"Кропивницького багато не буває", - розповідь студентки про знайомство з містом

12 квітня, у день космонавтики, ми усією командою студентів-першокурсників спеціальності вчителів-англійців приєдналися до подорожі не космічної, ба більше – часової. Ми пройшли крізь століття, прогулюючись візитною вулицею нашого міста, що зараз має назву Дворцова. І взагалі мова переважно йшла про історію саме назв вулиць Кропивницького.

Свою подорож ми почали від художньо-меморіального музея імені О. О. Осмеркина, який стоїть на куті Дворцової і Кропивницької вулиці, як наш оповідач жартує: «Кропивницького багато не буває!», - бо ця безкоштовна ознайомча екскурсія містом для всіх бажаючих була приємною вранішньою прогулянку від (вулиці) Кропивницького до Кропивницького (театру) у Кропивницькому (місті). Клинцовська вулиця, яка за словами історичного експерта, а на додачу і людини, яка провела у районі Балці своє дитинство, мала погану ауру, бо була швидкісною дорогою, на якій загинуло багато людей, однак саме через перейменування ії у Кропивницьку на честь 100-річчя першого українського театру у 1982 році подарувало їй другий шанс і друге народження. Знавець розповів нам і про те, що на Ковалівці жили ковалі, а Кримська вулиця була складовою головного торгівельного шляху у ті часи, що сучасна Тарковського називалася Костьольною, Та цікавинкою для нас було почути про друге ім'я вулиці Шевченка, на якій знаходиться і наш університет. Тож цю вулицю прозвали освітянською, бо саме на ній були і є розташованими основні освітянські центри: школи, університети і таке інше. Нам усім також цікаво було дізнатися, як вплинули на назви українських міст і вулиць козаки, бо не загальновідомим є той факт, що Харків пішов від хутіра козака Харька, а Кущівка, район колишнього Кіровограда - від Кущевого маєтку.

Немалий вплив здійснило і те, що Єлисаветград був-таки фортецею, а тобто: військовим містом. Згодом комунізація також залишить свій відбиток. Однак за царя правилом було давати геогрфічні назви на честь православних святих (Архангелська, Михайлівська) і виключенням були вулиці, названі на честь живих на той час людей. Вулиця Пашутіна тоді називалася Невською, на честь Александра Невського, та була центральною, як не дивно. На додачу, усі слухачі звернули увагу на архутектурну складову Кропивницького. Нам було зазначено, що маєток Барського, наприклад, зведений у стилі модерн, музей ім. Осмеркина – у так званому російському стилі, а лікарні Вайсенберга, Гольденберга та Мейтуса, що зведені відомим архітектором Яковом Паученком – у стилі еклектики (стильового поєднання). Не залишилися непоміченими навіть дрібні деталі, як ось абревіатура «ХХ» на будівлі бібліотеки імені Бойченко, що означає «Христос Храни» та те, що деякі відомі будівлі нашого міста є майстерно добудованими з часом при реставрації і являють собою єдине архітектурне і стилістичне ціле. Усі ми висловили свій жаль через те, що Єлисаветградський «Big Ben» на центральній площі був прибраний радянською владою, та замінений спорудою «практичного» стилю, а на місті старовинного і гарного будинку збудували ресторан «Весна». Наше місто перенесло багато негараздів, чого коштували лише глобальні пожежі та повені, але ще живе і воно, і ми разом із ним, а після нас ще довго лишатиметься про нього слава. Отже, обсяг і корисність отриманої нами інформації просто неймовірний і хочеться сказати велике дякую усім людям, хто ось так віддано віддається улюбленій справі і заражає усіх своїм захватом, а тому будемо плекати надію, що і ми самі колись станемо такими ж, бо це вміння є чи не найголовнішим у вчительській професії.

Анастасія Петрова студентка 1 курсу 11 групи факультету іноземних мов