Обговорення

Шановні колеги, доброго ранку. Вітаю Вас з початком конференції. Бажаю плідної праці, наснаги, творчих здобутків. З повагою Ольга Плахотнік

Доброго дня! Бажаю плідної роботи.

Впровадження компетентнісного підходу у загальноосвітній школі, зокрема при підготовці молодших школярів, є одним із важливих концептуальних положень оновлення змісту та якості освіти. Роль педагога полягає у тому, щоб раціонально організувати навчальну діяльність учнів, з метою формування у них ключової компетентності «уміння вчитися». Сучасний урок, особливо в контексті компетентнісного підходу, змінює традиційні підходи до організації навчального процесу. Все більшої актуальності набувають впровадження інноваційних, інтерактивних технологій навчання, встановлення суб’єкт-суб’єктних стосунків в процесі оволодіння новими знаннями. Виникає потреба розвитку самоконтрольної та самооцінної діяльності учнів, яка передбачає формування рефлексивної діяльності учнів початкової школи. У процесі модернізації початкової освіти, запровадження в ній компетентнісного підходу відбувається методологічна перебудова навчального процесу на принципах гуманізації і демократизації, спрямування його на особистісний розвиток молодших школярів, формування в них ключових компетентностей, з метою підготовки їх до подальшого життя, становлення їх особистості та можливості і бажання навчатися впродовж життя.

Педагогічне значення уроків образотворчого мистецтва недостатньо розкрито в сучасній освіті, де недооцінюється їх вплив на формування та розвиток просторового мислення у школярів. Створення та оперування просторовими образами спирається на складну систему знань просторових закономірностей і відношень, що формується в процесі вирішення різноманітних задач на уроках образотворчого мистецтва, та залежить від організації навчального процесу. Отже, формування просторового мислення у школярів залежить від готовності майбутніх вчителів до розвитку просторового мислення на уроках образотворчого мистецтва.
Ми вважаємо за необхідне привернути увагу до проблеми навчання, що забезпечує розумовий розвиток. Підкреслити, що заняття з образотворчого мистецтва не несуть тільки вузькоспеціальний характер, а здатні формувати просторове мислення, що сприятиме позитивному впливу на загально учбову діяльність школярів.

Матеріал, представлений у статті «Ефективність засобів наочності при формуванні просторових уявлень та просторового бачення» Подволоцької Олени Станіславівни, актуальний не тільки в образотворчому мистецтві, а й під час викладання фізики. Оскільки зрозуміти цей предмет без розвиненого просторового мислення майже неможливо. Особливого значення використання наочності, набуває у сфері професійно-технічного навчання, вважаючи на низький рівень знань, з яким учні приходять навчатися до ПТНЗ. Дякую за цікавий матеріал!

З великою цікавістю прочитала статтю Аліни Долини про особливості використання мультимедійного комп’ютерного курсу для удосконалення фонетичної компетентності майбутніх учителів англійської мови. Авторка пропонує алгоритм роботи із створеною нею програмою та наводить вичерпні рекомендації щодо її використання у процесі самостійної позааудиторної роботи студентів. Матеріал є надзвичайно актуальним з огляду на збільшення обсягу годин на самостійну роботу студентів у ВНЗ України. Дякую авторці статті.

Цілеспрямоване входження України у світову спільноту модернізації міжнародного порядку в контексті визначених пріоритетів майбутнього світоустрою вимагає від організаторів (менеджерів) вищої освіти поетапно реалізовувати складові наявної мегасистеми цілісного освітнього простору, де виразною ознакою її змісту є розбудова на компетентнісно-орієнтованій основі, що зумовлено кількома причинами:
по-перше, переходом світової спільноти до інформаційного суспільства, де пріоритетним вважається не просте накопичення студентами знань та предметних умінь і навичок (мета так званої „знаннєвої педагогіки"), а й формування уміння вчитися, оволодіння навичками пошуку інформації, здатності до самонавчання упродовж життя, де ці новоутворення стають визначальною сферою професійної діяльності людини ;
по-друге, упровадженням моделі особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу як оновленої парадигми освіти, яка передбачає визнання студента суб'єктом цього процесу, носієм двох груп якостей через уміння навчатися та бажанням вчитися, що можливе за умови, з одного боку, оволодінням ним продуктивними (загальнонавчальними) уміннями і навичками та розгорнутою рефлексією, а з іншого - сформованістю позитивного емоційно-ціннісного ставлення як до процесу діяльності, її результату, самореалізації особистості;
по-третє, особливою актуалізацією глобалізації усіх сфер життєдіяльності особистості і суспільства в умовах загальноцивілізаційних тенденцій сучасного світу, що вимагає від вищої школи надати молодій людині елементарних можливостей інтегруватися в різні соціуми, самовизначатися в житті, активно діяти, бути конкурентоспроможною на світовому ринку праці;
по-четверте, необхідністю опанувати мистецтвом швидких трансформаційних змін у освітніх системах як у локальному (регіональному, національному) середовищі, так і глобальному просторі.

Компетентнісний підхід у сфері освіти, який ґрунтується на міждисциплінарних, інтегрованих вимогах до результату освітньої діяльності, потребує подальшого наукового дослідження, оскільки він вимагає від учасників навчального і виховного процесу кардинально змінювати як мету, так і вектор змісту вищої освіти: від передачі знань і умінь предметного змісту до формування розвиненої особистості із життєвими і професійними компетентностями. Упровадження його у навчальний процес передбачає розробку нових стандартів вищої освіти (ОКХ, ОПП, навчальних планів, педагогічних технологій тощо), розширення в структурі навчальних програм міжпредметного компоненту, управадження інтегрованих навчальних дисциплін/ курсів, у яких предметні галузі співвідносяться з різними видами компетентностей.
Аналіз наявних наукових надбань свідчить про те, що зазначена проблема вивчена аспектно; напрацьовані матеріали мають переважно прикладний характер, стосуються конкретно-методичних аспектів професійної компетентності фахівця. При пошуку основних або пріоритетних компетентностей необхідно звертатися до поняття ключових (базових) компетентностей, яке характеризує універсальні компетентності широкого спектру, що створюють основу при підготовці фахівців у контесті Болонських домовленостей для формування компетенцій більш специфічного їх застосування із врахуванням, галузі знань, напряму, спеціальності і спеціалізації .
Обраний нами напрям дослідження знайде своє продовження у вивченні такого питання як дослідження компетентнісного підходу залежно від типу вищого навчального закладу на основі нової філософії освіти у ІІІ тисячолітті, виявленні переваг та недоліків існуючих підходів до інтерпретації пошуку моделей створення інтегрованої системи різнорівневої підготовки фахівців в сучасних умовах, виходячи з соціокультурної обумовленості освітньої політики, філософської концепції творчості як фундаментальної основи життєдіяльності людини.