Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com

Наукові записки. Серія: Право

ОСНОВНІ КОНЦЕПТУАЛЬНА ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ІДЕЇ УНІВЕРСАЛЬНОСТІ ПРАВ ЛЮДИНИ

УДК 340.12:342.7:303:1

Гураленко Наталія Анатоліївна,

доктор юридичних наук, доцент кафедри людських прав
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, Україна)
https://orcid.org/0000-0003-0884-215X

Миронюк Ольга Іванівна,

кандидат юридичних наук, асистент афедри людських прав
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, Україна)
https://orcid.org/0000-0003-0827-3719

Анотація

У публікації актуалізовано проблему універсальності прав людини у розумінні прав, якими володіє кожна людина незалежно від часово-просторових умов, національної чи регіональної специфіки, різноманітних історичних, культурних, релігійних особливостей, політичного режиму, форм державного устрою та правління, міжнародного статусу держави в якій проживає людина. Встановлено, що універсальність прав людини – це юридично зафіксований стандарт цивілізованості, що досяг всепланетного визнання.

У статті проблема універсальності прав людини висвітлюється з позиції формально-інституційної, етико-ціннісної та культурно-релятивістської гносеологічних моделей. Встановлено, що відсутність у науковій літературі єдиної позиції стосовно визначення правової природи та рольового значення ідеї універсальності прав людини викликала чималу кількість досліджень, сфера яких поширюється від культурно-релятивістских підходів, тобто констатації об’єктивної неминучості культурних відмінностей регіональних цивілізацій до етико-ціннісних точок зору згідно якими універсальність прав людини – базовий елемент єдності різних цивілізацій.

Зауважено, що якщо в межах формально-інституційного та етико-ціннісного підходів розуміння ідеї універсальності прав людини зберігає свою буттєвість через визнання мінімуму загальнолюдських вимог до правового і соціального статусу людини, то відповідно до культурно-релятивістського підходу розуміння ідеї універсальності прав людини зумовлена залежністю особливостями тієї чи іншої культури.

Осягнення суті проблеми універсалізації прав людини з використанням виключно з позиції одного із досліджених концептуальних підходів призводить лише до виокремлення та розкриття окремих пластів цього складного явища, а отримані узагальнення не можуть вважатись повними й комплексними. Зважаючи на значну амплітуду світоглядних позицій цілком припустимим і доцільним є багатовекторне пізнання цієї проблеми, при орієнтації на діалогічну взаємну адаптацію різних позицій. Відповідно до неї як не ідеалізується риторика формально-інституційного, етико-ціннісного та культурно-релятивістського підходів ідеї універсальності прав людини, так й некритично не спростовується теза про неподолану фундаментальність кожного із них.

Ключові слова: права людини, універсальність прав людини, інституціоналізація прав людини, глобалізація, правова культура, формально-інституційна гносеологічна модель розуміння універсальності прав людини, етико-ціннісна гносеологічна модель розуміння універсальності прав людини, культурно-релятивістська гносеологічна модель розуміння універсальності прав людини. 

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Антонович М. М. Універсальність прав людини: проблема визначення і тлумачення. Часопис Київського університету права. 2004. № 4. С. 46–51.
  2. Байтива М. В. Нормативные идеи прав и свобод человека в современном обществе. Актуальные проблемы экономики и права. 2007. № 1. С. 108–112.
  3. Васечко В. О. Еволюція прав людини під впливом процесів глобалізації. Форум права. 2010. № 4. С. 121–126.
  4. Гудима Д. А. Права людини: антрополого-методологічні засади дослідження : монографія. Львів : Край, 2009. 292 с.
  5. Добрянський С. Права людини з позицій універсалізму та релятивізму. Вісник Львівського державного університету. Серія: Юридичні науки. Вип. 40. Л. : ЛДУ, 2004. С. 3–5
  6. Запащикова Л. А. Права человека: феноменологическая характеристика в контексте правовых культур современности. Вестник ЮУрГУ. Серия : Право. 2013. Т. 13. № 1. С. 14–16.
  7. Калмикова О. С. Концепція універсалізації прав людини. Юридичний науковий електронний журнал. 2015. № 6. С. 224–226.
  8. Ковбасюк С. В. Сучасна інтерпретація поняття «інституціоналізація». Актуальні проблеми держави і права. 2009. Вип. 40. С. 175–179.
  9. Колесніченко Н. М. Універсальність прав людини: сучасні підходи до проблеми. Наукові праці Чорноморського державного університету ім. П. Могили. Серія: Політологія. 2012. Т. 178. Вип. 166. С. 31–35.
  10. Кучук А. Універсальність – регіональність прав людини: правовий дискурс. Visegrad Journal on Human Rights. 2016. № 1/1. С. 127–131.
  11. Лубська М. В. Культурно-антропологічне обґрунтування природи права. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія : Філософія. Політологія. 2010. № 100. С. 23–26.
  12. Максимов С. І. Права людини: універсальність і культурна різноманітність. Право України. 2010. № 2. С. 36–43.
  13. Мережко О. Культурний релятивізм і природа фундаментальних прав людини. Український часопис прав людини. 1996. № 1. С. 54–58.
  14. Честнов И. Л., Исаев Н. А. Социокультурная антропология права : монография. СПб. : Алеф-Пресс, 2015. 840 с.