Марія Теліна - PR-менеджер, власниця продакшн-студії
Я давно вирішила, що хочу бути журналістом
Насправді, ще десь класу з дев’ятого в школі я вже вирішила, що хочу бути журналістом, працювати в медіа. Пробувала власні сили в телевізійних молодіжних проектах, у шкільних періодичних виданнях тощо. Коли прийшов час вступу до ВНЗ, подавала документи в декілька закладів, у тому числі в Кіровоградський педуніверситет. Оскільки спеціальності «Журналістика» у нас не було, вирішила іти на «Видавничу справу та редагування». Не шкодую про свій вибір анітрохи, дуже рада, що вчилася саме тут.
Завжди був інтерес до того, що ми вчили
Під час самого навчання я б могла назвати мільйон речей, які мені здавалися суперважкими. Зараз вже ці роки сприймаються інакше, і труднощі здаються несуттєвими. Для мене досі залишається великою загадкою, як нам вдавалося поєднувати бурхливе та веселе студентське життя поза навчанням із парами, виконанням домашньої роботи та написанням наукових робіт. Ще й, як виявилось, непогано вдавалося. Єдине, що можна назвати допомогою у подоланні цієї проблеми – це інтерес до того, що ми вчили. Ну і, звичайно, кава… багато кави, особливо під час сесій.
Я всім розповідаю, які в мене були класні викладачі
Можливо, хтось із теперішніх студентів ще цього не розуміє, але я впевнена, що зрозуміє пізніше. Я й досі за будь-якої можливості всім розповідаю, які у мене були класні викладачі, як ми весело навчалися, нестандартно і результативно. І, до речі, не чула ще жодного разу, щоб хтось казав, що в нього було так само. Взагалі іноді дивуюсь, як у студентів, які вчаться на юристів, економістів, істориків тощо після років написання величезних конспектів та зубріння ще залишається бажання працювати за спеціальністю. Наші викладачі та їхні принципи навчання навпаки давали можливість полюбити свою справу ще більше. Навіщо лише писати величезні лекції, якщо є щира цікавість до того, що вивчаєш. Бувало, звичайно, різне, і проблеми з вивченням чогось, іноді здавалось, що навколо лише глобальна несправедливість, а ми – її головні жертви. Але з ким не буває. Зараз роки навчання, і саме ТАКОГО навчання, з ТАКИМИ викладачами, здаються кращими роками.
Не обмежуйте себе!
Головна порада, яку я зрозуміла тільки після навчання, – не треба обмежувати себе. Ніколи не думайте, що щось вам знадобиться у майбутньому, а інше – взагалі нікому не потрібне. Ані студенти, ані викладачі не можуть напевне знати, кому і що саме стане в нагоді в професійному житті. А отже, поки вчитесь, намагайтесь вбирати все, як губка, і не тільки те, що дають в університеті.
Розвивайтесь у різних напрямках, інакше це все одно доведеться робити, але пізніше, коли не буде часу, можливості й тих, хто може допомогти та підказати.
Ще одна порада – не забувайте, що студентські часи ще й призначені для веселощів, але краще це робити так, щоб не надто заважало навчанню, інакше ваше студентство може закінчитися раніше терміну.
Сфера медіа не відповіла мені взаємністю...
Тому я вирішила не втрачати часу даремно. Зараз працюю PR-менеджером у групі компаній, багато чому доводиться вчитися, не відриваючись від процесу. Крім цього, є ще одна робота: ми відкрили власну продакшн-студію та займаємося зйомками реклами, корпоративного відео, розробкою графіки тощо. Звичайно, продакшн у нас ще маленький, але з чогось треба починати.
P.S. Так багато написала, бо хочеться розповідати і розповідати. Дуже скучила за рідною кафедрою та улюбленими викладачами!:)
Інформацію надано медіа-групою «Університетський меридіан»