МОТИВАЦІЯ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ПРАЦЯХ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

Ксенія Генсіцька

(студентка 3 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький

Науковий керівник – викладач Н. М. Андросова

Анотація. У статті викладена спроба провести паралель між думками В. Сухомлинського щодо заохочення дітей до навчання та особистим досвідом, здобутим під час проходження навчальної практики. Аналізуються думки видатного педагога щодо сприймання учнями навчального процесу як незабутнього відкриття.

Ключові слова: мотивація, вчитель, дитина, навчання, практика.

Постановка проблеми. Навчальна практика в школі виявила важливість зацікавлення учнів у навчальному процесі, чому сприяє вибір вчителем інформації, яку діти легко будуть засвоювати, завдань, що активізуватимуть дітей, допоможуть їм у легше засвоювати нові знання.

 Аналіз досліджень. Проблему активізації уваги та застосування методів заохочення в освітньому процесі досліджували О. Савченко[1], М. Скаткін[3], А. Фурман[7], Я. Скалкова[2] та інші. Свого часу нестандартне бачення підготовки дітей до навчання та безпосередній процес зацікавлення у здобутті знань, умінь і навичок описав у своїх працях Василь Сухомлинський.

Мета статті: дослідити творчу спадщину В. Сухомлинського та розглянути приклади доказу його думок у власному досвіді з практики.

Виклад основного матеріалу. Обрана тема є традиційною для дослідження науковців та вчителів-практиків, адже без внутрішньої потреби вчитися, жодна педагогічна система, жодна методика не буде мати позитивного результату.

Розквіт таланту Василя Сухомлинського припав на 60–70-ті роки, коли в педагогіці та психології набули поширення соціально-примусові мотиваційні чинники навчальної діяльності школяра. Наприклад, «ти – піонер, комсомолець – і вже тому повинен добре вчитися, ти зобов’язаний добре вчитися, щоб жити краще, ніж твої батьки, ти маєш вчитися, як видатні постаті того часу»тощо[8]. В цих умовах Василь Олександрович принципово по-новому бачив проблему мотивації учнів до навчання. Педагог вважав, що це глибоко особистісна сфера дитини, це світ тих внутрішніх потреб, на які вчитель повинен різнобічно впливати.

Василь Сухомлинський виділяв 12 комплексних умінь, які вважав найбільш цінними для формування у дітей уміння навчатися. Це уміння спостерігати, думати, які містять у собі різні складові цього процесу (зіставляти, знаходити вузлики запитань, знаходити невідоме тощо). І дуже важливе – це блок інтелектуальних почуттів. Без інтелектуальних почуттів не може бути повноцінного навчання. Це і здивування, і радість, і вольове уміння долати труднощі на цьому шляху тощо[4, с. 506].

На практиці ми знайшли підтвердження справжньої реалізації теоретичних засад В. Сухомлинського. В першу чергу звернемось до тези «Треба знати, і знати, всебічно учня»[8, с. 328]. Нас приємно здивувала обізнаність вчительки у особливостях кожної дитини. Хоча педагог навчає їх лише кілька днів, але виявляє обізнаність у тому, хто що любить, яку роботу більше подобається виконувати конкретній дитині, знає більшість інтересів кожного окремо взятого учня. Таке ставлення до дитини сприяло покращенню атмосфери спілкування між суб’єктами освітнього процесу.

Також цікавими є положення, які співзвучні з ідеями особистісно зорієнтованого навчання. Наприклад, Василь Олександрович писав, що у дитини бажання навчатися ніколи не з’явиться, якщо нові знання залишаються на рівні повідомлення і не переростають у способи їх застосування, не будуть переживатися як радість, честь, багатство і гідність особистості [6]. Ми зауважили, що вчитель подає завдання так, щоб здобуті знання були для дітей веселим дослідженням, радісним святом. Кожен раз, коли дітям ставало сумно чи нудно, вчитель одразу перемикала їх увагу на дидактичну гру, пропонувала цікавий момент або роль дослідника, наприклад, порівняйте, знайдіть схожі елементи, уявіть, на що схоже тощо. Отже, із цього виявилася особливість нестійкої уваги дітей та потреба у швидкій реакції вчителя щодо застосування методів заохочення, зміні емоційної обстановки та залучення до нового виду роботи.

Нагальним виявилося твердження видатного педагога про стиль спілкування і різні форми заохочення учнів як джерело мотивації. У Василя Олександровича жодна категорія дітей не булла забута. Він пише про дітей слабких, які вимагають особливих засобів мотивації навчання, і про дітей обдарованих, яких він вважав найціннішим багатством школи[8]. У класі, де проходила практика, теж були діти, які за рівнем розвитку суттєво відрізнялися від інших. Так, звичайно, відразу видно, які діти слабші, які обдаровані, але слід зауважити, що на уроках всі діти були активними, зацікавленими. Для дітей обдарованих завдання були підібрані важчі, для слабших – легші. Всі діти брали участь у процесі навчання, вони допомагали вчителю, слухали його та були досить уважні. Вчитель постійно хвалила дітей за всі їх успіхи, не акцентувала увагу на помилках, разом з дітьми вирішувала їх.

Висновок: В наш час технологічного розвитку, швидкісного інтернету, вчителю надзвичайно важливо уміти зацікавити дітей, зробити освітній процес для них веселим, новим дослідженням, переконати їх у важливості навчання. У працях Василя Сухомлинського можна знайти дуже багато цінних ідей, які ніколи не загублять своєї актуальності. У тенденціях змін процесу освіти прослідковуються його ідеї щодо емоційного переживання учнями ситуацій досягнення мети й радості власних здобутків від докладених зусиль; гуманність і рівність у ставленні до дітей, врахування особливостей їх індивідуального розвитку; обережне застосування «оцінки» й акцент на оцінюванні докладених дитиною старань; формування ставлення до навчання як до джерела радості й задоволення життям.

Бібліографія

1. Савченко О.Дидактика початкової освіти: підручн. для студ. вищ. навч. закл. / Олександра Савченко. – К.: Грамота, 2012. – 504 с.
2. Скалкова Я. Методология и методы педагогического исследования : / Я. Скалкова и коллектив. – М.: Педагогика, 1989. – 219 с.
3. Скаткин М. Н. Методология и методика педагогических исследований: (В помощь начинающему исследователю) / Михаил НиколаевичСкаткин. –М.: Педагогика, 1986. – 150 с.
4. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа // Сухомлинський Василь Олександрович / Вибрані твори: в 5 т. – Т. 4. К.: Радянська школа, 1976. – 640 с.
5. Сухомлинський В. О. Сто порад учителю. // Сухомлинський Василь Олександрович/ Вибрані твори: в 5 т. – Т. 2. –К.: Радянська школа, 1976. – 657 с.
6. Формування загальнолюдських цінностей учнів у творчій спадщині В. О. Сухомлинського// Режим доступу:in.ua/formuvannya-zagalenolyudsekih-cinnostej-uchniv-u-tvorchij-spad.html?page=2
7. Фурман А. Проблемні ситуації в навчанні: Книга для вчителів / Анатолій Фурман. – К.: Рад.школа, 1991. – 191 с.
8. Виховання уміння вчитися – шлях до знань // Режим доступу:http://teacher.at.ua/publ/vikhovannja_uminnja_vchitisja_shljakh_do_znan/38-1-0-9560