Генеза трудової підготовки сільських школярів у 60-80-і роки ХХ століття
Надія Калініченко (Кіровоград, Україна)
Анотація. Стаття присвячена аналізу теоретичного узагальнення генези трудової підготовки учнів у сільських школах протягом 60-80-их років ХХ століття як перспективної структурної складової розвитку регіональних систем освіти. У дослідженні використано взаємодоповнюючі методи: історико-логічний аналіз і систематизація наукової літератури, архівних джерел, хронологічно-системний і проблемно-пошуковий методи для наукового обґрунтування еволюції вітчизняної системи трудової підготовки учнів сільської школи. У практиці роботи сільської школи цього періоду система підготовки учнів до праці в сільському господарстві включала: трудове навчання, факультативні курси, роботу в учнівських виробничих бригадах і шкільних лісництвах, позакласні гурткові заняття, суспільно корисну працю в сільському господарстві. Така система відслідковувалася у роботі багатьох сільських шкіл України. Але найбільш ефективною вона була у школах Кіровоградської області: Павлиській, Богданівській, Комишуватській, Новопразькій, Новгородківській, Гайворонському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті.
Ключові слова: генеза, 60-80-ті роки ХХ століття, сільська школа, трудова підготовка учнівської молоді.
Аннотация. Статья посвящена анализу теоретического обобщения генезиса трудовой подготовки учащихся в сельских школах в течение 60-80-х годов ХХ века как перспективной структурной составляющей развития региональных систем образования. В исследовании использованы взаимодополняющие методы: историко-логический анализ и систематизация научной литературы, архивных источников, хронологически системный и проблемно-поисковый методы для научного обоснования эволюции отечественной системы трудовой подготовки учащихся сельской школы. В практике работы сельской школы этого периода система подготовки учащихся к труду в сельском хозяйстве включала: трудовое обучение, факультативные курсы, работу в ученических производственных бригадах и школьных лесничествах, внеклассные кружковые занятия, общественно полезный труд в сельском хозяйстве. Такая система отслеживалась в работе многих сельских школ Украины. Но наиболее эффективной она была в школах Кировоградской области Павлышской, Богдановской, Камышеватской, Новопражской, Новгородковской, Гайворонском межшкольном учебно-производственном комбинате.
Ключевые слова: генезис, 60-80-е годы ХХ века, сельская школа, трудовая подготовка учащейся молодежи.
Nadezhda Kalinichenko
Genesis rural labor training students in the 60-80-years of the twentieth century
Abstract. The paper analyzes the genesis of theoretical generalization labor training students in rural schools for 60-80-ies of XX century as promising structural component of regional educational systems. The study used complementary methods: historical and logical analysis and systematization of scientific literature, archival sources, chronological, systematic and problem-search methods for scientific study of the evolution of the national system of labor training of students in rural schools. In the practice of rural school system that period prepare students to work in agriculture included: employment training, elective courses, work in a student production brigades and forestry school, extracurricular classes study-circle, socially useful labor in agriculture. The leading objective of an 8-year school is determined enhance labor training and orientation of polytechnic education. New programs provided for students mastering basic knowledge in materials technology, electrical engineering, agrobiological basics of agriculture, formation of skills using the simplest tools for woodworking and metal, agricultural implements. Introduction to machining wood and metal for turning, drilling, milling and planing machines. Students have to learn to make products from multiple wood and metal parts (composite materials), equipment for use in teaching and research sites, perform check for serviceability and repair household appliances, to take part in practical feasible agricultural labor. Drawing attention to students mastering the skills of self-service, participation in technical and industrial circles contents socially useful work in agriculture. All these measures were aimed at labor education of students, preparing it for a successful direct involvement after the 8-year school in productive activities. Th Were substantially revised curricula and programs. In the eight-year school 50% of teaching time, resulting in the transition to junior high school eight-year period of training given to labor training. Its graduates are focused on continuing education in full-time secondary school education with production or included in productive work. Secondary school was designed to give young people a common polytechnic education and provide training. Graduates can enter both higher education and work in different sectors of the economy.e system is monitored in the many rural schools in Ukraine.
