характер сучасних територіальних й етнорегіональних та політичних конфліктів;

Спеціальність: 6.040104 Географія*

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (0 – ХVІІ СТОЛІТТЯ)

Курс “Історія України з найдавніших часів до середини ХІІІ ст.” започатковує вивчення вітчизняної історії студентами-істориками. Тож його основним завданням є розкриття закономірностей та особливостей економічного, соціального, політичного та етнокультурного розвитку людського суспільства на теренах України.

В процесі вивчення стародавньої історії України студенти мають осягнути закономірності зародження, розвитку цивілізації, ознайомитися з такими яскравими культурно-історичними явищами, як трипільська культура, кіммерія, скіфія, сарматія, античний світ Північного Причорномор’я. Розуміння багатокомпонентності історичного процесу на українських землях в цей період дає можливість осягнути весь спектр соціально-економічних відносин, генезис державності, розвиток суспільних та культурних процесів. Середина і тисяч. н.е. – час розкладу родоплемінного ладу у давніх слов’ян, початок “великого слов’янського розселення”, наслідком якого стало формування перших протодержавних утворень на теренах україни – “держави антів” та “дулібський союз”.

Особливе місце в середньовічній історії України належить Давньоруській державі (ІХ- перша третина ХІІ ст.). Київська Русь – складне, поліетнічне державне утворення, ранньофеодальна імперія, що включала до свого складу, крім багатьох східнослов’янських племен, ще й іноетнічні компоненти. саме в цей період формуються важливі державні інститути, закладаються основи правової системи, ускладнюються суспільні відносини, поглиблюються етнічні процеси. Київська Русь – одна з найбільших держав Європи, активний учасник багатьох європейських історичних подій.

Феодальна роздробленість, що почалася в 30-х рр. ХІІ ст. була закономірним етапом її розвитку. Прогрес у розвитку продуктивних сил, розквіт культури були перервані лише монголо-татарською навалою. Провідні, визначальні тенденції розвитку української історії та культури середини ХІІІ – ХVІ ст., що має сприяти їх кращій орієнтації в умовах суспільного буття. Закономірності розвитку історичного процесу на українських землях у ХVІІ столітті.

Предметом курсу є політична історія, соціально-економічна проблематика, державотворчі та культурні процеси на українських землях від появи людини до XVII столітті.

Пропонований курс є основою для формування національно свідомого громадянина. Його метою є формування у майбутніх вчителів системи знань про історію України від появи людини на її території до XVII ст. на основі самостійного аналізу історичних джерел.

Основними завданнями курсу є:

• комплексне вивчення та узагальнення історичного минулого українського народу зазначеного періоду в контексті світової історії та практики державотворення в сучасній українській державі;
• засвоєння студентами основних історичних дат, постатей, понять і термінів, подій та явищ;
  вміння самостійно добирати і опрацьовувати історичні документи, науково-популярну і додаткову літературу;
• формування у студентів історичного мислення, вміння аналізувати й узагальнювати історичні події та явища, визначати їх суть, причинно-наслідкові зв’язки між ними, виділяти основне, суб’єктивне і об’єктивне, самостійно оцінювати і пояснювати історичний процес, робити обґрунтовані висновки з метою успішної розбудови національної держави.

Міжпредметні зв’язки. При вивченні історії України необхідно широко залучати висновки інших наук: географії, археології, філології, філософії, політології, соціології, джерелознавства, нумізматики, геральдики та ін.

Спеціальність: 053 Психологія

ДЕМОГРАФІЯ

Демографія вивчає закономірності й соціальну зумовленість народжуваності, смертності, шлюбності й припинення шлюбу, відтворення шлюбних пар і сімей, міграційного руху, відтворення населення загалом як єдності цих процесів. Вона досліджує зміни статево-вікової, шлюбної й сімейної структур населення, взаємозв’язок демографічних процесів і структур, а також закономірності зміни загальної чисельності населення й сімей як результату їх взаємодії.

Демографія розробляє методи описання, аналізу й прогнозу демографічних процесів і структур. На підставі дослідження взаємозв’язків між процесами й структурами, а також впливу на них умов життя й суспільних відносин, які визначають інтенсивність демографічних процесів, демографія з’ясовує як спільні закономірності їх перебігу, так і особливості прояву цих закономірностей у конкретного населення за певних умов місця й часу.

У практичній площині до царини демографічних досліджень входить опис демографічної ситуації, аналіз тенденцій і чинників розвитку демографічних процесів у країні загалом, на окремих її територіях або в групах населення в різні періоди часу. На підставі вивчення особливостей народжуваності, смертності й міграційного руху в різних генераціях, різних соціальних групах і на різних територіях демографія оцінює їх найбільш ймовірні зміни в майбутньому, розробляючи демографічні прогнози.

Предмет вивчення курсу – людність, народонаселення.

Об’єкт вивчення курсу – історія демографічних досліджень України, демографічні процеси в історичному розвитку, демографічні джерела і методи, сучасна демографічна ситуація в Україні, закони відтворення народонаселення та його історичні типи, гендерні проблеми у демографічному аспекті, сім’я і шлюб.

Мета курсу – сформувати у студентів уявлення про про населення, його кількість, статево-вікову структуру, приріст (скорочення) та фізичне переміщення (міграція); навчити виводити закономірності та закони демографічного розвитку людності.

Завдання курсу:

• використовуючи джерела з історії демографії, монографічну літературу, сформувати поняття про демографію як науку, дати знання про історію розвитку демографії України;
• використовуючи матеріали переписів населення, монографічну літературу, виробити уміння характеризувати перебіг демографічних процесів в Україні та прогнозувати їх розвиток;
• сформувати поняття про сім’ю та шлюб – як соціальні інститути, соціалізацію конкретно-історичних індивідів як суб’єктів демографічного процесу;
• виробити уміння аналізувати статистичні дані про рівні народжуваності і смертності, шлюбів і розлучень, тривалості життя;
• виробити уміння складати короткочасні та довгострокові прогнози стану та динаміки руху населення.

Міжфакультетські дисципліни

Спеціальність: Всі неісторичні спеціальності Університету

ІСТОРІЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ

Вивчення історії та культури України у вищому навчальному закладі не є повторенням питань, пов’язаних з історією та культурою нашої держави, що вивчалися у школі на уроках з історії України, а становить принципово нову дисципліну, яка розглядає низку теоретико-методологічних та конкретно-історичних питань, пов’язаних з історією формування території сучасної України, з історією становлення українського народу, з історією державотворчих процесів на українських землях, з формуванням самобутньої і неповторної вітчизняної культури. Кожна тема, що пропонується для вивчення, відображає важливі проблеми, що стосуються історії формування українського народу та його культури, історії державотворчих процесів, формування сучасних кордонів України у ХХ – на початку ХХІ століття.

Мета курсу “Історія та культура України”: поглибити знання з історії та культури України; показати самобутність українського народу, його історії та культури; сформувати у студентів бачення історії України та сприйняття її культури, як невід’ємної складової світового історичного процесу та світової культурної спадщини.

Поставлена мета обумовлює наступні завдання:

• проаналізувати етнічні й державотворчі процеси на території України та визначити умови формування та розвитку вітчизняної культури, як самобутньої культури українців;
• формувати уявлення про вітчизняну історію і культуру, як частину всесвітнього історичного та культурного процесу;
• розвивати навики дослідницької роботи з джерелами та об’єктивного аналізу історичних фактів;
• виховувати патріотичні почуття та шанобливе ставлення до історії України, її історичних постатей та діячів культури.

Курс “Історія та культура України” тісно пов’язаний з навчальними дисциплінами “Історія української культури”, “Історія української державності”, “Історія держави та права України”.

