Методика викладання зарубіжної літератури у вищій школі –
доц. Перцова І.В.

Лекція №1
Літературний аспект проблеми професійної підготовки студентів. Професійні компетенції викладача зарубіжної літератури

План
1. Методологічні засади викладання зарубіжної літератури у вищій школі.
2. Традиційні освітні та сучасні освітні технології.
3. Професійні компетенції викладача зарубіжної літератури.

Метою літературної освіти майбутнього викладача-словесника є виховання високої естетичної культури, формування здатності цілісно сприймати літературну спадщину, тобто індивідуальність митця слова, його поетику, літературні оцінки, рух твору в часі, розвиток творчих здібностей до аналізу й інтерпретації художніх творів. Суспільство двадцять першого століття чекає на вчителя-словесника, котрий має філологічні та психолого-педагогічні знання, розвинене мовне чуття, володіє фольклорно-літературно-мистецьким потенціалом, творчим стилем мислення, гнучким розумом, навичками ораторського і ділового стилю спілкування, розуміється в питаннях історичного розвитку рідного народу, знає, шанує і пропагує його духовну культуру, дотримується принципів народної етики й моралі в повсякденному житті, розвиває гармонійне мислення, що ґрунтується на поєднанні внутрішньої свободи особистості і її соціальної відповідальності, знайомий з новими досягненнями і науковими та педагогічними дискусіями на національному і світовому рівнях, прагне до постійного саморозвитку й духовного самовдосконалення. 

Головними рисами педагога-філолога мають стати глибокий професіоналізм, широка ерудиція, висока культура і моральність, національна свідомість, відданість Україні та її народові. Розгляд освітніх тенденцій, сучасних вимог до вчителя літератури зактуалізовують проблеми його підготовки у ВНЗах України. Поява альтернативних навчальних закладів (шкіл і класів з поглибленим вивченням мов і літератур, гімназій і ліцеїв гуманітарного спрямування), тенденція переходу вищих педагогічних навчальних закладів на університетський варіант спонукають до розробки нових підходів до визначення змісту системи професійної підготовки майбутнього вчителя зарубіжної літератури. Загальноосвітні навчальні заклади третього тисячоліття чекають на словесника, котрий володіє цілісними, системними знаннями мови, літератури, є людиною культури, провідником ідей державотворення і демократичних змін, здатний сформувати культуромовні особистості молодих громадян Української держави.

Література

1. Мірошниченко Л. Актуальні проблеми методики викладання світової літератури // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2005. – № 6. – С. 5-9.
2. Наливайко Д. Засадничі принципи у створенні програм // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – №3. – С. 7-8.
3. Пасічник Е.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – К.: Ленвіт, 2000. – С. 95-107.
4. Семеног О. М. Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах. – Глухів. – 2005. – 89 с.
5. Семеног О. М. Тенденції літературознавчої підготовкиу вищій школі // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – № 12. – С.13-17.

 

Лекція №2-3
Лекція як основна форма викладання загальних курсів та спецкурсів із зарубіжної літератури

План
1. Лекція як одна з форм навчального процессу.
2. Дидактичні принципи лекції.
3. Види лекцій.
4. Основні функції лекції.
5. Підготовка до проведення лекції
6. Методика викладання лекції.
7. Основні правила та прийоми роботи лектора з аудиторією.

