НІНЕЛЬ МИХАЙЛІВНА БОКІЙ (1937-2008 рр.)

Нінель Михайлівна Бокій – знаний український археолог. Була скромним викладачем регіонального педагогічного вишу, але її наукова спадщина відома не лише в Україні, а й далеко за межами нашої держави. Дослідницею відкриті та введені у науковий обіг пам’ятки, які сьогодні вже стали класикою української археології. Вона належить до блискучої когорти учнів та послідовників О.І. Тереножкіна та В.А. Іллінської.

Народилась Н.М. Бокій 20 червня 1937 року в смт. Новомиколаївка Запорізької області в сім’ї службовців. Мама, Антоніна Миколаївна Бокій, працювала у школі, за свою сумлінну багаторічну працю отримала звання заслуженого вчителя УРСР. Батько, Михайло Дмитрович Бокій, був службовцем, працював на відповідальних посадах в органах місцевого самоврядування. У зв’язку із змінами місця роботи батька, сім’я часто переїжджала, і Нінель Михайлівна вчилася в школах м. Рожище Волинської області, м. Луцька, а потім – м. Костополя Рівненської області.

Нінель Бокій у горах. Альпіністський табір «Шхельда» поряд з вершиною Ельбрус (початок 1960-их років)

Після закінчення школи, у 1954 році Н.М. Бокій вступила на історичний факультет Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Будучи завзятою до усього, у юності захопилась альпінізмом.

Здобувши вищу освіту, вона працювала науковим співробітником у Київському державному заповіднику «Софійський музей» (1960-1962 рр.) та завучем ДСШ №1 м. Калінінграда (1962-1966 рр.). Саме в ці роки Н.М. Бокій прийшла в археологію. Під час польових сезонів працювала лаборантом в археологічних експедиціях Інституту археології АН УРСР. Перші кроки на науковій ниві зроблено під керівництвом видатних археологів О.І. Тереножкіна та В.А. Іллінської, які стали для молодої дослідниці не лише вчителями, а й наставниками у житті.

У 1966 р. Н.М. Бокій переїхала на постійне місце проживання у м. Кіровоград. Запрошення на роботу вона отримала від директора Кіровоградського краєзнавчого музею, ще у 1964 році під час досліджень Медерівського кургану. У музеї Нінель Михайлівну призначили завідувачем відділу археології а потім відділу історії дорадянського періоду. Відразу ж відділ археології долучився до розкопок нещодавно відкритої пам’ятки середньостогівської культури біля с. Деріївки Онуфріївського району Кіровоградської області, які провадила археологічна експедиція Інституту археології АН УРСР. Крім польової роботи Нінель Михайлівна значну увагу приділяла узагальненню матеріалів з древньої історії та археології Кіровоградщини, вивчала історію археологічних досліджень у регіоні. Відповідно до останніх досягнень науки нею був підготовлений розділ «Археологія» до видання «Кіровоградський краєзнавчий музей. Путівник». Також, як єдиний фаховий археолог у регіоні, Н.М. Бокій взяла участь у підготовці матеріалів про давнє минуле краю до тому «Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область». На довгий час справжньою окрасою експозиції музею став реконструйований Н.М. Бокій та Є.В. Черненком панцир скіфського воїна знайдений у кургані поблизу Вільшанки. Музейний період роботи Нінель Михайлівни також пов’язаний з відкриттям ряду пам’яток доби бронзи, раннього залізного віку та доби середньовіччя. Серед них варто згадати поховання у курганах біля сіл Защита, Листопадове, Бурти, Петрівка, Омельник, Показове та ін.

У 1974 р. археолог опублікувала матеріали з розкопок Медерівського кургану першої половини V ст. до н. е. Окремої уваги заслуговує відкритий у 1975 р. курганно-ґрунтовий могильник біля м. Світловодськ, що досліджувався експедицією під керівництвом Н.М. Бокій з перервами упродовж 1975-1988 років. На сучасному етапі некрополь у Світловодську належить до найбільших серед подібних пам’яток Північнопричорноморської Скіфії.

