Захоплений відчуттям
Переконаний, що за 20 останніх років існування
нашого факультету було багато обдарованих студентів, зокрема, тих, хто пише
вірші. Проте вперше зусиллями заступника декана з навчально-виховної роботи
Казначєєвої Марії Сергіївни вийшла у світ збірка віршів теперішніх студентів.
Вдала назва збірки – “Відчуваю...” Дійсно, кожен з
початківців-поетів відчуває те, про що пише: про любов до людей, до нашої
країни, про кохання, про свої струни душі й переживання, про природу – живу і
неживу, про героїв-патріотів.
Вчитуючись у вірші, вдивляючись в обличчя поетів,
прагнеш проникнути у глибину їх почуттів і не вдається. Тому що у віршах
глибина думки та творчості і у цьому немає дна. Це означає – бездна можливостей
для творчого розвитку.
Для кожного з поетів я підготував відповідь. Кому
узагальнене щодо його віршів, кому з певним гумором, кому без нього...
Пізнавайте себе!
***
Будеш ти коханою, Тетяно,
Життя пахне так духмяно!
І твої очі як частинки моря.
Хай не засоляться вони від горя.
***
І про котика і про солов’я
Про рідний край і рідную хатину
І про героїв, про добре їх ім’я
Про рідну неньку Україну.
***
У неї на душі не буде ран
А лікам всім – гуд бай!
Її жага в очах кипить – це не обман
Біль і приниження – це не її трамвай!
***
“Не заглядайте в пляшку”, –
Радить він
Навіть, якщо важко,
Вас розбудить дзвін!
І салютує всім
Хто міг терпіти.
А книга долі не закрита, в тім
Зміст її можливо замінити.
***
Любов, зима і сонце...
Такі реальні поєднання.
У вогні згорає серце
І всюди є кохання.
***
Немає для кохання віку,
Неважно скільки років кедам,
Важливо бути хлопцем – Чоловіком
Будь-ким, будь з чим...
Навіть афганським моджахедом?
***
Сліпому не покажеш,
Глухому не розкажеш,
Іншим не докажеш,
За що стояв Майдан,
Бо тим же шляхом йде
Той самий владний караван?
***
Хороша байка про Собаку і Кота
Про молоко і про ковбаску
А сало де? І байка вже не та
Нам про сальце, будь ласка!
А якже не торкатися любить?
Це нереально, бо це казка.
***
О! Дивитися в очі безстидно???
Це будоражить! Це трясе!
Любить до гроба?
Головне: проба, проба, проба?
І вдала – ось що над усе?
***
Не проси в Рогатого
І не вмирай
Прекрасного у світі багато.
За нею не плач, а кохай.
Завжди Ваш, професор Данилків Я. Н.