Key words: genesis, 60-80-th years of the twentieth century, rural areas, employment training youth.
Постановка проблеми. Визначенню змісту трудового навчання і виховання учнів у середній школі, вдосконаленню його форм, методів, профорієнтаційної спрямованості, реалізації принципу політехнізму в шкільних навчальних предметах, вихованню патріотизму, моральності, працьовитості, ініціативи, творчості, бережливості у дусі партійних ідеологем 60-80-их ХХ століття приділялася вагома увага. Трудове виховання підростаючого покоління в сучасних умовах залишається основною складовою у формуванні особистості нової людини. Адже особистість розвивається духовно й фізично тільки в праці. Нехтування працею приводить до її деградації. Поскільки сьогодні трудова підготовка в загальноосвітніх навчальних закладах не має належної ваги і втратила свої позиці, вважаємо актуальним звернення до значимого, на наш погляд, історичного досвіду з метою як порівняльного аналізу так і перспективності використання його продуктивних складників.
Аналіз актуальних досліджень. Трудовій підготовці учнівської молоді у 60-80-их роках ХХ століття присвячені численні наукові дослідження. Загальні методи навчання розробляли А.М. Алексюк, С.У. Гончаренко, В.О. Онищук, Ю.К. Бабанський, М.Д. Ярмаченко [1].
Наукові засади політехнічності в навчанні обґрунтовані в працях П.Р. Атутова, Л.П. Дроздова, В.М. Мадзігона, Д.Л. Сергієнка. Психологічні аспекти трудового навчання і виховання досліджували Ю.З. Гільбух, Є.П. Верещак, С.Д. Максименко, Є. А. Милерян, Г.С. Костюк, Б.О.Федоришин, П.Р. Чамата, В.В.Чебишева [2; 3; 5].
Мета статті. Теоретичне узагальнення генези трудової підготовки учнів у сільських школах протягом досліджуваного періоду як перспективної структурної складової розвитку регіональних систем освіти.
Методи дослідження. У дослідженні використано взаємодоповнюючі методи: історико-логічний аналіз і систематизація наукової літератури, архівних джерел з метою вивчення і узагальнення історичного вітчизняного досвіду трудової підготовки учнів сільської школи; хронологічно-системний і проблемно-пошуковий методи для наукового обґрунтування еволюції вітчизняної системи трудової підготовки учнів сільської школи. Використано і багаторічний досвід автора як учителя виробничого навчання, керівника учнівської виробничої бригади, директора середньої сільської школи та керівника обласної школи творчо працюючих директорів сільських шкіл (1964 –1996 рр.) та наукового кореспондента лабораторії трудового навчання і політехнічної творчості Інституту педагогіки АПН України.
Виклад основного матеріалу. У 1956/57 навчальному році вперше в історії радянської школи в експериментальний навчальний план були включені факультативні заняття за вибором. В експеримент включались ряд шкіл України. Факультативні заняття були спрямовані на задоволення індивідуальних інтересів та нахилів учнів і були різноманітними за змістом: з електротехніки; токарної і фрезерної справи; будови автомобіля, трактора; садівництва, тваринництва та інші.
Перші підсумки роботи за експериментальним навчальним планом показали, що школи краще реалізували політехнічну підготовку учнів, готували випускників до конкретного виду праці на виробництві, активно сприяли професійній орієнтації. Проте знижувався рівень загальноосвітньої підготовки, збільшувалося навчальне навантаження і відповідно зростало перевантаження учнів шкіл. У 1957/58 навчальному році реалізувався ще один проект, розрахований на одинадцятирічний термін навчання. За цим планом у старших класах 50-70% навчального часу планувалося витрачати на навчальні заняття і 30-50% – на продуктивну працю в одній із галузей народного господарства. Випускники цих класів, крім загальної освіти в обсязі середньої школи, одержували підготовку з однієї із масових професій з присвоєнням їм відповідного кваліфікаційного розряду. Набутий досвід мав свій вплив на подальший розвиток діяльності шкіл щодо здійснення зв’язку навчання з продуктивною працею школярів на виробництві, будівельних майданчиках, у сільському господарстві.
