Accessibility Tools

Наукові записки. Серія: Право

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРІОРИТЕТНОСТІ ІНСТИТУТУ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

УДК 342.565

Беззубов Дмитро Олександрович,

професор кафедри конституційного та адміністративного права

Юридичний факультет Державний університет інфраструктури та технологій,

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-7183-5206

Анотація

Якість адміністративного процесу – це його нормативна (тобто, така, що визначає, як повинно бути) модель.

Пропонуємо доповнити перелік принципів адміністративного судочинства новими принципами – (8) розумність строків розгляду справи судом (9); неприпустимість зловживання процесуальними правами (10) та відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення» (11).

Після визначення усього переліку а також змісту принципів адміністративного судочинства, що містяться в КАСУ, слід проаналізувати наведені принципи і оцінити ступінь забезпечення необхідної якості судового процесу, відповідності принципів судочинства КАСУ європейським стандартам, ЄСПЛ.

Визначено, що приведення системи принципів вітчизняного судочинства, що містяться в процесуальних кодексах, КАСУ - до вимог міжнародних, принципів функціонування Європейського суду з прав людини – дозволить вдосконалити нормативну модель адміністративного судочинства, забезпечити необхідну якість судового процесу, а також одержати не тільки відповідні локальні позитивні ефекти від імплементації тих чи інших принципів в судочинство, а й забезпечити досягнення сумарного, синергетичного ефекту.

Аналіз ч. 2 ст.3 КАС України дозволяє говорити про такий принцип адміністративного судочинства як обов’язковість перевірки адміністративними судами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень що оскаржуються, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ключові слова: публічно-правовий спір, адміністративне судочинство, адміністративна справа, конфлікт, адміністративні правовідносини, суб’єкт владних повноважень, суб’єкт, адміністративний суд, методика розмежування, об’єкт правовідносин, правова норма. 

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. України. 2006. № 5. С. 11–17.України. 2006. № 5. С. 11–17.
  2. Административное право: учебник / под ред. Л. Л. Попова. Москва: Юристь, 2002. 699 с.
  3. Безродний Є. Ф., Ковальчук Г. К., Масний О. С. Світова класична думка про державу і право: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 1999. 400 с.
  4. Безусловный доход и смертная казнь. Рецепты Савика Шустера для Украины. URL: https://www.svoboda.org/a/29268691.
  5. Беркутова О. С. Административно-процедурные производства в сфере исполнительной власти: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.14. Москва, 2005. 205 с.
  6. Вінник О. Кодифікація законодавства, регулюючого громадські відношення у сфері ринкової економіки. Закон & Бізнес. 1997. 13 серп. (№ 33).
  7. Віхров О. П. Господарський кодекс України і теорія господарських зобов’язань. Економіка та право. 2003. № 2. С. 54–58.
  8. Ковалів М. В., Стахура І. Б. Принципи адміністративного судочинства: поняття, зміст, система. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2014. № 4. С. 174–184.
  9. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): дис. доктора юрид. наук. спец. 12.00.01 та 12.00.02. Київ, 1999. 523 с.