Закінчивши вивчення курсу студенти повинні знати:

• сучасні методи історичного пізнання;
• історичний термінологічно-понятійний апарат;
• історію державотворчого шляху сучасної держави Україна;
• знакові для України і світу пам’ятки культури;
• знакові дати та події в історії та культурі України;
• знакові персоналії в історії та культурі України.

Студенти повинні вміти:

• самостійно поглиблювати знання в рамках дисципліни шляхом пошуку й опрацювання нової – інформації з використанням сучасних засобів технічної інформації;
• систематизувати й аналізувати джерельний матеріал курсу;
• узагальнювати фактичний матеріал, набутий у ході лекцій та під час самостійного опрацювання літератури до курсу;
• робити самостійні науково-обґрунтовані висновки з вивченої теми;
• користуватися картографічними та іншими допоміжними матеріалами;
• використовувати практичні навички, готувати доповіді, проводити наукові дискусії з актуальних питань історії та культури України.

Спеціальність: Всі неісторичні спеціальності Університету

ІСТОРІЯ НАУКИ І ТЕХНІКИ

Мета курсу: сформувати цілісне уявлення про розвиток науки і техніки як історико-культурного явища; структурувати інформаційне поле про досягнення людської думки в різні періоди історії; узагальнити відомості отримані по інших дисциплінах, що зачіпають проблеми розвитку людського суспільства; показати взаємозв'язок і взаємообумовленість проблем, вирішуваних фахівцями різних спеціальностей, отримати уяву про сучасні тенденції історичного розвитку науки і техніки.

Завдання курсу: вміти фахово орієнтуватися та визначати здобутки людства в галузі науки і техніки в усі цивілізаційні епохи розвитку суспільства

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати:
технологічні можливості до цивілізаційного розвитку, рівень технічного та технологічного розвитку в давніх цивілізацій наукову та технічну культуру середньовіччя, нового та новітнього часу, також

вміти:

• застосовувати здобуті знання в ході навчального процесу у школі, вміти працювати з дисциплінарним масивом публікацій;
• вести пошук, накопичення та обробку наукової інформації; 
• хронологічно та культурологічно класифікувати як окремі тенденції так і конкретні здобутки прогресу науки і техніки.

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІЇ

Навчальний курс “Методологія історії” входить до циклу професійно-орієнтованих дисциплін для студентів, що здобувають фах історика.

Мета курсу:

• формування теоретичних знань про специфіку історичних досліджень та професійного підходу до процесу вивчення минулого;
• формуванні практичних навичок оцінки історичних творів з позицій сучасних уявлень про цінність наукового історичного знання;
• формування розуміння процесу узагальнення в історіософській думці ходу історичного процесу;
• сформувати розуміння ролі та функції історичних знань у суспільстві;
• вміння визначати різноманітні методи дослідження.

Завдання курсу:

• підсумувати, узагальнити та систематизувати знання з історії України набуті студентами на протязі 1-4 курсів;
• ознайомити студентів з процесом, основними тенденціями та теоретичними здобутками історичних досліджень в Україні від їх зародження і до сьогодення.
• з’ясувати, як відбувалось зародження, нагромадження історичних знань і уявлень, та методи їх узагальнення історичною наукою;
• зрозуміти, процес розвитку поглядів істориків, історичних шкіл на історичне минуле України;
• відстежити взаємодію української історичної думки з тенденціями світової історіографії.

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

ІСТОРІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

Мета курсу: формування у студентів уяви про розвиток української суспільно-політичної традиції, ідей національного державотворення

Завдання курсу:

– сприяти усвідомленню студентами існування і еволюції різних форм соціально-політичного устрою України;
– вміти розпізнавати і долати негативні тенденції суспільного поступу;
розвивати політичну компетентність, орієнтацію і здатність студентів до активної участі у творенні держави;
– сприяти утвердженню демократичних, гуманістичних цінностей свободи, гідності та громадянської відповідальності кожного індивіда.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• етапи розвитку української національної та державницької ідеї;
• тенденції суспільно-політичного мислення на різних етапах вітчизняної історії;
• визначних вітчизняних мислителів та їх основні ідеї щодо суспільно-політичного поступу;
• основні концепції та напрями української політичної думки Нового та Новітнього часу, їхній взаємозв’язок із європейськими та світовими;

вміти:

• аналізувати документи і матеріали української політичної думки;
• визначати характерні особливості суспільно-політичної думки кожної епохи;
• здійснювати порівняльний аналіз політологічних концепцій, проводити історичні аналогії, давати власну оцінку подій минулого, формулювати обґрунтовані висновки;
• самостійно працювати з широкою джерельною базою політологічного характеру, зокрема – досліджувати найбільш фундаментальні праці;
• критично аналізувати політичний зміст української думки, віднаходити найбільш актуальні для сьогодення політичні ідеї та концепції

Освітній рівень “МАГІСТР”

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

СУСПІЛЬНА ДУМКА В УКРАЇНІ

Предметом вивчення навчальної дисципліни є сутність, історія виникнення та розвитку суспільної думки в Україні. Суспільна думка -- специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільне значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя.
Міждисциплінарні зв’язки: курс пов’язаний з історією України, історією філософії, соціології, економічної теорії, політології в Україні

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Теоретичні аспекти та розвиток суспільної думки в Україні до кінця ХVІІІ ст.
2. Українська суспільно-політична думка періоду національно-культурного відродження (ХІХ – початок ХХ ст.)
3. Українська суспільно-політична думка у контексті державотворчого досвіду українства в ХХ – на початку ХХІ ст.

Метою викладання навчальної дисципліни “Суспільна думка в Україні” є формування у студентів уяви про розвиток української суспільно-політичної традиції, ідей національного державотворення.

Основними завданнями вивчення дисципліни “Суспільна думка в Україні” є

• сприяти усвідомленню студентами існування і еволюції різних форм соціально-політичного устрою України;
• вміти розпізнавати і долати негативні тенденції суспільного поступу;
• розвивати політичну компетентність, орієнтацію і здатність студентів до активної участі у творенні держави;
• сприяти утвердженню демократичних, гуманістичних цінностей свободи, гідності та громадянської відповідальності кожного індивіда.

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=574

 

Спеціальність: 8.02030201 Історія*

ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ХVІІІ – ХХ СТОЛІТТЯ

Курс “Військово-політична історія України ХVІІІ – ХХ століття” для студентів-магістрів покликаний поглибити знання слухачів з військово-політичної історії України ХVІІІ – ХХ століття, а саме: розглянути ряд конкретно-історичних проблем, пов’язаних з українським питанням в російсько-турецьких війнах та російсько-польських стосунках ХVІІІ століття, з колонізацією Північного Причорномор’я та Криму в середині – другій половині ХVІІІ століття, з участю українського народу в зовнішньополітичних акціях Російської імперії та СРСР, з історією формування української модерної нації та з ключовими проблемами в історії українського державотворення другої половини ХІХ – початку 90-х років ХХ століття.

Програма курсу складається з двох змістових модулів:

1. Проблеми військово-політичної історії України ХVІІІ – початку ХХ століття;
2. Військова та політична історія України 1917 – 1991 рр.

Мета курсу “Військово-політична історія України ХVІІІ – ХХ століття”:

• поглибити знання з історії України ХVІІІ – ХХ століття;
• визначити вузлові проблеми військово-політичної історії України ХVІІІ – ХХ століття;
• сформувати у слухачів бачення минулого України та окремих її регіонів, як цілісної історії Держави Україна.