Відповідно до «Закону про зміцнення зв’язку школи з життям» (1958 р.) було введено загальне обов’язкове восьмирічне навчання і одинадцятирічну середню загальноосвітню трудову політехнічну школу з виробничим навчанням. Міністерство освіти УРСР реалізувало перехід на нову систему шкільної освіти у терміни: 1959-1960 навчальний рік: новий навчальний план вводився у I-VIта VIIIкласах. Навчальним планом передбачалося збільшити кількість годин на ручну працю в І-IV класах з 5 до 7 годин і на практичні заняття в майстернях та навчально-дослідних ділянках у V-VIII від 6 до 14 годин на тиждень.
Провідним завданням 8-річної школи визначалося підсилення трудової підготовки і політехнічної спрямованості навчання. Нові програми передбачали засвоєння школярами елементарних знань по технології матеріалів, електротехніці, агробіологічних основ сільського господарства, формування умінь і навичок користування найпростішими інструментами по обробці дерева і металу, сільськогосподарським інвентарем. Ознайомлення з механічною обробкою дерева і металу на токарних, свердлильних, фрезерних і стругальних станках. Учні мали навчатися виготовляти вироби з кількох дерев'яних і металевих деталей (комбіновані вироби), інвентар для роботи на навчально-дослідних ділянках, виконувати перевірку на справність і ремонтувати побутові електроприлади, приймати практичну участь у посильній сільськогосподарській праці. Зверталася увага на оволодіння учнями навичками самообслуговування, участь в технічних та гуртках виробничого змісту, суспільно корисній праці в сільському господарстві. Всі ці заходи спрямовувалися на трудове виховання учнівської молоді, підготовку її до успішної безпосередньої участі після закінчення 8-річної школи у виробничій діяльності.
Були суттєво переглянуті навчальні плани і програми. У восьмирічній школі 50% навчального часу, одержаного при переході неповної середньої школи на восьмирічний термін навчання, відводилося на трудове навчання. Її випускники орієнтувалися на продовження освіти в денній середній школі з виробничим навчанням або включалися в продуктивну працю. Середня загальноосвітня школа мала на меті давати молоді загальну політехнічну освіту і забезпечити професійну підготовку. Випускники могли вступати як у вищі навчальні заклади, так і працювати у різних галузях народного господарства.
Порівняємо кількість годин на трудове навчання за навчальним планом восьмирічної школи (Учебные планы восьмилетней средней школы. – М., 1959. – С. 4) за табл. 1.
Таблиця 1.
Порівняльний аналіз годин на трудове навчання у 8-річній та
7-річній школі. 1959/60 навчальний рік
| Класи | Кількість годин у 8–річній школі | Кількість годин в 7–річній школі | ||||||||||||||||||
| І | ІІ | ІІІ | ІV | V | VI | VII | VIII | тижне–вих | річних | тижне–вих | річних | |||||||||
| Трудове навчання | 2 | 2 | 2 | 2 | 3 | 3 | 3 | 3 | 20 | 709 | 10 | 330 | ||||||||
| Суспільно корисна праця | – | – | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 12 | 426 | – | – | ||||||||
Суспільно–виробнича практика у V–VIII класах |
180 | |||||||||||||||||||
| Разом | 2 | 2 | 4 | 4 | 5 | 5 | 5 | 5 | 32 | 1315 | 10 | 330 | ||||||||
Виходячи з завдань, поставлених перед восьмирічною школою, – забезпечити психологічну і практичну підготовку учнів до суспільно корисної продуктивної праці, на трудове навчання в I-VIII класах відводилось 20 годин на тиждень, всього річних – 709 годин; відповідно на суспільно корисну працю в III-VIII класах – при 12 годинах на тиждень – 426 годин річних. На суспільно-виробничу практику в V-VIII класах передбачалося 180 годин. На заняттях з трудового навчання в V-VIII класах за наявності в ньому більше 25 учнів, клас ділився на дві групи.
Як бачимо, кількість годин за навчальним планом у восьмирічній школі різко збільшилась, як і тривалість навчального року: з 33 до 35 тижнів в І-ІV класах, до 38 тижнів в І-VІІ класах (з 2-тижневою суспільно-виробничою практикою) та 39 тижнів у VIII класі (включаючи два тижні на суспільно-виробничу практику та два тижні на випускні екзамени).
Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про розширення самообслуговування в загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, дитячих будинках, у середніх спеціальних і вищих навчальних закладах», прийнятої 2 червня 1959 року, самообслуговування зайняло значне місце в системі трудової підготовки школярів. Учні повинні були чергувати в школі, прибирати класи, вирощувати дерева, кущі, квіти, працювати у куточку живої природи, доглядати пришкільну територію, ремонтувати і виготовляти навчальні посібники.
В одинадцятирічних загальноосвітніх трудових політехнічних школах з виробничим навчанням учні, які закінчили восьмирічну школу, протягом трьох років одержували середню освіту і професійну підготовку для роботи в одній з галузей народного господарства або культури.
Для цього в навчальних планах ІХ-ХІ класів третина часу відводилась на професійну підготовку і продуктивну працю. Ще по 2 години на тиждень у кожному класі виділялося на факультативні заняття з метою поглиблення знань та розвитку індивідуальних нахилів і інтересів старшокласників.
Нові навчальні плани і програми міської та сільської середньої школи були диференційовані з урахуванням особливостей роботи. При цьому зміст загальної освіти був спільним, а зміст виробничої підготовки визначався вибраною старшокласниками спеціальністю.
Професійна підготовка мала здійснюватися в навчальних майстернях, у виробничих цехах підприємств, на будівництві, в учнівських бригадах колгоспів і радгоспів, у навчально-дослідних господарствах, міжшкільних навчально-виробничих майстернях шляхом теоретичного і практичного виробничого навчання.
Програми виробничого навчання були спрямовані на виховання в учнів культури праці, свідомої трудової дисципліни, підвищення продуктивності праці, економії ресурсів і матеріалів, бережливості.
Почали видаватися підручники і навчальні посібники з основ виробництва: машинознавства, тваринництва, рослинництва. Були випущені серії книг відповідного змісту, наприклад, такі як «Юному садоводу», «Юному городнику» та інші, які суттєво сприяли професійній освіті школярів.
Реалізація рішень XIX і XX з’їздів партії про посилення політехнічної освіти школярів викликала певні зміни в системі підготовки педагогічних кадрів. У 1956 році у навчальні плани фізико-математичних факультетів були введені курси основ виробництва (машинознавство, теплотехніка, електротехніка, радіотехніка) і основ сільського господарства. Після прийняття в 1958 році «Закону про зміцнення зв’язку школи з життям» вузівські програми були зорієнтовані на підготовку вчителів широкого профілю і п’ятирічний термін навчання.
Навчальний план 1959 року передбачав такі профілі підготовки вчителів: фізика, електротехніка і машинознавство; біологія, основи сільськогосподарського виробництва; загальнотехнічні дисципліни, праця; малювання, креслення. Почали працювати спеціальні індустріально-педагогічні й агропедагогічні факультети, на яких готували викладачів курсу «Основи виробництва». В Україні підготовка викладачів технічних дисциплін велася на факультетах широкого профілю. На фізико-математичних факультетах готувались вчителі фізики і основ виробництва, на природничих – біології, хімії та основ сільського господарства.
Підготовка вчителів широкого профілю визначалася потребами сільської малокомплектної школи. Ця новація відповідала вимогам часу, і хоч не одержала однозначної оцінки, в цілому підтвердила своєчасність і правильність здійснених заходів [6].
17 квітня 1959 року Верховна Рада УРСР прийняла закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти в Українській PCP» у повній відповідності з таким же законом, що його прийняла Верховна Рада СРСР 24 грудня 1958 року. У цьому законі знайшов втілення принцип поєднання навчання з життям, з продуктивною працею. А також наголошувалось, що головним завданням школи є підготовка учнів до життя, суспільно корисної праці, подальше підвищення рівня загальної і політехнічної освіти. Згідно з цим законом, в ІХ-ХІ класах передбачалося виробниче навчання і продуктивна праця учнів на виробництві. На цій основі учні мали здобувати виробничі спеціальності: слюсаря, столяра, будівельника, водія, оператора, тваринника та ін. Нижче наводимо дані про робітничі професії, якими оволодівали старшокласники у школах України (табл. 2) [7, с. 194].