З розвитком комп'ютерних технологій, зростанням кількості паперових та електронних підручників, навчальних посібників потреба в традиційній лекції та її конспектуванні зникає, оскільки студенту не цікаво слухати та конспектувати на лекції те, що він може прочитати у підручнику чи в Інтернеті. Тому необхідно змінювати традиційні підходи до читання лекції, шукати шляхи активізації самостійної діяльності студентів.
Окрім того, в умовах традиційної лекції студентам важко одночасно конспектувати та розуміти зміст почутого на занятті. Про це свідчать результати проведеного опитування студентів. Усунути ці недоліки можна в умовах інноваційної лекції, у процесі якої викладач організовує обговорення питань, які виникли у студентів під час підготовки до заняття.
На сьогодні існує кілька підходів до проведення лекційних занять із зарубіжної літератури. Перший, це коли під час лекцій студенти здійснюють такі види пізнавальної діяльності:
- сприймають матеріал, який подає їм викладач; - співвідносять його з тими знаннями, які вони вже мають;
- "перекладають на свою мову", тобто конспектують;
- запам’ятовують певну частину матеріалу (за даними соціологів та психологів, більша частина матеріалу забувається відразу після лекції, а об’єм матеріалу, що запам’ятався коливається від 30% до 60%). Така лекція не вирішує завдань, які стоять перед вищою школою на сучасному етапі. У ній знаходить відображення хоч і суттєва, але одностороння діяльність – діяльність викладача, і не знаходить відображення діяльність викладача і студента.
Тому перевагу слід надавати другому підходу, коли матеріал викладається проблемно, коли викладач підпорядковує матеріал вирішенню конкретної проблеми. У цьому разі студенти не тільки сприймають, відтворюють думки лектора, але й здійснюють продуктивну діяльність, а саме: виконують те чи інше завдання, співставляють різні точки зору та ін. На такій лекції діяльність студентів набуває пошукового характеру, що дозволяє забезпечити глибоке осмислення і розуміння навчальної інформації. Такий підхід забезпечує активізацію уваги аудиторії, встановлення більш тісних зв’язків між лектором і студентами, розуміння необхідності засвоєння знань, емоційний фон. Розумне використання на лекціях елементів практичних завдань дозволяє підняти її з рівня репродуктивної на рівень продуктивної.

Література

1. Бабенко В.М. Активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів під час лекційних занять із зарубіжної літератури [Електронний ресурс] // В.М. Бабенко. – Режим доступу. – http://eprints.zu.edu.ua/3582/1/04bvmzzl.pdf / Babenko V.M. Aktyvizatsiia navchalno-piznavalnoi diialnosti studentiv pid chas lektsiinykh zaniat iz zarubizhnoi literatury (Activation of educational-cognitive activity of students during lectures on foreign literature). – [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu. – http://eprints.zu.edu.ua/3582/1/04bvmzzl.pdf [in Ukrainian].
2. Золотарьова І.М., Пономарьов, О.С. Культура лекційної діяльності як засіб виховання / І.М. Золотарьова, О.С. Пономарьов // Сучасні аспекти виховання студентської молоді, 2013. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: eprints.kname.edu.ua/30676/1/45.pdfý
3. Караван Ю.В. Нетрадиційні форми лекцій у вищій школі [Текст] / Юрій Володимирович Караван, Алла Орестівна Саницька, Мирослава Степанівна Ташак // Інноваційний потенціал української науки – ХХІ сторіччя : збірник статей. – Запоріжжя: Видавництво ПГА, 2012. – С. 11-19.
4. Корсак К., Зінченко Т. Традиційні уроки та лекції: сучасний стан і перспективи / К. Корсак, Т. Зінченко // Вища освіта України. – 2002. – № 3. – С.75-80.
5. Малахова Ж.Д., Огаренко, В.М. Викладання соціології: досвід інноваційних прийомів Навчальний посібник / Ж.Д. Малахова, В.М. Огаренко – Запоріжжя: Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 2006. – С.42-65.
6. Методика викладання соціально-гуманітарних дисциплін: матеріали до навчального курсу/ Під ред. В.Г. Городяненко. – Д.: ДНУ, 2014. – 153 с.
7. Методика підготовки та проведення лекцій у Київському національному університеті внутрішніх справ. Методичні рекомендації. – За редакцією Є.М. Моісеєва. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/nmr/doc/molodym_vkld/MetRec_lekc.doc
8. Мешко Г.М. Вступ до педагогічної професії: навч. посіб. / Г. М. Мешко. –К. : Академвидав, 2010. – 200 с.
9. Ораторське мистецтво: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец. Видання друге / Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін. За ред. професора Н.П. Осипової. – Х.: Одіссей, 2006. –144 с.
10. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В.Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.
11. Психолого-дидактический справочник преподавателя высшей школы. – М.,1999. – 354 с.
12. Чаплицька Г.В. Формування умінь і навичок студентів у процесі творчої діяльності // Гуманізація навчального- виховного процесу. Науково-методичний збірник. – Слов'янск, 2003. – Вип.19. – С.85-88.
13. Шляхи активізації пізнавальної діяльності в процесі лекцій // Гуманізація навчально-виховного процесу. Науково-методичний збірник. – Слов'янск,1997. – Вип.2. – С.6-10.
14. Яковцова А.Ф. Лекция в высшей школе. Текст лекции. – Х.,1996. – 21 с.

