Віктор Філоретов – флагман факультету історії та права

Ми втратили його раптово, в розквіті сил,

 та знаємо, що невипадково були знайомі з ним…

Олександра Бикова

Віктор Миколайович Філоретов – декан факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка у 2005-2011 роках. А ще професор, педагог, реформатор, менеджер – він був нашим дороговказом, прикладом для наслідування, наставником, і другом. Наш колега і товариш Віктор Філоретов  був наділений та обдарований дивовижними можливостями та талантами.

Свою трудову біографію В.М. Філоретов розпочав у вісімнадцять років, потім була служба в армії, навчання на історичному факультеті Сімферопольського державного університету ім. М.Фрунзе, який він у 1983 р. закінчив з відзнакою. Стратегічно правильним було рішення Т.І. Бабака, тодішнього декана факультету, за рекомендацією Б.О. Ачкіназі, запросити молодого й здібного історика на посаду викладача кафедри всесвітньої історії Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.С. Пушкіна. Більше чверті століття, з листопада 1984-го до лютого 2011-го року Віктор Миколайович працював на кафедрі всесвітньої історії. Його викладацька стежка пролягала від асистента до професора, адміністративна – від викладача, завідувача кафедри до декана факультету історії та права. На всіх посадах він був людиною, котра перебувала на своєму місці, яка поважала традиції факультету і втілювала нові ідеї для розвитку студентської та наукової спільноти.

Становлення В.М. Філоретова як науковця розпочалося з 1984 року, з часу, коли він увійшов до наукової спільноти історичного факультету. Він знав, що щастя посміхається тим, хто пробує. Його ключем до успіху були терплячість і свідома праця над сильними та слабкими сторонами своїх теорій, пошук  можливостей для реалізації перспективних ідей. Неймовірна внутрішня енергія Віктора Миколайовича, чудове знання німецької мови, великий інтерес до питань політики та взаємин між ФРН і Туреччиною відкрили шлях до аспірантури на кафедрі нової та новітньої історії Московського державного педагогічного інституту ім. Леніна, до архівів Міністерства закордонних справ ФРН. У науці Віктор Філоретов розкрився як сумлінний, цілеспрямований дослідник, який ретельно опрацював іноземні джерела: звіти західнонімецького бундестагу, документи федерального відомства статистики, виступи та промови провідних західнонімецьких політиків та урядовців. Об’єктивною й влучною вважаю думку  професора кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка В.М. Павленка про дисертацію В.М. Філоретова на тему «Політика ФРН щодо Туреччини в 1960-х – на поч. 1980-х рр.», як про «перше дослідження з даної проблематики в Україні». І нині не втратили своєї актуальності науково обґрунтовані в дисертації В. Філоретова висновки щодо проблеми зовнішньої політики ФРН і Туреччини, які широко відображаються у науковому цитуванні та активно використовуються у навчальному процесі. 

Віктор Миколайович – історик за покликанням, який цілеспрямованою, наполегливою, систематичною працею досягав відмінних результатів. Його науковий здобуток налічує близько 40 наукових і науково-методичних публікацій. Монографія «Кіпрська криза 1974 року й активізація політики ФРН стосовно Туреччини в другій половині 1970-х років» стала своєрідним підсумком одного з етапів наукової діяльності історика.

Остання публікація – навчально-методичний посібник у співавторстві з Б.О. Ачкіназі під назвою «Перша світова війна і початок новітньої доби. 1914-1918 рр.» –  розпочала нову сторінку у науковому та викладацькому життєписі Віктора Миколайовича. Проте у 2011 році його мелодія життя раптово обірвалася. Втім, нині його учнями та послідовниками складаються нові твори –  симфонії його наукового спадку та інтересів.

Віктор Миколайович Філоретов завжди був динамічним вченим, змінював фокуси і напрямки роботи, висловлював концепції, які давали новий поштовх до самовдосконалення. Сучасним дослідникам важливо й необхідно вивчити науковий доробок Віктора Філоретова, адже його цілком можна класифікувати як наукову школу. У 2008 р. під його керівництвом були написані й захищені дисертації на здобуття ступеня кандидата наук Н.М. Токар на тему «Наукова і громадська діяльність В. Доманицького в контексті суспільно-політичного життя України останньої чверті XIX – початку XX ст.», та В.В. Рєзніка та тему: «Державницькі теорії Д. Донцова і В. Липинського, порівняльний аналіз», а у 2010 році – дисертація М.О. Шевченка на тему «Євроатлантична інтеграція у зовнішній політиці Румунії (1990-2007 рр.)».

За адміністративного сприяння Віктора Миколайовича було захищено кандидатську дисертацію О.Л. Ковалькова (2008 р.), а сьогодні Олександр Леонідович працює над докторським дослідженням «Політика СРСР щодо Афганістану (1978-1991 рр.)» при КНУ імені Тараса Шевченка. Науковий напрямок, у якому працює докторант, був визначений викладацькою, дослідницькою роботою науковця В. Філоретова та його послідовників: студентів, магістрантів, викладача – семінариста.

Віктор Миколайович мав величезний внутрішній потенціал для засвоєння будь-яких знань, щоразу для вирішення різноманітних завдань «запускав» свій мозок на повну потужність. Питання, що виникали, розв’язував різними способами, а інколи навіть робив крок назад, щоб глянути на проблему з іншого боку. Завдяки йому на факультеті історії та права було відкрито аспірантуру, у 2007 році відновлено випуск факультетських «Наукових записок» як фахового видання зі спеціальності «Історія». Високий рівень потенціалу факультету формувався через проведення міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій, комунікації з науковою спільнотою України, Європи, залучення до співпраці професорів різних навчальних закладів України, зокрема, члена-кореспондента Академії наук України, професора О.П. Моці, професора С.С. Трояна, професора Г.Д. Казьмирчука. 

В. М. Філоретов не тільки чудово орієнтувався у справах, за які брався, а й був блискучим викладачем, досконало володів мистецтвом слова, був наполегливим і системним у своїх діях, майстром комфортності та толерантності.

Він успішно використовував прийом спрощення – один із секретів світових мислителів. Віктор Миколайович формулював думку в такий спосіб, щоб її розуміли всі без винятку слухачі. Йому вдавалося зацікавити різну аудиторію для ефективного навчання та ведення наукової дискусії.

Викладачі і студенти історичного факультету поважали, любили свого наставника та колегу, активно співпрацювали з ним не тільки у процесі підготовки  висококваліфікованих фахівців, а й у розбудові факультету. Перспективи, плани, можливості, які наш декан генерував для  розвитку факультету,  випереджали час, як мінімум, на два десятиліття. За ініціативи та вдалої організації його роботи на посаді декана були відкриті нові спеціальності: «Правознавство» (2006 р.) та «Політологія» (2007 р). Демократичність характеру Віктора Філоретова сприяла успішній організації роботи на факультеті, забезпеченню сприятливих умов для зростання рівня освіти, формуванню професійного викладацького кадрового забезпечення. Протягом 2008 р. було захищено дві дисертації на здобуття ступеня доктора історичних наук Б.О. Ачкіназі (2008 р.), О.І. Кіян (2008 р.) та на здобуття ступеню кандидата наук О.Л. Ковалькова (2008 р.).

Віктор Миколайович Філоретов був людиною майбутнього, стратегом, менеджером. Його концепція навчальних практик стала важливим етапом системної роботи над формуванням історика-практика, що володіє дослідницькими компетентностями, який спроможний працювати і в архіві, і в музеї, і на розкопі. Завдяки зусиллям Віктора Миколайовича, студенти працювали в археологічних експедиціях у Шестовиці на Чернігівщині, у Бахчисараї в Криму, у Торговиці на Кіровоградщині. Такі навчальні практики стали традиційними і донині є ефективною формою комунікації студентства та науковців.

Ще одна традиція, яка була започаткована нашим деканом – приїзд до студентів у Торговицьку середньовічну експедицію. Його відвідини завжди були цікавими, непередбачуваними і водночас неймовірно очікуваними. Він приїжджав з дарунками, новинами, розмовами. Історика хвилювали й цікавили нові знахідки, емоційний стан практикантів, їх очікування й проблеми. Віктор Миколайович був по-батьківськи вимогливим, демократичним і щирим до студентства.

Студентська конференція за результатами літніх польових практик ставала науковою та культурно-просвітницькою подією на факультеті та в університеті, вона захоплювала і мотивувала істориків різних курсів записуватися на наступні експедиційні розкопки. Сьогодні такі конференції – ще одна з багатьох започаткованих деканом Філоретовим традицій факультету.

Випускники нашого факультету – це велика світоглядна, різноманітна спільнота людей з особливим відношенням до життя, основу якої протягом чверті століття закладав своєю діяльністю, характером, любов’ю Віктор Миколайович Філоретов. Усе найвартісніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці ідей та цінностей факультету історії та права.

Сьогодні ми маємо особливий привілей – продовжувати справу розвитку факультету, в стінах якого скрізь і в усьому залишається присутнім незримий образ Віктора Миколайовича Філоретова – Декана, Реформатора, Людини, Вченого, Педагога – Флагмана, що вивів факультет історії і права на нові орбіти і простори. 

 Ми вчимося цінувати його талант, щоб віднайти ключ до самовдосконалення.

Оксана Бабак, кандидат історичних наук, доцент,  

завідувач кафедри всесвітньої історії