Плідним та яскравим у кар’єрі Нінель Михайлівни виявився період роботи у стінах нашого університету. У серпні 1978 р. у Кіровоградському державному педагогічному інституті було відновлено історичний факультет. Для читання найскладніших навчальних курсів – «Археологія» та «Історія стародавнього світу» ректорат інституту запросив Н.М. Бокій. З перших днів роботи в інституті Н.М. Бокій заснувала студентський археологічний гурток, який став справжньою школою наукового краєзнавства для майбутніх учителів історії. Влітку 1979 року була організована перша польова археологічна практика студентів. Тривалий час місцем її проведення був вище згаданий могильник у Світловодську. З того часу вона є невід’ємною частиною навчального плану підготовки істориків у нашому виші.

На лекції у студентській аудиторії (початок 1980-х років)

Під час роботи в університеті Нінель Михайлівна продовжила займатись скіфською проблематикою. Логічним підсумком її багаторічних досліджень став успішний захист у 1980 р. дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук «Скіфський період на прикордонні Степу і Лісостепу в Дніпровському Правобережжі». Після захисту дисертації Н.М. Бокій продовжувала займатись актуальними проблемами скіфознавства, зокрема й польовими пошуками.

Н.М. Бокій зі студентами-істориками на місці Мельгуновського кургану. 1980 р.

Однією із найважливіших подій у науковому житті Н.М. Бокій стало завершення дослідження знаменитого Мельгуновського кургану у 1990 році. У ході експедиції був відкритий потужний рів із перемичкою у західному секторі, який містив залишки жертвоприношень людей та тварин. Також зафіксовані сліди перекопів, залишених тут О.П. Мельгуновим у 1763 р. та В.М. Ястребовим у 1892 р. Крім польових археологічних розкопок Нінель Михайлівна провела справжнє розслідування всіх обставин попередніх досліджень Литої могили, особисто опрацювала звіт О.П. Мельгунова в Центральному державному архіві давніх актів СРСР у Москві, джерела з архіву академії наук СРСР, Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР. Вже у 1992 році виступила з доповіддю про результати своїх досліджень на міжнародній науковій конференції «Киммерийцы и скифы» у Мелітополі.

Водночас, Нінель Михайлівні пощастило бути дослідницею унікальних пам’яток інших періодів. Справжньою сенсацією стало було відкриття у 1983 році середньовічної пам’ятки біля с. Суботці колишнього Знам’янського району. Пам’ятка була врятована завдяки повідомленню колишнього студента Нінель Михайлівни, а нині одного з кращих вчителів області – О.Н. Якимчука. В результаті проведених у 1985-1986 роках розкопок тут досліджений невеликий сімейний могильник стародавніх угрів, що датується ІХ ст. та пов’язаний із періодом їх перебування у Північному Причорномор’ї.

Не менш вражає географія археологічних досліджень Н.М. Бокій. Протягом музейного та університетського періодів кар’єри вона охоплює території колишніх Вільшанського, Долинського, Добровеличківського, Кіровоградського, Компаніївського Новоархангельського, Новомиргородського, Новоукраїнського, Олександрійського, Онуфріївського, Петрівського, Світловодського та Устинівського районів Кіровоградської області.

Фактичним визнанням значного внеску кіровоградського науковця у розвиток сучасного скіфознавства стало запрошення від колег з Інституту археології АН УРСР до участі у підготовці колективної монографії «Скифские погребальные памятники степей Северного Причерноморья».

Виступ на конференції в Угорщині (Будапешт, 2003 рік)

Крім щорічної польової роботи, Нінель Михайлівна, брала активну участь у наукових конференціях. Достатньо лише назвати географію її наукових відряджень кінця 70 – початку 90-х рр. ХХ ст., щоб зрозуміти коло наукового спілкування дослідниці – Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Кам’янець-Подільський, Запоріжжя, Мелітополь, Ростов-на-Дону, Будапешт. У той же час Н.М. Бокій стає організатором наукових форумів, які проводились на базі Кіровоградського державного педагогічного інституту. З її ініціативи у 1987 році у Кіровограді було проведено Всесоюзний семінар пам’яті О.І. Тереножкіна «Киммерийцы и Скифы». У роботі семінару взяли участь 66 фахівців із провідних наукових центрів України, Білорусії, Грузії, Російської Федерації. У 1988 р. Нінель Михайлівна організувала «Першу Правобережну краєзнавчу конференцію», присвячену 225-літтю дослідження Мельгуновського кургану. Прагнучи привернути увагу знаних археологів до необхідності розкопок залишків Мельгуновського кургану та його вивчення за допомогою сучасних методик, Нінель Михайлівна спільно зі своєю ученицею Л.В. Авксентьєвою підготувала доповідь про історію дослідження цієї визначної пам’ятки.