Таблиця 2.
Дані про спеціальності, які вивчалися учнями ІХ-ХІ класів
у 1960/61 навчальному році в школах України
| 1. |
Рільництво |
3021 | 16. |
Електрослюсарна справа |
96 | |
| 2. | Тваринництво | 802 | 17 | Автослюсарна | 225 | |
| 3. |
Плодоовочівництво |
1397 | 18 | Кулінарна | 79 | |
| 4. | Механізація с/г | 1054 | 19. | Маркшейдерна | 23 | |
| 5. | Тракторна справа | 899 | 20. | Радіомонтажна справа | 65 | |
| 6. | Комбайнова | 219 | 21. | Продавці | 51 | |
| 7. | Токарна | 585 | 22. | Лаборанти харчової промисловості | 94 | |
| 8. | Слюсарна | 625 | 23. | Робітники цукрової промисловості | 60 | |
| 9. | Свердлильна | 39 | 24. | Кіномеханіки | 22 | |
| 10. | Штампувальна | 12 | 25. | Автоматники | 12 | |
| 11. | Будівельна | 549 | 26. | В’язальниці | 36 | |
| 12. | Теслярська | 361 | 27. | Працівники взуттєвої промисловості | 20 | |
| 13. | Автосправа | 957 | 28 | Палітурники | 12 | |
| 14. | Швейна | 1322 | 29. | Друкувальними | 9 | |
| 15. | Електромонтажна справа | 156 | Всього: | 12782 |
Протягом 70-80-их років відбуваються з’їзди, наради, семінари, приймаються численні закони, постанови, накази, інструкції щодо поліпшення трудового виховання, трудової підготовки, профорієнтаційної роботи, зміцнення навчально-матеріальної бази загальноосвітніх шкіл і працевлаштування випускників. Виділимо ті з них, які, на наш погляд, мали певний вплив на діяльність сільської школи.
Певне значення для подальшого удосконалення системи роботи загальноосвітньої школи мала Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про часткову зміну трудової підготовки в середній загальноосвітній школі (23.2.1966 р.). Цією постановою було відмінено положення про обов’язковість для всіх учнів старших класів середніх шкіл професійної підготовки. Разом з тим у постанові зазначалося, що при наявності відповідних умов і педагогічних кадрів у школах може здійснюватися професійна підготовка учнів за рахунок годин на трудове навчання, гурткової роботи і факультативних занять.
Ця постанова була обумовлена переходом школи з одинадцятирічного терміну навчання на десятирічний, скороченням часу на трудову підготовку і відсутністю в багатьох школах навчально-матеріальної бази.
У цьому ж році (10.11.1966 р.) приймається постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи дальшого поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи», де наголошувалось на важливості трудової політехнічної підготовки школярів і підкреслювалося, що радянська школа повинна і далі розвиватися як загальноосвітня, трудова, політехнічна. Її головні завдання – давати учням ґрунтовні знання з основ наук, формувати у них високу комуністичну свідомість, готувати до життя, до свідомого вибору професії. Вихованці школи повинні бути ознайомлені з сучасним виробництвом, із знаряддями праці і технологічними процесами на достатнім науковім і доступним для дітей рівні.
Міністерства освіти СРСР і союзних республік зобов’язувалися запровадити науково обґрунтовані навчальні плани і програми. При цьому необхідно було привести зміст освіти у відповідність з вимогами розвитку науки, техніки і культури, забезпечити наступність у вивченні основ наук, більш раціональний розподіл навчального матеріалу по роках навчання, системність у викладанні основ наук з четвертого року навчання, подолати перевантаження учнів навчальними заняттями.
Цією постановою школам надавалося право проводити, починаючи з VІІ класу, факультативні заняття за вибором школярів з метою забезпечення поглиблення їх знань з основ наук і розвитку різнобічних інтересів і здібностей.
Розширенню професійної підготовки школярів сприяло поліпшення навчально-матеріальної бази. Школи вже мали 1689 кабінетів механізації сільського господарства, відповідну техніку: 2519 тракторів, 58 комбайнів та інше. