Пані Алла розповіла учасникам семінару про дослідження травми: перші дослідження травми й посттравматичного стресового розладу (ПТСР) з’явилися у ХХ столітті. Симптоми ПТСР описували вже під час Першої світової війни. Тоді травму називали «снарядний шок» або «слабкість характеру». Під час Другої світової війни і наступних конфліктів (В’єтнам і Афганістан) зростало розуміння того, що ПТСР може бути глибоким, хронічним розладом, який може розвинутися після травматичної події.

Важливим кроком стала  актуалізація  проблеми «травмоінформованого підходу», що відбулася  завдяки дослідженням таких діячів і науковців, як Максін Гарріс, Роджер Фаллот (США) та Анджела Кеннеді (Велика Британія). Травмоінформована допомога через мистецтво – це практичний підхід, що передбачає підготовку  майбутніх  професіоналів-митців  до  арт-комунікаційної взаємодії  й творчої діяльності  з постраждалими.

Пані Алла розповіла про досвід професора Найджела Осборна з Единбурзького університету. Протягом майже двадцяти років він працює в гарячих точках світу за власною методикою, яка допомагає дітям подолати кризові стани в умовах війни через мистецьку комунікацію.

Після завершення виступу спікерки відбулося обговорення проблематики семінару, у якому прозвучали як питання до професорки Растригіної, так і думки щодо важливості порушених проблем.

На завершення семінару учасники підсумували, що унікальний досвід професіоналів із Великої Британії може стати підґрунтям для удосконалення підготовки майбутніх професіоналів у ЗВО України. Плідна співпраця з британськими колегами у впровадженні підходів травмоінформованої допомоги та мистецької комунікації сприяє розробці нової концепції університетськими фахівцями. Ця концепція стосується інноваційного напрямку в мистецько-педагогічній освіті – травмоінформована мистецька педагогіка. Її мета полягає в збереженні психічного здоров'я дітей та української нації загалом.