Останній дзвінок: від школярів до випускників педагогічного університету
Коли ми закінчуємо школу, то розуміємо, що розпочинається новий етап у житті кожного випускника – вступ до престижного ВНЗ. Кожен хоче якнайкраще скласти ЗНО, бо розуміє, що це його квиток у новий світ. Із 11-го класу розпочинається кропітка праця над програмою аж із 5-го класу, підготовка з репетиторами, учителі та батьки дають останні рекомендації, як і що робити. А головне - кожен випускник школи починає шукати свою професію, з якою хоче пов`язати подальше життя. А це, виявляється, завдання не з простих…
Трохи пізніше у нових рубриках «Університетського меридіану» ми розповімо вам, як наші випускники обирали Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка та марили професією педагога. Але про це пізніше…
І ось ти потрапляєш на перший курс педагогічного університету, де зовсім інший світ. Спочатку, як і кожен першокурсник, боїшся і не знаєш, як і що робити. Для тебе такі слова, як: «посвята у студенти», «куратор групи», «студентський», «гуртожиток», «залікова книжка», «сесія», «екзамени» чи «колоквіум», навіть не те що не знайомі, а просто страшні. На посвяті в студенти та у подальшому навчанні, знайомишся з поважним, мудрим та інтелігентним професорсько-викладацьким складом не тільки факультету, але й університету. Кожен із них сіє зерно знань, любові, доброти та навчає щиро вболівати за свою справу, якою ти хочеш займатися. З першого по четвертий курс, відчуваєш, як змінюється світогляд, мислення. Тобі хочеться здобувати нові перемоги у науковій діяльності, бо знаєш, що твої викладачі підтримають та допоможуть. Або ж, відкривається талант чи організаторські здібності, про які і сам не здогадувався.
Коли читаєте статтю, спитаєте: до чого це? А до того, що на кожному факультеті вже гучно пролунали останні дзвіночки для наших випускників четвертих та п`ятих курсів. І, звісно, «Університетський меридіан» завітав на всі та пережив моменти спогадів з усіма випускниками і навіть встиг поспілкуватися з ними.
«Я згадую той момент, коли мріяла вступити на факультет історії та права, бо де ще працюють такі викладачі з такими знаннями? Звісно, тільки в ЦДПУ ім. В. Винниченка, бо завдяки цим людям я освоїла курс історії України, як справжній педагог», - поділилася враженнями студентка факультету історії та права.
«Знаєте, сьогодні ми готувалися до нашого останнього дзвоника, як востаннє. Коли стояли на сцені та дякували всім, сльози на очах з`являлися від розуміння, що все закінчується. Таке враження, що ми були студентами все життя. Тільки на таких святах згадуються моменти, які залишаться у свідомості на подальше життя», - розповіла студентка факультету педагогіки та психології.
І справді, коли зі сцени чуєш голос, що нервує, руки, що тремтять від хвилювання, одразу розумієш, як студенти Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка люблять свій рідний ВНЗ. Слова подяки та подарунки викладачам у вигляді пісень, слайд-шоу зі світлин студентського життя не купиш ні за які гроші. Адже наш педагогічний університет – одна велика сім`я! Головне ніколи не забувати дорогих Вам людей та рідний навчальний заклад!
А тепер, коли останні дзвінки вже позаду, бажаємо з легкістю скласти державні іспити та отримати заповітний диплом. Тож, успіхів!
Інформацію надано медіа групою "Університетський меридіан"