Поставлена мета обумовлює наступні завдання:

• проаналізувати військово-політичні процеси, що відбувалися на території України у ХVІІІ – ХХ століттях та визначити їхній вплив на формування української модерної нації та вітчизняні державотворчі процеси;
• розвивати навики дослідницької роботи з джерелами та об’єктивного аналізу історичних фактів;
• виховувати патріотичні почуття й шанобливе ставлення до вітчизняної історії через призму сприйняття її без купюр, прикрас і надмірної героїзації.

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=577

Спеціальність: 8.02030201 Історія*

ПРОБЛЕМИ АРХЕОЛОГІЇ ТА ДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Курс “Проблеми археології та давньої історії України” має на меті сформувати уявлення про археологічні культури України доби палеометалу та початку раннього залізного віку (V – І тис. до н. е.) на основі вивчення історії дослідження археологічних культур, сучасного рівня наукової проблематики, археологічних пам'яток та матеріальної культури, етнічних та лінгвістичних визначень, реконструкції давньої етно-політичної історії України.

Завдання курсу: дати системні знання про основні поняття археології України доби палеометалу; про культурно-історичні спільності та археологічні культури доби енеоліту, ранньої, середньої та пізньої бронзи і початку раннього залізного віку; про історію наукового вивчення археології доби палеометалу; про головні проблеми наукового дослідження археологічних культур України від енеоліту до скіфського часу.

Міждисциплінарні зв’язки: первісна археологія, давня та середньовічна історія України,

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=578

Спеціальність: 8.02030201 Історія*

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА

Мета курсу: Інтегроване до курсу “Історія України” вивчення спільноти українського селянства з часів раннього середньовіччя до новітнього часу. Реконструкція економіки селянського господарства; архетипу селянина-українця, вивчення трансформаційних впливів (зовнішніх і притаманно соціуму внутрішніх), розвитку селянства, його ролі в історії України, зародження сучасного міжпредметного напрямку історичних досліджень – селянознавства.

Завдання курсу: з’ясувати міру і глибину дослідження проблеми в історіографії; охарактеризувати економічні і соціальні чинники розвитку селянства як стану (війни, революції, реформи); здійснити аналіз чинників формування ментальності селянства; узагальнити досвід вивчення історії селянознавчих студій, аграрно-селянського питання; земельних реформ.
Знати: джерельну і історіографічну бази проблеми; основний фактичний матеріал курсу селянознавства; здобутки і недоліки вивчення аграрної історії, місце селянознавчих студій в курсі “Історія України”.

Вміти: аналізувати архівні джерела селянознавчих студій; розрізняти науково-термінологічні означення, поняття, зі знанням підходити до їхнього використання; вміти пояснити причини еволюції форм землеволодіння й землекористування українського селянства; узагальнювати набуті знання; давати оцінку продовольчій безпеці України; вміти працювати з аудиторією.

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=579

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРІЇ

Мета курсу: ознайомлення з основними концепціями та етапами розвитку розуміння історії в історичній думці України; формування теоретичних знань про специфіку історичних досліджень та професійного підходу до процесу вивчення минулого; формування розуміння процесу узагальнення в історіософській думці ходу історичного процесу; сформувати розуміння ролі та функції історичних знань у суспільстві; вміння визначати різноманітні методи дослідження.

Завдання курсу: підсумувати, узагальнити та систематизувати знання з історії України набуті студентами на протязі 1-4 курсів; ознайомити студентів з процесом, основними тенденціями та теоретичними здобутками історичних досліджень в Україні від їх зародження і до сьогодення; з’ясувати, як відбувалось зародження, нагромадження історичних знань і уявлень, та методи їх узагальнення історичною наукою; зрозуміти, процес розвитку поглядів істориків, історичних шкіл на історичне минуле України; відстежити взаємодію української історичної думки з тенденціями світової історіографії.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати: теоретичні засади історіописання України; основні тенденції та теоретичні здобутки історичних досліджень в Україні від їх зародження і до сьогодення; місце історичних досліджень України у світовій історичній науці; основні історичні школи та їх здобутки.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні вміти: давати оцінку історичній праці з позицій сучасних уявлень про цінність наукового історичного знання; знаходити місце історичній праці в системі історіософських поглядів та концепцій; виділяти основні тенденції та теоретичні здобутки історичних досліджень в Україні від їх зародження і до сьогодення; з’ясовувати, як відбувалось зародження, нагромадження історичних знань і уявлень, та методи їх узагальнення історичною наукою; відстежувати взаємодію української історичної думки з тенденціями світової історіографії .

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=580

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

ДОСЛІДНИКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРІЇ ХХ СТОЛІТТЯ

Мета курсу: викласти методологію дослідження, програмові етапи розвитку біоісторіографії як науки; ознайомити слухачів з обставинами академічного середовища та формування інтелектуальних біографій ряду українських та радянських істориків ХХ століття; вивчити та висвітлити процеси формування історичних поглядів науковців в до академічну та академічну добу; розвитку форми реалізації методики інтелектуальної творчості вчених в сучасній історіографічній ситуації.

Завдання курсу:

• визначити методологічні проблеми дослідження біоісторіографії в сучасній історичній науці;
• ознайомитися з методами наукового аналізу наукової спадщини вчених та можливості використання її в сучасному історичному дискурсі;
• навчитися використовувати набуті знання під час підготовки наукових робіт;
• навчитися працювати з історіографічними джерелами;
• ознайомитися з методологією наукової роботи, термінологічним апаратом біографістики.

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ В УКРАЇНІ НА ЗЛАМІ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ

Курс спрямований на забезпечення студентів історичного факультету знаннями про основні етапи становлення та розбудови української державності наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Мета курсу: ознайомити студентів з діяльністю державних, політичних, та громадських діячів України межі ХІХ-ХХ ст., висвітлити вплив суспільно-політичних течій та рухів на політичний, соціально-економічний та культурний розвиток українських земель кінця ХІХ – початку ХХ ст..

Основними завданнями курсу є: вироблення навиків систематичної самостійної роботи над опрацюванням джерел, документів, наукової літератури, періодичних видань на основі принципів науковості, історизму, об`єктивності, гуманізму та загальнолюдських цінностей; формування почуття патріотизму, національної гідності, об`єктивності в оцінці подій і фактів історії України; сформувати у студентів уявлення про основні підходи до розуміння суспільно-політичних процесів, що відбувалися в Україні на межі ХІХ – ХХ ст.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

• основні етапи становлення і розвитку суспільно-політичних течій та рухів України на перетині ХІХ-ХХ ст.;
• бути ознайомленими з основними історичними джерелами та історіографією курсу;
• знати провідних громадських, політичних та культурних діячів України означеного періоду; – розуміти досягнення та труднощі розбудови Української держави на початку ХХ ст.

Вміти:

• аналізувати суспільно-політичні процеси на території України;
• співставляти минуле та сучасне;
• порівнювати героїчне та трагічне в історії України з боротьбою за свободу і державність інших народів Європи та світу; вміти прогнозувати поступ української державності ХXІ ст.