Лекція №4
Практичне заняття у вищій школі

План
1. Основні завдання практичних занять з літератури. Структура практичного заняття.
2. Семінари.
3. Лабораторні заняття з літератури.

Практичне заняття з літератури – це насамперед заняття, на якому викладач уміло використовує всі можливості студента, весь його творчій потенціал з метою активного розумового розвитку, формування літературознавчої компетентності та моральних якостей. Це форма навчального заняття, під час якого словесник організовує дії студента на детальне осягнення та усвідомлення теоретичного матеріалу або окремого аспекту, питання через практико зорієнтовану самостійну аналітико-синтетичну читацьку діяльність. Таке заняття передбачає формування читацьких умінь і навичок практичного застосування теоретико-літературних знань шляхом індивідуального виконання системи чітко сформульованих літературно-мистецьких, комунікативно-виконавських, пізнавально-читацьких завдань, представлення творчо-пошукової роботи тощо.
Основні завдання практичних занять із зарубіжної літератури:
• поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи;
• формування навичок цілісної монологічної відповіді на літературознавчу тему;
• розвиток критичного мислення;
• розвиток основ майстерності ведення професійної дискусії;
• розширення практики текстуального дослідження проблеми;
• удосконалення навичок володіння методами аналізу;
• удосконалення умінь застосовувати теоретичні знання з теорії літератури в практиці аналізу твору;
• оволодіння метамовою наукового дослідження.

Література

1. Мірошниченко Л.Ф. Активизация творческой деятельности студентов на практических занятиях по изучению комедии Н.В.Гоголя “Ревизор” в 7 классе // Творчество Н.В.Гоголя и современность: Тез. докл. и сооб. науч.практ. гоголевской конф. – Нежин, 1989. – С.56-57.
2. Мірошниченко Л.Ф. Формирование творческой деятельности студентов на подготовительном этапе к практическим занятиям по изучению жизни и творчества Н.Островского в 10 классе // Литературно-общественная деятельность Н.А.Островского и современность: Тез. межресп. науч.-практ. конф. – Ровно, 1989. – С.96-98.
3. Мірошниченко Л.Ф. Значение методики литературы в личностном становлении будущего учителя // Проблема самореалізації особистості в педвузі і загальноосвітній школі: Тези доп. міжвуз. наук. конф. (Київ, 15-16 вересня 1990 р.) – К.: КДПІ, 1990. – С.107-108.

 

Лекція № 5
Організація самостійної роботи студентів із зарубіжної літератури

План
1. Вимоги до організації самостійної роботи.
2. Функції самостійної роботи.
3. Типи і види самостійної роботи із зарубіжної літератури.
4. Організація самостійної роботи студентів.

Самостійна робота складається не тільки з прочитання літературних творів, а й з опрацювання відповідного теоретичного матеріалу, що фіксується у вигляді конспектів, добору цитат, нотаток з літературно-критичних статей у спеціальному зошиті-звіті, в якому мають бути складені: • літературознавчий глосарій (тлумачення ключових термінів і понять); • плани і тези виступів на семінарах, тексти доповідей на колоквіумах; • творчі портрети письменників певного періоду, що розглядаються у даному модулі; • письмові відповіді на завдання щодо інтерпретації літературних творів; • конспекти літературно-критичних статей або окремі нотатки з них; • творчі роботи згідно із запропонованою тематикою або за власним вибором. Ведення зошитів-звітів перевіряється викладачем та оцінюється, виставлена кількість балів додається до оцінки інших видів робіт за модулем, після чого визначається загальна (рейтингова) оцінка успішності студента на певному рубежі вивчення навчальної дисципліни. Для забезпечення активної самостійної роботи при вивченні курсу зарубіжної літератури необхідно кожному студентові усвідомити важливість опанування ефективними методами та прийомами опрацювання різноманітних інформаційних джерел — спочатку навчального матеріалу, а згодом наукових і літературно-критичних статей як запоруки подальшої успішності професійної діяльності. На першому і другому курсах формуються навички працювати з першоджерелами, добирати необхідний фактичний та цитатний матеріал з метою його подальшого використання у процесі аудиторних занять та позааудиторних пошуково-аналітичних досліджень, робити ідейно-художній аналіз творів різних жанрів, порівнювати художні стилі окремих письменників, оригінальні тексти з їх україномовними перекладами. На старших курсах розширюється спектр інтерпретації літературних творів, застосовуються різні моделі їх аналізу та порівняння із залученням наукових та літературно-критичних інформаційних джерел, підготовки власних творчих робіт та проектів, перекладів оригінальних текстів на українську мову тощо. Самостійна робота при вивченні зарубіжної літератури складаєть ся з трьох взаємопов’язаних форм: • аудиторна самостійна робота; • позааудиторна пошуково-аналітична робота; • самостійна літературна творчість і наукова діяльність.