Нінель Михайлівна завжди прагнула залучати студентів до наукової роботи, формувати у них дослідницькі навички та критичне мислення. Саме нею була ініційована перша міжвузівська студентська наукова конференція на історичному факультеті педагогічного інституту, яка відбулася у 1989 році. Вона тісно спілкувалася з шкільними вчителями, працівниками районних і сільських музеїв, дослідниками аматорами, надавала їм необхідну допомогу. Справжня багаторічна дружба поєднувала Нінель Михайлівну з П.І. Озеровим із Новомиргорода та В.Є. Шкодою із Знам’янки. Важко переоцінити внесок цих краєзнавців у розвиток археологічного дослідження краю. Відкриті ними пам’ятки сьогодні вже стали надбанням вітчизняної археології.

Дослідження Нінель Михайлівни охоплювали і пам’ятки інших археологічних культур. Величезний обсяг археологічних матеріалів, що були накопичені майже за 30 років польових робіт, лягли в основу великої узагальнюючої роботи Н.М. Бокій у співавторстві з О.Д. Брайченком та Л.В. Куценком – «До джерел історії краю» (1994 р.), де перший розділ присвячено археологічним пам’яткам Кіровоградщини.

Нінель Михайлівна, як щирий патріот свого народу, не залишалася осторонь інших проблем нашої історії. Тому її, справжнього науковця, цікавили не лише археологічні сюжети. Розробляла тематику болгарських поселень та історію благодійництва на Кіровоградщині, досліджувала питання історії краю доби Гетьманату, періоду політичних репресій, трагедію насильницької колективізації та голодомору, у тому числі – в Костополі. Кілька робіт Н.М. Бокій присвячені подіям Другої світової війни.

На розкопках у Торговиці (липень 2006 року)

Окрема яскрава сторінка у науковому житті Н.М. Бокій пов’язана з відкриттям унікальної пам’ятки – Торговицького археологічного комплексу, який був відкритий у 1997 р. на березі р. Синюхи. Здобутки Торговицької археологічної середньовічної експедиції (саме Н.М. Бокій дала їй таку назву) презентувались на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, публікувались у фахових наукових виданнях. Пам’ятка виявилась настільки яскравою та самобутньою, що буквально заполонила увагу й науковий інтерес дослідниці на довгі 11 років. 2006 року археолог виступила організатором Міжнародної наукової конференції «Північне Причорноморя і Крим у добу середньовіччя (XIV-XVI ст..)», присвяченої розкопкам у Торговиці. У 2007 р. Н.М. Бокій презентувала матеріали з Торговицького ґрунтового могильника на Першому конгресі Євразійської археології у м. Ізмір (Туреччина). Дослідження Торговицького археологічного комплексу до сьогодні продовжують учні Нінель Михайлівни.

Все життя Н.М. Бокій – це приклад натхненного та пристрасного служіння науці. Її подвижницька праця у галузі археології була вшанована обласною краєзнавчою премією імені В. Ястребова (1999 р.), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (2003 р.), Премією імені В.В. Хвойки Академії наук України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (2007 р.).

Справжнім пам’ятником Науковцю і Людині є Археологічний музей імені Нінель Бокій Центральноукраїнського державного педагогічного університету, відкритий у 2011 році. Його експозиція – це літопис давньої історії краю, невідомі сторінки якої були відтворені працею та талантом кіровоградського археолога. Одночасно – це своєрідна ілюстрація наукової біографії дослідниці, бо без археології не мислила свого життя. Ім’я Нінель Михайлівни Бокій сьогодні стоїть у ряду знаних українських археологів, а відкриті нею пам’ятки назавжди увійшли у скарбницю національної культурної спадщини.