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

ІСТОРІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

Мета курсу: формування у студентів уяви про розвиток української суспільно-політичної традиції, ідей національного державотворення

Завдання курсу:

• сприяти усвідомленню студентами існування і еволюції різних форм соціально-політичного устрою України;
• вміти розпізнавати і долати негативні тенденції суспільного поступу;
  розвивати політичну компетентність, орієнтацію і здатність студентів до активної участі у творенні держави;
• сприяти утвердженню демократичних, гуманістичних цінностей свободи, гідності та громадянської відповідальності кожного індивіда.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• етапи розвитку української національної та державницької ідеї;
• тенденції суспільно-політичного мислення на різних етапах вітчизняної історії;
• визначних вітчизняних мислителів та їх основні ідеї щодо суспільно-політичного поступу;
• основні концепції та напрями української політичної думки Нового та Новітнього часу, їхній взаємозв’язок із європейськими та світовими;

вміти:

• аналізувати документи і матеріали української політичної думки;
• визначати характерні особливості суспільно-політичної думки кожної епохи;
• здійснювати порівняльний аналіз політологічних концепцій, проводити історичні аналогії, давати власну оцінку подій минулого, формулювати обґрунтовані висновки;
• самостійно працювати з широкою джерельною базою політологічного характеру, зокрема – досліджувати найбільш фундаментальні праці;
• критично аналізувати політичний зміст української думки, віднаходити найбільш актуальні для сьогодення політичні ідеї та концепції

Освітній рівень “МАГІСТР”

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

Методологічні проблеми всесвітньої історії

Дисципліна викладається для магістрантів VІ курсу денної і заочної форм навчання протягом одного навчального семестру. Вона входить до переліку дисциплін підготовки фахівців за освітньо-науковою та освітньо-професійною програмами. Підсумковим контролем вивчення курсу є екзамен.

Ця дисципліна є однією з професійно-орієнтованих і повинна дати необхідні знання з теоретичних питань історичного пізнання для студентів на рівні магістра. Програма курсу передбачає вивчення тем, які висвітлюють виникнення і розвиток теорій історичного процесу, етапи і методи історичного дослідження, соціальні функції історичної свідомості. У розгляд включено чотири основних блоки: історія історичної теорії від античності до наших днів, складові та етапи історичного пізнання, методи історичного пізнання, історичні знання та їх функціонування у суспільстві.

Дисципліна покликана дати уявлення про особливості формування науково-історичних знань та їх соціальну значущість, роль теорій і методів історичного пізнання, місце історика та історії у культурних процесах своєї епохи. Увага зосереджена на показі змінності підходів до минулого, взаємозв’язку пізнавальної діяльності дослідника з провідними науковими та ідейними течіями свого часу, взаємодії історії з політикою, ідеологією, культурою, ціннісними орієнтаціями соціуму.

У результаті оволодіння матеріалом дисципліни магістрант повинен знати:

• Основні етапи складання історичних теорій і методів вивчення минулого;
• Провідних істориків та теоретиків історії, історичні школи минулого і сучасності;
• Основні етапи формування наукової історії та історичної науки у світі й Україні;
• Складові частини й етапи пізнавальної діяльності історика;
• Особливості застосування наукових методів та отримання науково-історичних знань;
• Місце і роль історичних знань у сучасному суспільстві.

Магістрант повинен уміти:

• Опрацьовувати науково-історичну літературу, виокремлювати пізнавальні засади і методи створення історичних знань;
• Застосовувати наукову критику до аналізу поглядів дослідників минулого, робити власні узагальнення щодо теоретичного і методичного рівня наукових праць з історії;
• Кваліфіковано розробити наукову гіпотезу на підставі доступного джерельного матеріалу і позаджерельних знань;
• Фахово проводити самостійне історичне дослідження;
• Використовувати здобуті історичні знання у практичній діяльності.

Вивчення дисципліни здійснюється за такими змістовими модулями:

1. Етапи розвитку класичної методології історії.
2. Теоретичні проблеми методології всесвітньої історії.

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=596

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

Теоретичні проблеми політичної історії ХХ ст.

Дисципліна викладається для магістрантів VІ курсу денної форми навчання протягом одного року. Цей курс входить до переліку дисциплін підготовки фахівців за освітньо-науковою програмою. Підсумковим контролем вивчення дисципліни є екзамен.

Головною метою спецкурсу є допомагати магістрантам-історикам поєднати їхні знання цивільної історії ХХ століття з теоретичними основами сучасної політичної науки.

Свою методологічну базу курс частково запозичує із сучасної теоретичної політології. Але, з іншого боку, цей курс розрахований на студентів факультету історії та права, спеціальності "Історія", які вже прослухали і склали екзамени з основних періодів всесвітньої історії, в тому числі і з історії ХХ століття.

Для засвоєння курсу студенти повинні володіти знаннями з таких дисциплін, як новітня історія країн Європи та Америки, новітня історія країн Азії та Африки, політологія, теорія держави і права, філософія, соціологія.

У ході вивчення матеріалу магістранти повинні правильно освоїти методи аналізу текстів провідних політичних філософів і політиків ХХ століття.

Вивчення дисципліни передбачає наявність лекційних і семінарських занять, а також самостійної роботи магістрантів.

Вивчення дисципліни здійснюється за такими змістовими модулями:

1. Загальні основи політичної науки,
2. Політична система суспільства,
3. Політична культура,
4. Громадянське суспільство.

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=601

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

ІСТОРОГРАФІЯ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

Дисципліна викладається для магістрантів VІ курсу денної і заочної форм навчання протягом одного навчального семестру. Вона входить до переліку дисциплін підготовки фахівців за освітньо-професійною програмою. Підсумковим контролем вивчення курсу є екзамен.

Курс "Історіографія всесвітньої історії" є одним із найважливіших у сучасній вузівській системі історичної освіти. Він завершує теоретичну і методологічну підготовку істориків.

Професійна підготовка істориків включає в себе:

• Вивчення основних етапів розвитку історичної науки;
• Характер теоретичного мислення авторів історичних праць, їхнє уявлення про світ, суспільство і його історію;
• Прийоми і методи огляду, порівняння та інтерпретації історичних фактів;
• Систематизований аналіз важливих методологічних концепцій, які домінували у той чи інший час;
• Знайомство з основними школами і течіями в історичній науці;
• Вивчення праць їхніх найбільших представників;
• Трактування важливих проблем вітчизняної і всесвітньої історії з точки зору різних концепцій і методологічних підходів.

Метою курсу є вивчення основних етапів історіографії всесвітньої історії, формування критично мислячої особистості, а також сформувати розуміння студентами предмета і задач історіографії всесвітньої історії, її зв’язків з іншими суміжними історичним дисциплінами. Дати характеристику основних етапів і напрямків історіографії. Зосередити увагу на загальних, проблемних питаннях історії історичної науки із залученням матеріалу джерел – витворів історичної думки.

В результаті вивчення курсу студенти мають:

• самостійно визначати загальні тенденції історіографічних досліджень;
• вільно орієнтуватися у різноманітності концепцій і підходів до суперечливих питань історіографії всесвітньої історії; вести дискусію з різних наукових позицій; чітко формулювати і аргументовано обстоювати власну точку зору.

Предметом учбового курсу є вивчення основних етапів історії історичної науки нового і новітнього періоду.

В основу періодизації курсу покладена послідовна зміна історичних епох, а також еволюція світоглядних принципів і методології історичних досліджень.

Вивчення дисципліни здійснюється за такими змістовими модулями:

1. Зародження та розвиток історіографії всесвітньої історії. Середньовічна історіографія та історіографія нового часу
2. Історична наука ХХ-ХХІ століття

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=602

Спеціальність: 014.03 Середня освіта (Історія)

Жінки у світовій історії

Дисципліна викладається для магістрантів VІ курсу денної форми навчання протягом одного навчального семестру. Вона входить до переліку дисциплін підготовки фахівців за освітньо-науковою програмою. Підсумковим контролем вивчення дисципліни є залік.

Навчальний курс «Жінки у світовій історії» є загальногуманітарною дисципліною, яка знайомить студентів із основами та витоками гендерної нерівності, становленням та розвитком гендерної рівноправності в різні періоди історії. Історичний досвід засвідчує, що розвиток цивілізації, її прогрес були результатом спільних зусиль як чоловіків, так і жінок. Тому логічним є вивчення ролі жінок на різних історичних етапах та утвердження гуманізму і демократії у взаємовідносинах чоловіків і жінок в сучасних умовах.

Мета курсу – ознайомити студентів із правовим статусом, становищем та роллю жінки в економічному, суспільно-політичному житті в різних історичних епохах та країнах.

Вивчення курсу передбачає такі змістові модулі:

1. Гендерне питання в історії цивілізації.
2. Правовий та суспільний статус жінок у стародавній Греції.
3. Жінки та їх роль у розвитку суспільства Стародавнього Риму.
4. Суспільно-політичне становище жінки в епоху європейського середньовіччя.
5. Жінка в епоху Відродження.
6. Жінки Нового часу.
7. Жінки в історії України.
8. Світовий жіночий рух Новітнього часу.
9. Жінки та їх роль у розвитку науки, політичного та суспільного життя сучасного світу.

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=603

Спеціальність: 8.02030201 Історія*

Сучасна зарубіжна історіографія

Дисципліна викладається для магістрантів VІІ курсу денної форми навчання протягом одного навчального семестру. Підсумковим контролем вивчення дисципліни є екзамен.

Мета курсу – ознайомити студентів з розвитком історичної науки і думки в зарубіжних країнах Європи, Америки, Азії та Африки, сформувати у них уявлення про процеси нагромадження та інтерпретації історичних знань і ту роль, яку вони відіграють у суспільному житті сучасного світу. Без знання основних віх розвитку сучасної світової історіографії, її здобутків та проблем не можна повною мірою опанувати фах історика.

Термін “історіографія” представляє собою багаторівневе поняття, яке використовується в сучасній науці у кількох значеннях. У даному курсі йдеться про історіографію як історію історичної науки, яка включає в себе знання про суспільні умови розвитку і функціонування історичних знань, методологічні засади історичних досліджень, основні напрями та школи історичних студій та їхні здобутки, створення і діяльність науково-дослідних, освітніх та інших установ історичного профілю, підготовку кадрів істориків, міжнародні зв’язки і співробітництво та низку інших складових. Курс передбачає висвітлення як загальних рис розвитку світової історичної думки, так і особливості національних історіографій у провідних країнах світу.

У результаті оволодіння матеріалом дисципліни студент повинен знати:

• Основні етапи складання історичних теорій і методів вивчення минулого та формування та розвитку історичної науки;
• Провідних істориків та теоретиків історії, історичні школи минулого і сучасності;
• Основні етапи формування наукової історії та історичної науки у світі й Україні;
• Складові частини й етапи пізнавальної діяльності історика;
• Особливості застосування наукових методів та отримання науково-історичних знань;
• Місце і роль історичних знань у сучасному суспільстві та їх суспільну значущість.

Магістр повинен уміти:

• Опрацьовувати науково-історичну літературу, виокремлювати пізнавальні засади і методи створення історичних знань;
• Застосовувати наукову критику до аналізу поглядів дослідників минулого та сучасного, робити власні узагальнення щодо теоретичного і
• методичного рівня наукових праць з історії;
• Кваліфіковано розробити наукову гіпотезу на підставі доступного джерельного матеріалу і позаджерельних знань;
• Фахово проводити самостійне історичне дослідження;
• Використовувати здобуті історичні знання у практичній діяльності.

Вивчення дисципліни здійснюється за такими змістовими модулями:

1. Криза історіографії Західної Європи на початку ХХ ст. Історіографія країн Західної Європи і США першої половини ХХ ст.
2. Головні тенденції в розвитку світової історіографії другої половини ХХ ст.

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=604

Спеціальність: 8.02030201 Історія*

ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ В ІСТОРІЇ

Дисципліна викладається для магістрантів VІІ курсу денної і заочної форм навчання протягом одного навчального семестру. Підсумковим контролем вивчення дисципліни є залік.

Політичні еліти тисячоліттями виконували важливу функцію прийняття політичних рішень, встановлення правил функціонування та розвитку держави і суспільства, забезпечення ефективної реалізації прийняття рішень.

В історичні моменти в суспільствах виділялися групи людей, які були здатні створити нову систему життя суспільства та забезпечити її розвиток. Еліта в усі часи була меншістю, вибраною верствою, що прагнула до влади, але від її діяльності завжди залежала доля більшості – всього суспільства.

Дослідження механізму формування, практичної діяльності політичних еліт на різних етапах всесвітньої історії, починаючи від античного світу до новітнього часу, дозволить виокремити основні риси провідної верстви суспільства, її дії в різних історичних умовах, а також моральні якості, авторитет, лідерство, привілейованість тощо.

Мета та завдання курсу:

• з’ясувати роль і місце політичної еліти на різних етапах світової історії;
• ознайомити із першоджерелами з історії світової думки щодо вивчення політичних еліт;
• виявити тенденції розвитку політичних еліт в умовах античного світу, епохи середньовіччя, нового та новітнього часу;
• з’ясувати основні тенденції розвитку політичних еліт України на різних етапах її історії.

Магістранти повинні:

• мати теоретичні знання про природу політичних еліт;
• орієнтуватися в науковій літературі, основних тенденціях розвитку політичних еліт;
• розуміти сутність політичної еліти як невід’ємної частини будь-якого суспільства;
• знати та розуміти діяльність політичних еліт на різних етапах всесвітньої історії.

Вивчення дисципліни здійснюється за такими змістовими модулями:

1. Формування та діяльність політичних еліт в античну епоху
2. Політичні еліти середньовічного періоду
3. Політичні еліти нового часу
4. Політичні еліти та їх класифікація в новітній час

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=605

Спеціальність: 8.02030201 Історія*

ІСТОРИЧНА АНТРОПОЛОГІЯ

Курс "Історична антропологія" читається магістрам другого року навчання протягом одного навчального семестру і завершується заліком. Кількість годин курсу вкрай обмежена і становить усього 10 лекційних годин. Внаслідок цього лектор, проф. Парсамов С.С., за основу курсу взяв одну із найбільш впливових теорій другої половини ХХ ст. – філософію засобів комунікацій канадського вченого Маршалла Маклюєна.

Теорія Маршалла Маклюєна повністю відповідає назві курсу. Вона "історична", оскільки Маклюєн простежує засоби комунікацій по епохах, починаючи зі стародавнього світу і закінчуючи ХХ століттям. У той же час, вона є антропологією, тому що Маклюєн послідовно розглядає вплив засобів інформації на людину, а через людину – на суспільство і політику.

Інформація та її електронні носії є головним фактором нашого часу. Цей фактор робить теорію Маклюєна вкрай актуальною для нашого часу.
Вивчення дисципліни здійснюється за такими змістовими модулями:

1. Філософія засобів комунікацій М.Маклюєна.

http://moodle.kspu.kr.ua/enrol/index.php?id=606

Кафедру історії України та всесвітньої історії було створено наказом ректора Центральноукраїнського державного педагогічного університету 10 серпня 2021 року. Зміна концепції діяльності університету та реструктуризація його підрозділів оптимізували напрямки навчальної та наукової роботи кафедри та визначили завдання, що постали перед її колективом. Викладацький  склад кафедри сформувався з числа висококваліфікованих спеціалістів двох кафедр: історії України та всесвітньої історії. На об’єднаній кафедрі працюють два доктори історичних наук та чотирнадцять кандидатів історичних наук. Доценти кафедри О.Л. Ковальков та О.В. Чорний навчаються у докторантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Завершують написання кандидатських дисертацій викладач К. І. Панченко та старший лаборант кафедри К. В. Москальчук. Обов’язки завідувача кафедри від 27 серпня 2021 року виконує доктор історичних наук, доцент О. А. Житков. 

         Традиції історичної освіти у повітовому Єлисаветграді,  було закладено у 1860 році з відкриттям жіночого училища у будинку Плескачевської по вулиці Перспективній, згодом Єлисаветградської жіночої гімназії – найстарішого навчального закладу на півдні Російської імперії. У 1904 році було збудовано двоповерхове приміщення гімназії де з перших днів функціювання викладалася загальна та російська історія. Зараз тут розміщується факультет історії, бізнес-освіти та права, структурним підрозділом якого є кафедра історії України та всесвітньої історії. У роки національного відродження та Української революції навчально-виховний процес зазнав значних змін: уперше за декілька століть імперського панування учні гімназії та викладачі отримали можливість долучитися до історії рідного краю та української народної педагогічної думки.

         У радянські часи на базі гімназії створили педтехнікум. У 1930 році він став Інститутом народної освіти, а згодом – педінститутом імені О. С. Пушкіна.

Сучасна історія двох кафедр – історії України та всесвітньої історії бере початок від часу поновлення історичного факультету на базі Кіровоградського державного педагогічного інституту в 1978 році. Саме тоді було сформовано викладацький склад, розроблено програми курсів та програми практик, якими керували викладачі кафедри. Зокрема, старший викладач Н. М. Бокій  викладала історію стародавнього світу, доцент П. Д. Верещагін – історію СРСР періоду феодалізму. З 1979 р. історію середніх віків читав кандидат історичних наук В. К. Коржавін. Спочатку доцент В. К. Коржавін очолював при кафедрі історії КПРС секцію історії, а з вересня 1980 року – створену на її базі кафедру історії СРСР. У вересні 1984 року на її основі було створено кафедру історії СРСР та УРСР та кафедру загальної історії. Кафедрою загальної історії з 1984 року керував доцент Б. О. Ачкіназі, а з 1990 року її очолила Г. М. Загідулліна. Навчальні курси з історії середніх віків, Азії, Африки, Америки, зарубіжної Європи викладали кандидати історичних наук М. І. Загідуллін, С. С. Парсамов, асистент В. М. Філоретов. Серед основних тем досліджень викладачів кафедри 1982–1985 років були: «Матеріальна та духовна культура раннього залізного віку»; «Проблеми внутрішньополітичної боротьби в капіталістичних країнах в новий та новітній часи». Через десять років пріоритет було віддано вивченню проблематики соціально-економічних і політичних процесів в Англії, Франції, ФРН, історії культури, східнослов’янській міфології та ін.

З червня 1992 року структурним підрозділом університету стає кафедра всесвітньої історії. Завідувачем кафедри з 1992 до березня 1997 року була Г. М. Загідулліна. На історичному факультеті з жовтня 1994 року до серпня 1995 року функціювала кафедра історії слов’янських народів, яку очолював І. В. Поперешняк. У результаті її реорганізації у серпні 1995 року викладачі кафедри історії слов’янських народів увійшли до складу кафедри всесвітньої історії. З 1997 до 2003 року завідувачем кафедри всесвітньої історії був В. М. Павченко, а з 2003 до 2005 року кафедру очолював кандидат історичних наук, доцент В. М. Філоретов. З серпня 2005 до січня 2006 року та упродовж вересня–жовтня 2009 р. обов'язки завідувача кафедри виконувала кандидат історичних наук, доцент О. І. Бабак. Із січня 2006 року до серпня 2009 року кафедру очолював доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України О. П. Моця, з 2009 року до серпня 2018 року кафедрою завідував доктор історичних наук, професор О. І. Кіян, а з серпня 2018 року до серпня року 2021 року завідувачем кафедри працювала доцент О. І. Бабак.

За підсумками науково-дослідної діяльності Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка серед основних структурних підрозділів кафедра посіла друге місце у 2005 році, четверте місце у 2006 році. На кафедрі діяли наукові школи під керівництвом докторів історичних наук, професорів С. С. Парсамова та О. І. Кіяна. За 2005–2010 роки викладачами кафедри було опубліковано близько 300 наукових та навчально-методичних праць, серед них 23 монографії. На початку ХХІ століття кафедра була співорганізатором Міжнародної наукової конференції «Причорномор’я та Крим в добу середньовіччя (ХІV–ХVІ ст.)», Міжнародного круглого столу «Українсько-польські культурні зв'язки», регіональних науково-практичних конференцій «Центральна Україна – Польща в дослідженнях науковців та краєзнавців Кіровоградщини», «Історична освіта на Кіровоградщині та сучасні підходи до викладання шкільних історичних курсів», «Використання інформаційних технологій у викладанні суспільно-гуманітарних дисциплін у середній та вищій школі», «Методологічні засади історичної освіти в контексті профілізації старшої школи» та ін.

Викладачі кафедр брали участь у роботі Всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій з проблем українознавства (2001 р., м. Оломоуц, Чехія; 2002 р., м. Київ), з проблем польсько-українських зв’язків (2001 р., м. Київ), в українсько-німецькому семінарі (2003 р., м. Київ), з проблем історії Східної Європи (2002 р., м. Львів), з проблем української історіографії (2001 р., м. Чернівці), з проблем трипільської культури (2003 р., м. Тальянки), П’ятій міжнародній науковій конференції «Творча спадщина Володимира Винниченка на тлі ХХ століття» (2020), Всеукраїнській науково-практичних інтернет-конференціях присвячених компетентнісно-орієнтованому навчанню (2020, м. Київ), у конференціях присвячених викликам сьогодення та новітнім дослідженням (2018–2020 рр, м. Київ, м. Суми, м. Чернігів, м. Ніжин, м. Харків, м. Одеса), у конференціях з краєзнавчої проблематики (м. Кропивницький, м. Умань), у науково-практичних семінарах з проблем реформування української школи (2018–2020 рр.).

Значним науковим здобутком кафедри стало відкриття аспірантури зі спеціальностей 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни й 07.00.05. – етнологія. На сучасному етапі функціонує аспірантура за спеціальністю 032 Історія та археологія, яка готує осіб для здобуття наукового ступеня доктора філософії. Зокрема, під керівництвом професорів кафедри С. С. Парсамова, О. І. Кіяна та В. М. Філоретова, доцента Л. М. Філоретової захищено низку дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Членами спеціалізованих учених рад по захисту дисертацій були професори кафедри О. І. Кіян, С. С. Парсамов, доцент Н. П. Босенко. Кафедра всесвітньої історії редагувала збірник наукових статей серії «Історичні науки», зареєстрованого ВАК України як фахове видання. У контексті наукових інтересів викладачів кафедри і студентів на факультеті історії та права функціонували студентські наукові проблемні групи: «Проблеми державотворення, культурогенезу та повсякденного життя народів світу в епоху Середньовіччя та Нового часу (доцент Марченко О. М.), «Культура та ментальність Європейського Середньовіччя» (професор Парсамов С. С.), «Актуальні проблеми історії слов'ян ХІХ – початку ХХ ст.» (доцент Позднякова І. С.), «Технології інтерактивного навчання: сучасні підходи у вивченні та викладанні всесвітньої історії» (доцент Бабак О. І.), «Історія повсякденності модерної Європи» (доцент Бабак О. І.), «Міфологія та релігія стародавнього світу» (доцент Пономаренко Л. В.). Під керівництвом викладачів кафедри студенти брали участь і ставали призерами Всеукраїнської студентської олімпіади з історії, університетських конкурсів з нагоди 125-річчя педагогічної освіти на Кіровоградщині, виступали на студентських науково-практичних конференціях «Історичні, правові, соціокультурні процеси, повсякденне життя та світогляд народів Європи в епоху Середньовіччя та Нового часу» ( 2020 р.), «Просопографічні та соціокультурні дослідження в історії Центрально-Східної та Східної Європи в епоху Середньовіччя та Модерний час» (2020 р).

Викладачі кафедри підтримували творчі зв’язки з Інститутом історії України НАН України, з Інститутом археографії та джерелознавства України НАН України, Інститутом етнонаціональних і політичних досліджень НАН України, Рівненським державним гуманітарним університетом, Київським національним університетом імені Т. Г. Шевченка, Запорізьким національним університетом, з державним навчальним закладом «Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій Кіровоградської обласної державної адміністрації». Кафедра всесвітньої історії активно співпрацює з кабінетом історії та кафедрою теорії та методики середньої освіти Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського.

* * *

Кафедра історії України в Кіровоградському державному педагогічному інституті імені О. С. Пушкіна (нині Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка) була створена 8 жовтня 1991 року. До нового підрозділу увійшла частина викладачів кафедри історії СРСР та УРСР, а також кафедри історії суспільно-політичних дисциплін. Наприкінці 1991 – на початку 1992 року на кафедрі історії України працювали викладачі Н. І. Біденко, Н. М. Бокій, О. Д. Брайченко, О. А. Житков, К. В. Манжул, К. С. Мельничук, Г. М. Перепелиця, О. О. Рафальський, Л. М. Філоретова. На час утворення кафедри виконуючим обов’язки завідувача було призначенко доцента Г. М. Перепелицю, а 23 грудня 1991 року на цю посаду обирається випускник Київського державного університету, старший викладач О. О. Рафальський.

У 1992 р. кафедра започаткувала видання збірника статей „Наукові записки з історії України”. На його сторінках публікувалися праці викладачів кафедри, присвячені тематиці політичної, соціально-економічної та військової історії України, а також вітчизняної археології, педагогіки, культури та історичного краєзнавства.

У 1994 р. викладачами кафедри – доцентами Н. М. Бокій та О. Д. Брайченком у співавторстві із доцентом кафедри української літератури Л. В. Куценком було підготовлено й опубліковано перший навчальний посібник „До джерел історії краю. З найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття”. У посібнику було узагальнено археологічні, писемні та фольклорні джерела, на основі яких висвітлювалися основні етапи соціально-економічного розвитку Центральноукраїнського регіону.

У жовтні 1995 – жовтні 1996 рр. кафедру очолював доцент О. А. Житков. В означений період перелік друкованих праць викладачів кафедри поповнився грунтовними навчально-методичними посібниками доцента О. Д. Брайченка „Україна – Англія. Книга для читання з англійської мови” (1996 р.) (укладеного в співавторстві з викладачем кафедри іноземних мов М. І. Данилко) та доцента О. О. Рафальського „Україна в ХХ столітті. Проблемно-хронологічний довідник” (1996 р.).

У жовтні 1996 – травні 2003 рр. завідувачем кафедри історії України працював доцент Г. М. Перепелиця. У зазначений час кафедра досліджувала колективні теми “Доба пізньої бронзи на дніпровському Правобережжі” та “Соціально-політичні процеси в Україні у XVII – XX століттях”. Наукова цінність праць, підготовлених у відповідності до окресленої тематики, визначається узагальненням значних фактографічних і статистичних матеріалів. При цьому, особлива увага викладачів кафедри приділялася проблемам раннього залізного віку, українського національно-культурного відродження та історії української державності.

У період травня 2003 – серпня 2005 рр. кафедрою завідував доцент К. С. Мельничук, а у вересні 2005 р. її очолив доктор історичних наук, професор О. О. Рафальський – автор понад сотні наукових праць, що торкаються проблем вітчизняної історії, етнології та політології. 2004 року за активної участі викладачів кафедри історії України на факультеті історії та права було налагоджено випуск фахового збірника „Наукові записки. Серія: Історичні науки”. У квітні 2006 р. кафедрою було проведено першу в її історії та в історії факультету міжнародну наукову конференцію „Північне Причорномор’я і Крим у добу середньовіччя (ХІV–ХVІ ст.)”, присвячену десятій річниці археологічних досліджень золотоординської пам’ятки в с. Торговиця на Кіровоградщині. Конференція знайшла широкий відгук у наукових колах. У її роботі взяли участь науковці з Києва, С.-Петербурга, Кіровограда, Черкас, Чернівців, Харкова, Запоріжжя, Бахчисарая та Чигирина.

Члени кафедри постійно працювали над підвищенням якісних показників щодо кадрового забезпечення кафедри та науково-методичного рівня викладання історичних дисциплін. Зокрема, впродовж 2003 – 2008 рр. успішно захистили кандидатські дисертації викладачі кафедри І. А. Вівсяна, Л. М. Філоретова, О. В. Чорний та Н. М. Токар. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у 2018 р. докторську дисертацію захистив доцент О. А. Житков. За останнє десятиліття викладачами кафедри було підготовлено значну кількість наукових, навчальних та навчально-методичних праць для студентів факультету історії та права. Серед них варто відзначити видання “Цивілізаційна історія України” (автор О. О. Рафальський та інші, 2005 р.), “Василь Миколайович Доманицький: особистість, науковець, громадський діяч” (автор Н. М. Токар, 2012 р.), “Історія української культури. Від давніх часів до кінця ХVІІІ ст. Навчальний посібник. Для студентів, які навчаються за спеціальністю “Історія” (автор-укладач В. Г. Грінченко, 2011 р.), “Навчально-методичний посібник з курсу “Історія політичної думки в Україні” та “Історична географія: Навчальний посібник для студентів факультету історії та права” (автор І. А. Вівсяна, 2011 р., 2012 р.), “Хрестоматія з історії України ХVІІ ст. Навчально-методичне видання” (укладачі В. К. Кізюн, К. С. Мельничук, 2007 р.), “Проблеми збройної боротьби національно-патріотичних сил за українську державність“ (автор В. К. Кізюн, 2003 р.), “Історія України від найдавніших часів до кінця ХІХ століття. Збірник документів і матеріалів” (укладачі О. А. Житков, Л. М. Філоретова, 2007 р.), “Україна в роки Другої світової війни” (автор Л. М. Філоретова, 2006 р.), “Етнографічна практика: Методичні рекомендації та матеріали. Для студентів факультету історії та права” (укладач С. В. Проскурова, 2006 р.), каталог “Археологічні скарби Кіровоградщини” (укладачі І. А. Козир, О. В. Чорний та інші, 2010, 2011, 2013 рр.), “Джерелознавство вітчизняної історії. Короткий словник-довідник” (автор О. В. Чорний, 2013 р.).

На кафедрі історії України значна увага приділялася науковій роботі. Наукові праці професорсько-викладацького складу кафедри охоплюють проблеми історії України, археології, краєзнавства, вітчизняної історії та її джерельної бази. Результати досліджень викладачі узагальнювали у наукових статтях, посібниках, методичних розробках, тезах виступів на міжвузівських, регіональних, всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях. Зокрема, доцент Н. М. Бокій у грудні 2003 р. брала участь у роботі міжнародної конференції, присвяченій голодомору 1932–1933 рр., що проходила в Будапешті (Угорщина). Доцент О. А. Житков того ж року зробив наукову доповідь на Третьому міжнародному конгресі українських істориків у Луцьку. 2007 року доценти Н. М. Бокій, І. А. Козир та асистент кафедри Т. Д. Позивай представляли результати власних археологічних досліджень під час роботи Першого конгресу євразійської археології, що проходив у м. Ізмір (Туреччина).

Викладачі кафедри виступали організаторами наукової роботи студентів факультету. 2012 року за активної участі кафедри історії України, було проведено студентську наукову конференцію “Битва на Синіх Водах 1362 року в контексті європейської історії доби середньовіччя”. Очно та заочно в роботі конференції взяли участь представники вишів Кіровограда, Кам’янця-Подільского, Києва, Черкас. На кафедрі історії України 2010 року було започатковано випуски збірника студентських наукових праць “Історичний зошит”, у якому публікуються результати наукових розвідок.

2010 року кафедра історії України підготувала першого в історії факультету переможця престижного конкурсу для молодих науковців “ЗАВТРА.UA”. Ним став тодішній студент ІV курсу К. І. Панченко (нині асистент кафедри історії України) з дослідженням “Південна Русь – Золота Орда: етнокультурна взаємодія (за матеріалами Торговицького археологічного комплексу)” (науковий керівник доцент І. А. Козир). У 2017 році переможцем цього ж престижного конкурсу була визнана студентка Я. В. Бевз (науковий керівник доцент О. В. Чорний).

Під керівництвом викладачів кафедри успішно працювали наукові гуртки та проблемні групи. Популярністю серед студентів користувався археологічний гурток, який об’єднував щороку більше 20 студентів факультету. Нині його роботою керують викладачі І. А. Козир та К. І. Панченко. Базуючись на матеріалах розкопок, що відбувалися щорічно в межах археологічної практики, студенти-історики готували курсові та дипломні роботи. Крім того, у жовтні 2004 р. матеріали з Торговицького археологічного комплексу золотоординського часу, який досліджували викладачі кафедри і студенти, були представлені спільною доповіддю на міжнародній науковій конференції “Пам’ятки ісламської культури на євразійському просторі”, що проходила в Берліні (Німеччина).

На базі кафедри історії України діяв етнологічний гурток, який очолювала доцент С. В. Проскурова. Гуртківці збирали та опрацьовували матеріали щодо особливостей побуту населення Кіровоградської області та маловідомих сторінок історії краю ХІХ – ХХ століть. Зокрема, керівником і членами гуртка було підготовлено кілька наукових проектів у рамках усної історії українського народу, що були опубліковані у виданнях Українського інституту національної пам’яті та відзначені на рівні держави. Широким колом наукових інтересів представлено роботу проблемних груп “Дослідження історії України ХХ – ХХІ століть” (керівник доцент О. А. Житков) та “Історія вітчизняної суспільно-політичної думки ХІХ – ХХ століть” (керівник доцент І. А. Вівсяна).

Викладачі кафедри підтримували тісні наукові зв’язки з регіональними та загальнодержавними науковими установами й організаціями, із провідними вузами держави, а також із науковими центрами ближнього зарубіжжя. Зокрема, професор О. О. Рафальський у співавторстві з членом-кореспондентом НАН України О. П. Моцею та провідним науковим співробітником Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України М. П. Горєловим 2005 року опублікував фундаментальну монографію “Цивілізаційна історія України”, презентація якої відбулася в нашому університеті на базі факультету історії та права.

Доцент І. А. Козир тривалий час співпрацювала з Інститутом археології НАН України, доцент С. В. Проскурова підтримувала активні наукові зв’язки з Інститутом етнології НАН України. Інші викладачі кафедри спіпрацювали з Інститутом історії України, Інститутом політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, з відповідними кафедрами Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та іншими провідними закладами вищої освіти. Особливо тісні наукові зв’язки кафедра історії України Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка мала з кафедрою історії України Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, яку очолює знаний науковець, професор В. Й. Борисенко. В аспірантурі цієї кафери у різний час успішно навчалися Л. М. Філоретова, І. А. Вівсяна, О. В. Чорний, Н. М. Токар та О. Л. Синенко.

Члени кафедри підтримували тісні зв’язки з вчителями-істориками міста й області, більшість з яких є випускниками нашого факультету. Також кафедра плідно співпрацювала з Кіровоградським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти імені В. О. Сухомлинського.

Результатом понад 30-літньої роботи археологічної експедиції факультету стало зібрання унікальної колекції археологічних матеріалів. Вона лягла в основу створеного у 2011 р. археологічного музею в університеті. Автори ідеї та виконавці цього проекту І. А. Козир, О. В. Чорний та К. І. Панченко. Археологічний музей названий іменем Нінель Бокій, яка тривалий час працювала доцентом кафедри історії України, очолювала археологічну експедицію історичного факультету, згодом факультету історії та права і чимало зробила для вивчення давньої і середньовічної історії Кіровоградщини та її популяризації. Відкриття музею відбулося 22 червня 2011 року. Це стало значною подією в історії кафедри, факультету та університету. Нині музей є найбільшим зібранням унікальних знахідок, що представляють найдавнішу історію нашого краю.

2012 рік в історії кафедри знаменувався підготовкою та виходом у світ унікального і першого в області ґрунтовного навчального посібника „Кіровоградщина. Історія рідного краю”, адресованого вчителям і школярам області. Керівником, науковим редактором і одним із авторів цього проекту виступила доцент І. А. Козир. З-поміж інших авторів участь у підготовці посібника взяли доценти кафедри І. А. Вівсяна та О. В. Чорний.

Викладачі кафедри активно працювали з талановитою та обдарованою молоддю, що навчається в університеті, а також зі школярами, котрі навчалися в системі Малої академії наук Кіровоградської області. Зокрема, тривалий час в Малій академії працювала доцент Н. І. Біденко, а нині з талановитими школярами, котрі захоплюються проблемами вітчизняної історії та історичного краєзнавства, працює доцент С. В. Проскурова.

Кафедра історії України неодноразово виступала організатором або співорганізатором наукових конференцій. Серед них – міжнародні наукові та науково-практичні конференції „Сім’я Раєвських в історико-культурному просторі слов’янського світу” (2001 р.), „Синьоводська битва 1362 року в контексті середньовічної історії Східної Європи” (2012 р.), „Війна 1812 року в контексті вітчизняної та європейської історії” (2012 р.), „Актуальні проблеми археології та історії раннього залізного віку” (2013 р.), „На східній межі Старої Європи” (2015 р.), „Зелена Брама. Літо 1941-го: героїзм і трагедія 6-ї та 12-ї армій” (2016 р.). “Центральна Україна у вирі революційних подій 1917–1921 рр.” (2018 р.), “Кіровоградська область. 80 років в історії Центральної України” (2019 р.), “Археологія України: історія досліджень та дослідники” (до 70-річчя відкриття Чорноліського городища)” (2019 р.). Кожна із згаданих конференцій мала значний резонанс у наукових колах не лише України, а й серед науковців зарубіжжя.

У 2018–2020 рр. на базі факультету було організовано роботу Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт зі спеціальності “Історія та археологія”. Переможцями конкурсу стали студенти факультету К. В. Москальчук (2018 р.), А. В. Блохіна (2019 р.) та В. Ю. Пахолівецький (2020 р.). Конкурсні роботи були виконані під керівництвом доцентів кафедри О. В. Чорного та Л. М. Філоретової.

Кафедра постійно підтримувала зв’язки зі школами міста та області, Кіровоградським обласним інститутом післядипломної підготовки освітян. Зокрема, у 2019–2021 роках було проведено обласний науково-практичний семінар учителів історії та суспільствознавчих дисциплін і викладачів вузу “Особливості викладання актуальних проблем історії ХХ століття в закладах загальної середньої освіти” (2019 р.) та організовувалися інші заходи.