Література

1. Кларин Н. В. Педагогическая технология в учебном процессе: Анализ зарубежного опыта. – М., 1989.
2. Куцевол О. М. Методика викладання української літератури (креативно- інноваційна стратегія): Монографія. – К.: Освіта України, 2011.
3. Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник / За ред. доктора пед. наук, проф., члена-кореспондента АПН України Н.Й.Волошиної. – К.: Ленвіт, 2002.
4. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. Пособие для студ. вузов и системы повыш. квалиф. пед. Кадров / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров; Под ред. Е. С. Полат. – М., 2003.

 

 

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ
з курсу «Література Постмодернізму»
для студентів ОПР «Магістр» денної і заочної ф.н. 
Викладач – канд.філ.наук, ст.викл. О.М. Манойлова

Лекція 1. Сучасний світовий літературний процес за кордоном: основні тенденції розвитку
Межа «сучасності». Смислові домінанти сучасної культури. Характер наступності «модернізм – постмодернізм». Уроки модерністів (Кафка, Пруст, Джойс) та їх корекція авангардом. Досвід «інтелектуального роману». «Центр і периферія» в культурі: маргінальність як фактор розвитку літератури ХХ ст. Різноманіття «реалізму ХХ ст.» і його значущість для розвитку літератури майбутнього.

Лекція 2. Постмодернізм: основи теорії. Оповідна стратегія постмодерністського тексту. 
«Ситуація постмодерну» − теоретичні аспекти вивчення сучасної літератури. Криза історії і теорії літератури в сучасному літературознавстві. «Пошуки методу». Криза детермінізму. Естетика величного. Переосмислення літературної комунікативної ситуації. «Подвійне кодування» тексту: іронія і пародія в сучасній літературі. 
Код культури і його переосмислення постмодерністським мисленням. Фрагментарність оповіді. Нонкласичність постмодерну. Варіанти метанаративів. «Горизонт очікування».
Інтертекстуальність як спосіб існування культури. Авторська і читацька інтертекстуальність. Типи між текстових взаємодій. «Цитатне мислення».
Оповідні стратегії «постмодерністського тексту». Дж. Фаулз «Жінка французького лейтенанта». Ф. Бегбедер «Французький роман».

Лекція 3. «Інші літератури»: масова література і сучасний літературний процес. 
Елітарна і масова культура. Маскультура як сюжет літератури. Пародіювання «формульних штампів» серйозною літературою: мотиви й наміри. 
Поетика масової літератури: організація сюжету, тип героя. Пауло Коельо «Алхімік».

Лекція 4. Література як індустрія. 
Література та Інтернет. Поняття про «мережеву» літературу. 
Світові літературні премії: історія заснування, найвідоміші лауреати. Нобелівська премія з літератури, премія «Букер», Гонкурівська премія, Премія Брема Стокера, премія Франца Кафки, премія Франческо Петрарки, Шевченківська премія.

Лекція 5. Міф і література. 
«Магічний реалізм» Ж. Сарамаго у романі «Перебої в смерті». Інтерпретація біблійного сюжету у романі Дж. Барнса «Історія світу у 10 ½ розділах».
Історія як метанаратив, її інтерпретації у творчості Дж.Барнса, Д.Барта, У.Еко, Дж. Фаулза.

Лекція 6. Сучасний театр. 
Театр абсурду у контексті Постмодернізму. Гротеск, надмірна театральність, концептуальність, візуальність, карнавалізація і буфонада, іронія як основи драматургії. Драма Тома Стоппарда «Розенкранц і Гільденстерн мертві».

 

 

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ
з курсу «Історія зарубіжної літератури (Твори Нобелівських лауреатів)»
для студентів ОПР «Магістр» денної і заочної ф.н.
Викладач – канд.філ.наук, ст.викл. О.М. Манойлова

Лекція 1. Літературна премія імені Альфреда Нобеля в галузі літератури: історія заснування, найвідоміші лауреати.
Біографія Альфреда Нобеля. Заснування премії. Особливості організації Шведської академії, склад комісії. Традиції, процедура присудження та церемонія вручення премії. Найвідоміші «нобеліанти».

Лекція 2. Редьярд Кіплінг та збірка казок «Книга джунглів».
Життєвий і творчий шлях Редьярда Кіплінга. Жанрово-композиційні особливості збірки «Книга джунглів». Мозаїчний принцип побудови. Роль поетичного епіграфа на початку кожної казки. Система образів «Книги джунглів»: Мауглі, Акело, Балу, Багіра, Каа, Шер-Хан, Табакі, Бандур-Логи, Хатхі, Білий Котик, Ріккі-Тіккі-Таві, Наг і Нагана. Значення їхніх імен. Ідеї, які вони втілюють.
Образ Мауглі – втілення неоромантичного героя. Соціальні проблеми, які поставив Кіплінг: питання про закон, його походження і роль, про конфлікт, який є основою суспільства, про спрямованість виховання.
«Книга джунглів» у світовій культурі – імітації та інтерпретації.

Лекція 3. Роман Салмана Рушді «Діти півночі».
Біографія Салмана Рушді. Історія написання роману «Діти півночі». Особливості розвитку сюжету та композиційна структура роману. Хронотоп твору.
Образ оповідача Селіма Сіная: казкар і кулінар, ровесник незалежної Індії, голос Конференції Опівнічних Дітей. Роль Падми в оповіданні. Система образів роману: Адам і Назім Азіз, Аміна і Ахмед Сінай, Таі, Аадам Сінай. Образ Індії у романі.
Ідейно-тематичний зміст роману: тема любові, її варіації; людське тіло як поле битви; віра у Бога; історія як боротьба старого і нового, традицій і новаторства, Заходу і Сходу, минулого і сучасності; взаємозв’язок особистої долі із долею країни, Людина та Історія, Родина та Політика; збереження балансу і гармонії у Всесвіті.
Риси «магічного реалізму» у романі «Діти півночі».
Постмодерні тенденції у романі Салмана Рушді: гротеск, карнавалізація, іронічність, літературна гра, інтертекстуальність, жанрово-стильовий синкретизм.

Лекція 4. Драматургія Гарольда Пінтера.
Жанрово-стильові особливості «театру абсурду»: постмодерна інтерпретація. собливості композиції п’єси «Зрада»: зворотна хронологія сюжету. Любовний трикутник Роберт-Емма-Джеррі. Характери та їх відсутність. Характерні риси «пінтеризму»: абсурдна комічність, багатозначність підтексту, прийом «гучного мовчання», метафорична надмірність, відсутність конкретного часу і простору, ситуативна парадоксальність. Особливості діалогів у п’єсі: алогізми, гра зі словами, паузи, мовчання і замовчування, повтори, недомовленості.
Проблематика п’єси: втрата людської гідності, торжество обивателя, ілюзорність людських стосунків, відчуженість, втрата здатності до спілкування і неможливість взаєморозуміння між людьми, моторошна буденність й монотонність людського існування, замкненість людини в її окремому маленькому світі.
Заперечення концептів англійської культури «privacy», «home» і «fair play» у драмі Пінтера.

Лекція 5. Книга Світлани Алексієвич «Час секонд-хенд: кінець червоної людини».
Світлана Алексієвич – білоруська письменниця українського походження, що пише російською. Стильова і жанрова специфіка книги «Час секонд-хенд: кінець червоної людини». Проблема впливу історії країни на свідомість її громадян і формування феномену "homo soveticus". Страх як основа існування радянської людини. Рабська психологія. Символічність назви пострадянської епохи – «час секонд хенд». Наддержава як симулякр. Ксенофобія як державна політика. «Жіночий голос» прози Алексієвич: особливості наративу.