Участь студентів факультету іноземних мов ЦДПУ в німецько-польсько-українському проекті
Традиційно, наприкінці листопада студенти – переможці конкурсного відбору взяли участь у міжнародному освітньому семінарі “Learning from History: Discrimination”, який відбувався в Міжнародному Молодіжному Центрі м.Освенцим, Польща, з 22 по 29 листопада 2018.
Як відбір студентів, так і їхня підготовка до участі у семінарі проходили за участі та сприяння викладачів університету та представників міжнародних організацій (Vickie Nailing, Peace Corpse Volunteer), які мають безпосереднє відношення до визначення та способів упередження дискримінації в усіх сферах нашого життя.
Впродовж тижня студенти ЦДПУ разом з студентами-інтернами з Німеччини, волонтеркою-психологом з Канади та польськими студентами, та разом з координатором проекту Наталею Ткаченко досліджували питання дискримінації в її найжахливіших проявах.
«Вже після перших знімків часів розквіту нацизму в Німеччині стало зрозумілим, що додому ми повернемось іншими людьми. Адже лише зіштовхнувшись з приниженням, нелюдським болем, і одночасно жахаюче неймовірною жорстокістю того, що відбувалось за парканом концентраційного табору Аусшвіц-Біркенау в часи Другої Світової Війни, ти починаєш розуміти, наскільки невиправданими та егоїстичними є всі прагнення сьогодення у порівнянні з тим, серед чого бранцям табору всупереч волі свої мучителів вдавалось зберегти в собі крихти людської гідності. Блукаючи територією цієї колишньої фабрики смерті, чуєш голоси з минулого, бачиш тіні тих, котрі так ніколи і не стали дорослими, не пізнали звичайні буденні радощі і турботи, котрих чомусь представники однієї нації, керовані фанатичними переконаннями свого лідера, позбавили права на існування.»
Програма семінару включала відвідини музейного комплексу та щоденні заняття, на яких представники різних країн вже вкотре намагатимуться віднайти відповіді на низку запитань. Адже винищення певних груп населення нацистами в роки Другої Світової – не єдиний приклад дискримінації. Під час зустрічей студентами обговорювались такі види дискримінації, як расова, гендерна, вікова, професійна. Також ділились особистим досвідом, одночасно запитуючи у себе, чи не траплялось так, що ми особисто виступали в ролі дискримінатора, вважаючи себе кращими, будь-то в навчанні, зовнішності чи за матеріальним статком.
«Коли приїздиш до Освенцима, здається, саме тут отримаєш відповіді на всі питання, які не раз бентежили тебе під час вивчення певних історичних періодів, при перегляді кінофільму чи у художньому творі. Проте ти розумієш, що лише зараз ти починаєш усвідомлювати, наскільки поверхово ти мислив до цього, наскільки байдужим ти міг часом бути до тих, хто потребує твоєї допомоги, а не своєрідної зневаги та відсторонення»
«Приїхали на стару залізну дорогу до котловану зла. Поряд зупинився потяг. Цей звук був бездушним криком механізму, та полоснув по вухах, змушуючи пташок розлетітися. Жах відлуння посилився неймовірним простором цього табору - 145 гектарів. Небо дуже важко сідає мені на плечі. Воно - надія, воно - воля, віра, релігія. Брови внутрішньо насуплені так, що потім болітиме голова. Холод згортає моє тіло у клубочок, робить схожою на тих з'їжених круків, сповільнює рухи, принаджує дивитись униз, уникаючи того болісного прямого погляду на речі. Але навіть те, що унизу, не дозволяє моїм думкам утікати - вони липнуть, як той глейкий бруд до чобіт. Дорога - кольору тих ягід, що ростуть перед центром молоді, де ми зупинилися. Камені під ногами виглядають, ніби зсипані з таємничо-темнозвісної картини Врубеля "Сидячий демон" мозаїчні деталі. Час подарував їм тіні минулого, збагатив кольорами, наситив подіями. Тільки камені мовчать, бо зберігають страшну таємницю, яка вогнево вирує тепер тільки у їхньому нутрі та в дечиєму дужому серці. З каменів лише цегла розкаже доволі. На ній іноді можуть бути викарбовані ув'язненими під час будування своїх смертних покоїв їхні роки, побажання, імена. Такі собі листи із невідомим адресатом майбутнього...» Анастасія Петрова
Обов’язковою складовою семінару є ознайомлення з сучасною історіє Освенцима, адже часто ми асоціюємо назву виключно з жахливою сторінкою історії. Проте, місто відновилось, розвивається, але не забуває помилок минулого.
