НЕ КОУЧИ КОУЧЕНОГО, АБО ГЛОБУС НА ХЛІБ НЕ НАМАЖЕШ
27 листопада 2020 року кафедра української мови вперше в ZOOM провела традиційну лінгвістично-гумористичну забаву «Фразеологія – як життя, життя – як фразеологія». Змагалися дві команди другокурсників – «Захмарні» (капітан Максим Бричка) та «Валер’ян Підмогильний» (капітан Єлизавета Єрещенко).
На початку завідувач кафедри показав нарізку з відео фразеошоу (тоді це так називалося) минулих років, зокрема й свої гумористичні виступи.
У візитівці «В кожній хаті свої меми, своя сила й воля» перша команда під гаслом «Своя стріха – своя втіха» на чолі з Тим, Що Греблю Рве представила учасників, серед яких були: Та, У Якої Серце З Перцем; Та, Яка Не Кадить Фіміам; Та, Яка Завше Наперекір Іде; Та, Яка Чує Птаха По Голосу; Та, Яка Щербату Правду Пізнає; Та, У Якої Повсякчас Усе Від А До Я; Та, Що Кидається Прожогом, Зачувши Справу, Варту Заходу, та – як не дивно – Козир-дівка. Студенти так і сипали перлами української народної творчості, а завершили виступ ворожінням на фразеологізмах. Чи легкою буде сесія? – Без знаття – краще життя (довелося пояснювати, що в прислів’ї йдеться не про шкоду знань, а про те, що краще не знати наперед, що з тобою станеться). Коли завершиться карантин? – Великий поспіх – людям посміх (мабуть, ще нескоро). Коли закінчиться російсько-українська війна? – Дай, Боже, щоб було все гоже! (якщо точної відповіді немає, то народні прислів’я заряджають оптимізмом). У чому сенс життя? – Роби, небоже, то й Бог поможе. Дуже серйозні запитання були в учасників, хоч під кінець почали цікавитися, чи буде в них особисте життя. Серед інших отримали такі відповіді: «У Бога все мога», «Нема біди, щоб не вийшли гаразди».
Друга команда в підготовленій відеопрезентації пояснила вибір назви: між студентами і Валер’яном Підмогильним спільне те, що їх надихає місто, а відмінне – наш геніальний митець писав романи, а студенти виконують практичні. Команда «Валер’ян Підмогильний» наочно показала процес створення фразеологізмів: вийти до дошки – забути все, дивитися через воду – отримати погану оцінку, випускати барана – відповідати безглуздо на питання, складати в око картоплю – не спати, ходити на побачення – не вчити СУЛМ (сучасну українську літературну мову), вчити СУЛМ – бути розумничком, обпитися антисептику – вдало відсвяткувати, купити маску – нерозбірливо бурмотати.
За візитівку обидві команди отримали по 5 балів (це максимум). Лінгвістичний герць «Не коучи коученого» провели майже серйозно. У цьому конкурсі команда «Захмарні» отримала на пів бала більше, ніж суперники. У домашньому завданні «Глобус на хліб не намажеш» студенти показали своє навчання й життя на карантині. У текстах «Захмарних», щедро пересипаних фразеологізмами, відчувалася талановита рука їхнього капітана Максима Брички. Запам’ятався вислів однієї студентки: «Для мене дистанційне навчання – це повний гаплик, «який відбувається у вимові й фіксується орфографічно» (для непосвячених: останні слова взяті з характеристики явищ асиміляції чи дисиміляції, які ми вивчаємо, і така інтерпретація радує: набуті знання, уміння й навички доведені до автоматизму, формується система відповідних компетентностей).
Команда «Валер’ян Підмогильний» продемонструвала відеоситуації про карантинне навчання за допомогою українських пісень, знаменитий поет Денис Бірзул присвятив цій темі вірш, капітан команди Єлизавета Єрещенко зробила екскурс у майбутнє: в образі дідуся в епічній формі показала, як ділитиметься із внуками спогадами про навчання на карантині.
На фразеозабаву ми запросили студентів Університету третього віку «Натхнення», їхні усміхнені обличчя є на світлинах.
В останньому конкурсі та загалом у змаганні перемогла команда «Валер’ян Підмогильний». Рахунок: 14 : 13,75. Така невелика різниця – 0,25 бала – засвідчила майже однакову високу фахову підготовку всіх учасників.
Прикметно, що максимальна оцінка, яку можна було заробити за всі конкурси, – 15 балів. Таку саму кількість можна отримати за кожну контрольну роботу із сучасної української літературної мови в цьому семестрі. Суцільний символізм!
Вітаючи обидві команди, нагадуємо студпрофкому, що ми не відмовимося від традиційних двох пирогів, коли вийдемо з карантину.
Завідувач кафедри української мови, професор,
голова журі фразеозабави С. Л. Ковтюх
