«Підтекст – це глибина змісту»: спроба доведення»
Якось Ернест Хемінгуей, обідаючи з друзями, побився об заклад, що здатен придумати розповідь всього із шести слів, яка нікого не залишить байдужим. Друзі не повірили словам письменника, а він вже за хвилину записав щось рукою на серветці і поклав записку на стіл. Там було написано: «For sale: baby shoes, never worn», що дослівно означає «На продаж: дитячі черевички, не ношені». Його співрозмовники, прочитавши це, мовчки поклали перед Ернестом по 10 доларів. Він переміг.
Цей твір, написаний Хемінгуеєм, і зараз хвилює серця читачів і світлі голови літературознавців. Як-бо вдалося письменнику, використовуючи лише 6 слів, розчулювати людей? Звичайно, тут існує таїна геніальності і письменницької майстерності, але для кращого розуміння проблеми корисно згадати про таке літературознавче поняття, як підтекст твору. Деякі люди помилково вважають, що лише в художній інформативності твору криється секрет його енергетичності. Але ця думка – помилкова, оскільки тоді ця розповідь була б звичайним газетним оголошенням. Вся справа у нашій уяві. Що «бачимо» ми, читаючи це речення? Спочатку щасливу молоду пару, яка купує речі своїм майбутнім дітям. Хвилювання і захват настільки охоплюють їх, що вони вже зараз готують все для появи малюка. Минає час, а ця пара залишається бездітною. Єдине, що нагадує їм про мрію – нові дитячі черевички. Але наступає момент відчаю і безнадії, і ось уже пара пише оголошення у газету, коротке, всього із шести слів. Не думаю, що вони дуже потребують грошей. Радше вони прагнуть звільнитися від нагадування про мрію, якій не судилося здійснитися. І вся ця історія виникає у нашій уяві лише після прочитання одного речення!
Продаж черевичків – лише факт, а нам потрібно не лінійно сприйняти цю інформацію, а намагатися рухатися думкою «вглиб», до більшої інформативності. Тому, на нашу думку, одним із найбільш вдалих є визначення поета Л. Озерова: “Підтекст – це глибина тексту”. Одразу чомусь згадуються слова Івана Франка: «Книги — морська глибина:/ Хто в них пірне аж до дна,/ Той, хоч і труду мав досить,/ Дивнії перли виносить». Очевидно, не один поет тяжів до порівняння художнього твору з морською глибиною. Існує навіть вислів, що належить Миколі Гоголю, - «безодня смислу». І це логічно, бо високохудожній твір, як правило, вражає своєю глибиною змісту. І це надає твору особливої привабливості.
А ще можна порівняти твір із шафою з багатьма поличками. Спочатку ми бачимо лише шафу, але щоб зрозуміти, чим вона заповнена, нам потрібно обережно відкривати кожну поличку. Інколи вони всі пусті, і ми лишаємось незадоволені: ми не дізнались нічого нового, не відкрили жодної таємниці. Той факт, що це – шафа, ми знали ще на початку твору. Але інколи буває так, що кожна поличка заповнена якимись цікавими речами, і ми перебираємо їх у своїй уяві, намагаємося якось зв’язати їх між собою. Хто їх сюди поклав? Навіщо? Для чого потрібні всі ці речі? Тоді читач не раз перечитує твір, шукаючи відповіді на ці питання. І лише тоді, коли ця відповідь знайдена, це все набуває якогось сенсу: ми ніби відгадуємо якусь загадку, дізнаємось таємницю, і від того отримуємо не лише моральне моральне задоволення. Якщо, окрім емоцій, ми підключаємо власний інтелект і логічне мислення, то відчуваємо себе справжнім Шерлоком Холмсом перед розкриттям своєї найцікавішої і найзаплутанішої справи.
Саме тому, що сприймання, декодування підтексту потребує інтелектуальних зусиль, він завдяки цьому напруженню збуджує ще й нашу уяву та образне мислення.
Зорові уявлення (візії), «мальовані» уявою кожного читача будуть відрізнятися саме тому, що всі люди мають різний особистий досвід, свої особливості у роботі індивідуальної уяви. Та існує все таки правило: що глибшим є смисл твору, то невичерпнішими, варіативнішими є його інтерпретації.
Про цікаву нам людину ми теж кажемо, що вона «глибока». Це поняття характеризує не її зовнішність, а внутрішній світ, який неможливо осягнути зором.
Розгадування підтекстів твору – складна інтелектуальна робота, яка викликає цілий спектр емоцій. І саме ці емоції створюють художню енергію твору. Якщо читач «пропускає через себе» твір, намагається осягнути його глибину, то він займається розкриттям його підтекстів. Саме тому твердження про підтекст як глибину тексту є абсолютно справедливим і виправданим.
Виконала студентка 6-го курсу (61 гр.) денної форми навчання
Олексієнко Аліна Вадимівна