ІНТЕГРАЦІЯ НАВЧАННЯ ГРАМОТИ ЗА В. СУХОМЛИНСЬКИМ

Ковальова Анна

(студентка 3 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка

Науковий керівник – викладач Н. М. Андросова

Анотація: у статті висвітлено сучасний погляд на полегшення навчання грамоти у співставленні зі спадщиною В. О.Сухомлинського. Розглянуто фактори, які гальмують процес навчання та методи, які застосовував видатний педагог для прискорення процесу вивчення літер і виховання любові до літератури.

Ключові слова: навчання грамоти, інтеграція, інтерес до навчання,оцінювання.

Більшість першокласників приходять на шкільний поріг з бажанням вчитися. Для дітей школа є символом дорослого життя. Але з часом жага до знань зникає. Нецікаві завдання, суворий учитель, незадовільні оцінки – усе це відбиває бажання дитини долати нові і нові висоти в осягненні людської мудрості: «Я бачив,– писав Василь Олександрович, –як на уроці дитина напружує зусилля, щоб розрізнити букви, як ці букви стрибають у неї перед очима, зливаються в візерунок, в якому неможливо розібратися»[1].

Як і у роки Сухомлинського, так і до тепер є актуальними питання небажання дитини вчитися; методи, прийоми, форми роботи вчителя початкових класів для поліпшення емоційно-позитивного ставлення учня до навчання та школи загалом; нестандартні, оригінальні прийоми роботи щодо зацікавлення дітей навчальною працею.

Вчителям пропонують використовувати інтегровані уроки для того, щоб дитина сприймала предмети цілісно, різнобічно,системно та емоційно. Для підвищення інтересу першокласників до навчання застосовують тижні–проекти, завдяки яким учні досліджують, спостерігають, вивчають та створюють спільний продукт у школі. Це може бути макет школи, побудований з ЛЕГО, власна книжечка, фотоколаж [4]. Сухомлинський теж інтегрував уроки навчання грамоти із уроками образотворчого мистецтва, зокрема із процесом малювання.«Процес навчання письма й читання буде легким, якщо грамота стане для дітей яскравим, захоплюючим шматком життя, сповненим яскравими образами, звуками, мелодіями. Те, що дитина повинна запам’ятати, насамперед, має бути цікавим. Навчання грамоти треба тісно пов’язувати з малюванням» [3, с. 79].

Пам’ятаймо, що провідним видом діяльності у першокласників є гра. Тому використання дидактичних ігор на уроці навчання грамоти, зокрема читання, є першою і найголовнішою запорукою того, що дитина у процесі гри легше вивчить літери, швидше навчиться складати їх у склади:«І в той же час я бачив, як легко запам’ятовують діти букви, складають з них слова, коли це заняття осяяне якимось інтересом, пов’язане з грою, і що особливо важливо, коли від дитини ніхто не вимагає«запам’ятай», «не знатимеш», «погано тобі буде»[1].Спираючись на побачене під час практики, зазначаємо, що використання на уроках дидактичних ігор значно підвищує інтерес учнів до навчального предмету, сприяє кращому запам’ятовуванню матеріалу.

На думку Сухомлинського, процес навчання читанню повинен бути безпосередньо пов’язаним з життям дитини, її інтересами та проблемами: «Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. Цей світ повинен оточувати дитину і тоді, коли ми хочемо навчити її читати і писати. Так, від того, як буде почувати себе дитина, піднімаючись на перший щабель пізнання, що вона буде переживати, залежить весь її подальший шлях до знань»[1].

Не менш важливим є й той фактор, що вчитель бачить кінцеву мету лише у тому, щоб дитина чітко й виразно, з потрібною швидкістю опановувала відповідного рівня складності й обсягу текст. Ми згоджуємося із В. Сухомлинським, що педагог повинен піклуватись і про те, щоб дитина відчула красу рідного слова, щоб з кожним уроком у дитини зростав інтерес до читання:«Я став проводити з дітьми «подорожі» до витоків слова: відкривав дітям очі на красу світу і в той же час прагнув донести до дитячого серця музику слова. … слово було для дитини не просто позначкою промови, предмета, явища, але несло в собі емоційне забарвлення–свій аромат, найтонші відтінки. Важливо було, щоб діти вслухалися в слово, як в чудову мелодію, щоб краса слова і краса тієї частки світу, яку це слово відображає, пробуджувала інтерес до тих малюнків, які передають музику звуків людської мови – до букв»[1].

Інтеграція навчання грамоти із мистецтвом музики та малювання була визначена В. Сухомлинським як яскравий приклад оптимізації навчання учнів початкових класів, адже «процес навчання письма й читання буде легким, якщо грамота стане для дітей яскравим, захоплюючим шматком життя, сповненим яскравими образами, звуками, мелодіями. Те, що дитина повинна запам’ятати, насамперед має бути цікавим. Навчання грамоти треба тісно пов’язувати з малюванням» [3, с. 79]. Василь Олександрович вважав, що «…чим раніше дитина почала читати, чим органічніше пов’язане читання з усім її духовним життям, тим складніші процеси мислення, що відбуваються під час читання, тим більше дає читання для розумового розвитку» [2, с. 356 ].

Використання Сухомлинським у процесі вивчення першокласниками літер є психологічно обґрунтовано. За допомогою підключення образів уяви у школяра виникає певна асоціація і таким чином букви легше запам’ятовуються: «Запам’ятовується накреслення кожної букви, діти вкладають в кожен малюнок живе звучання»[1]. Під час практики спостерігали як використання вчителем асоціацій та асоціативного ряду допомагає учням краще усвідомити та запам’ятати новий навчальний матеріал.

Не варто забувати й про принцип емоційності навчання. Вчитель повинен створювати такий емоційний фон на уроках, який би не пригнічував, а, навпаки, підсилював інтерес до навчання:«легше запам’ятовується те, що не обов’язково потрібно запам’ятати».На емоційний фон впливає й оцінювання учнів, тому у сучасній програмі НУШ скасовано оцінювання в першому і другому класах, адже дитина поки знаходиться на найнижчому щаблі пізнання й педагогічно неприпустимо було б на перших порах шкільного життя негативною оцінкою відбивати в неї охоту до навчання,«адже не може 7–річна дитина зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль – для неї це поки що незбагненно»[1].

Отже, сучасна початкова школа спирається на педагогічні здобутки гуманної педагогіки В. Сухомлинського. Щодо навчання грамоти, вона є інтеграцією різних мистецтв як основи світобачення дитини, є комбінацією практичної, казкотворчої, ігрової, природовідповідної та безболісної щодо оцінювання діяльності.

Бібліографія

1. Сухомлинський В А. Серце отдаю детям. / Василий Александрович Сухомлинский. – К.: Рад. школа, 1972. – 244 с.

2. Сухомлинський В. О.  Слово про слово / Василь Олександрович Сухомлинський // Вибр. твори : В 5-ти т. – Т. 5. – К. : Радянська школа, 1977. – 638 с.

3. Сухомлинський В.О.Вибр. твори/ В.О. Сухомлинський – В 5-ти т. – Т.3. – К.: Радянська школа, 1977. – 670 с.

4. Мірошникова О. С. Радість від навчання і робота без «методички» /О. С. Мірошникова. – Режим доступу:http://nus.org.ua/view/radist-vid-navchannya-i-robota-bez-metodychky-yak-my-majzhe-pivroku-pilotuyemo-novyj-standart/