«Освенцим майже завжди асоціюється з концентраційними таборами. Але ми мали можливість побачити його з іншої сторони. Сьогодні в місті розвиваються нові житлові комплекси та великі будівлі. Багато місць прикрашають вуличне мистецтво, яке з'явилося з ініціативи Life Festival. Це розважальний музичний фестиваль, який проводиться з 2010 року в Освенцимі. Цей щорічний захід організовується в кінці червня. Важливими елементами Life Festival є: мирне послання, мирні відносини, боротьба з расизмом та антисемітизмом. Коли ви зараз прогулюєтеся по місту, воно виглядає дуже затишним та чарівним, з його вузькими вуличками та привабливими будинками.» Олена Забєділіна
На завершення програми семінару учасникам пропонується прийняти безпосередню участь у боротьбі з дискримінацією. Так, один із способів - це заклик до громадської думки через візуальні символи, тобто постери. Після цікавого та змістовного майстер-класу від професійного художника-дизайнера Еви Натканіч всі учасники програми запропонували теми власних проектів. Так, комусь близькою була тема упередженого ставлення до людей з обмеженими можливостями, комусь – надмірна увага та завищені вимоги до зовнішності, а хтось обрав темою власного проекту расову дискримінацію, яка все ще існує у наш вік глобалізації.
Вимоги до виконання постеру пані Ева поставила досить високі, хоча і намагалась підказувати та допомагати, проте залишаючи вибір саме за автором постеру.
Після майже десятигодинної кропіткої праці всі учасники змогли відчути гордість, споглядаючи результат своїх зусиль на виставці, яку координатори проекту традиційно проводять для всіх гостей Міжнародного Молодіжного Центру. Кожен «митець» представив свої роботи та почув відгуки та коментарі представників інших груп. «Приємно було спостерігати, як присутні фотографують той чи інший постер, і ти розумієш, що обрана тобою тема близька іншим і, можливо, допоможе комусь розібратись в собі чи ставленні інших».
Звичайно, перебування у місті, історія якого назавжди матиме сторінку, викарбуваною золою з крематоріїв Аусшвіцу, та теми, що підіймались під час занять, не викликали сміху чи веселощів, але життя триває, і тому тижневий семінар запамятається також цікавою поїздкою до передріздвяного Кракова, веселими розмовами з іншими гостями центру у вільний час, жартами, «міжнародними замаганнями» з настільного тенісу чи футболу між Україною, Польщею, Німеччиною та Канадою, смачними стравами їдальні Центру та всілякими туристичними перипетіями, які всім учасникам семінару, незважаючи на адреналін тих моментів, ще довго згадуватимуться з теплом та гумором.
На думку кожного з учасників, такі семінари є обовязковими для кожного свідомого громадянина: для того, хто лише стає на життєвий шлях та намагається зрозуміти особливості побудови суспільства, а також для тих, хто заплутався на цьому шляху, і не зовсім розуміє себе або поведінку інших по відношенню до людей поряд. Ми всі не ідеальні, і краса світу саме й полягає в нашій відмінності один від одного. Минулого не змінити, але розуміння причин жорстокості інших може допомогти нам уникнути його повторення.
- Інформацію надано факультетом іноземних мов