Фінальний акорд

Світло! Музика! Мікрофони! Камера! Почали!

Саме так починалось свято «останнього дзвоника» на факультеті іноземних мов, що пройшло 24 квітня 2013 року в актовому залі нашого університету.

А далі двохгодинна феєрія з пісень, фотослайдів, мініатюр, жартів, танців, хвилювання за кулісами, теплих посмішок та вже майже рідних поглядів товаришів по навчанню.

І ось, ти вийшла на сцену, і перед тобою повен зал людей — викладачів, адміністрації, одногрупників — і коли відчуваєш на собі їхні сповнені усмішок та приязного схвалення погляди, серце сповнюється тріумфом та гордістю за себе та своїх одногрупників, котрі стоять поруч із тобою на цій сцені.

Урешті-решт фінальна пісня. Ти стоїш на сцені, а поруч із тобою кілька десятків людей, з котрими пройдено сотні кілометрів шляхів. І всі чотири роки студентського життя пролинають у пам’яті, адже ти усвідомлюєш, що не всі, з ким ви так багато пережили разом: перші труднощі та зльоти, екзамени та заліки, щорічні «фести» та олімпіади, спільні посиденьки за кавою та чаєм у їдальні, перемоги на універсіадах з шахів; не усі, з ким ти бачилась щодня, і кого щоразу шукала очима, повертаючись на навчання після канікул, повернуться разом із тобою в рідні стіни восени.

Однак, окрім суму та ностальгії, на останніх акордах пісні серце сповнюється вдячністю до усіх, хто йшов із тобою цим довгим та буремним шляхом, і ти пишаєшся тим, що ви, попри усі труднощі та негаразди, гідно вистояли до кінця і вже майже досягли переможної лінії фінішу.

Остапчук Анастасія

студентка 4 курсу