ДЯКУЮ ТОБІ, ОСЕНЕ!..

Осінні дні розтікалися медами. Їм офірували всю людську любов, слабосилі видива й тривкі спогади, вбираючи сонце й па́хілля жовтневого полудня. Яке сонце променилося в ті теплі дні терену й винограду! Се була пора, коли зливи настоювалися, вагітніли, а натомість дощило сонцем - воно було сливе всюди: самітні алеї сочилися сонцями, масні тіла дерев стікали від сонць, а сонячні дощі квапилися пролитися, спливти, заки не знегодило. Кождий із нас любив сю пору – ми ставали людьми.

ХУТІР НАДІЯ

Є місця, до котрих мусиш повертатися час від часу. Не з примусу, з власної волі, дослухаючись до голосу внутрішнього, переглядаючи кіноплівки спогадів. Одним із таких місць є хутір Надія. Три роки поспіль ми їздимо в це затишне, осінньо-атмосферне місце та й цьогоріч нарихтували вози.

Сірко

Я не Сірко. Я вовчої породи.
Хіба я раз із бою повертав?
Хіба я раз шукав у пеклі броду?
Чи то коня в похід не проводжав?

Народився 21 березня 1991 року у місті Феодосія (АР Крим). Мешкає у місті Кропивницький. Організатор та координатор мистецьких заходів, телепередачі «Квартирник», електронного журналу «шTOPOR»; укладач кількох електронних та паперових антологій поезії, координатор проекту «Міст» (електронні антології).

Переможець поетичного конкурсу «ART Hunters» та «Битви поетів» у 2015 році, мовних та літературних конкурсів, олімпіад. Перший вірш написала у віці 9 років під враженням від екскурсії на Шевченкову гору в Каневі. Грає на гітарі, цікавиться культурою Скандинавських країн. Життєве кредо – слова І. Світличного: «Як не я, тоді хто, не тепер, то коли?»