Катерина Колєва, студентка факультету педагогіки та психології: «Професія і для себе, і для людей!»
А ми продовжуємо розповідати про випускників Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. «Університетський меридіан» знайомить вас із студенткою факультету педагогіки та психології Катериною Колєвою.
Чому ти вступила саме до ЦДПУ ім. В.Винниченка?
У Центральноукраїнському державному педагогічному університеті ім. Володимира Винниченка мені доводилось бувати ще зі шкільних років: так, навчаючись у гімназії, я встигла вивчити університет як свої п’ять пальців. Тож, коли настав час обирати ВНЗ, в якому хотілося б провести, як кажуть, «найкращі роки свого життя», вибір відразу впав на педагогічний університет.
Чому ти обрала саме факультет педагогіки та психології?
Насправді, подала тоді я документи на вступ до трьох факультетів педагогічного університету, і на всіх трьох факультетах пройшла на державну форму навчання, та й всі три спеціальності були мені до вподоби, тож вибір переді мною постав справді нелегкий. Досить довго я зважувала всі «за» і «проти», та все ж визначилася: це буде факультет педагогіки та психології. Як раз про нього я знала все і, так би мовити, «зсередини», адже саме на цьому факультеті здобувала майбутню професію моя сестра. І якраз в рік її випуску, студенткою ЦДПУ ім. В. Винниченка стала я, обравши спеціальність соціальна педагогіка/ практична психологія - цікава, як тоді мені здалося, професія. І, знаєте, тоді я не помилилася: вона справді виявилася цікавою та різнобічною, часом дивною та непередбачуваною, але загалом потрібною. Це дійсно професія і для себе, і для людей.
Що дав тобі твій факультет та університет?
Університет і факультет дійсно дали мені багато, і я не тільки про професійні знання та вміння, які були дійсно ґрунтовними та добре підготували до роботи в сфері майбутньої професії. Я говорю і про людей, з якими я познайомилась завдяки університету, адже багато хто з них зайняв важливе місце в моєму житті. Я вдячна і тим викладачам, які завжди підтримували та підтримують всі студентські починання, розуміють найбожевільніші ідеї та дають хороші поради, не обов’язково професійні, – життєві. На ваші пари хочеться йти, на них хочеться дискутувати та дізнаватися ще більше. Зараз я трішки із заздрістю дивлюся на студентів молодших курсів, адже вони тільки пізнають життя факультету, і ще багато чого встигнуть відкрити для себе, а найголовніше те, що на цьому факультеті вони, якщо постараються, зможуть відкрити себе для себе ж, як це колись зробила я.
Що найбільше запам’яталося за роки навчання?
Дуже запам’яталась перша сесія, вона дійсно виявилася не такою, як про неї розповідали весь семестр, як то кажуть: «не такий страшний вовк, як його малюють», але своє почесне місце в моїй пам’яті все ж зайняла.
А найбільше запам’яталися, все ж, заходи – акції, концерти, флешмоби, конкурси і тому подібне, всі ті безкінечні заходи, які організовували, та в яких брали участь. З них збереглося купа фотокарток і така ж купа емоційних спогадів. А разом з ними здобувся досвід організації та проведення заходів.
Що хотіла б побажати іншим випускникам та студентам молодших курсів?
Не хотілося б говорити чогось банального типу про професійну самореалізацію та успіхи. Вони обов’язково будуть, якщо обрана вами професія - це дійсно та справа, якою ви живете. Якщо ж це не так, то не втрачайте часу і шукайте те, чому б хотіли присвятити своє життя. І ще одне, що я встигла зрозуміти - ми занадто багато переживаємо та занадто серйозно сприймаємо те, що того не варто. Ставтеся до всього простіше, але з розумом та без нервів. Головне – думайте та не робіть дурниць, і все буде добре.
Інформацію надано медіа групою "Університетський меридіан"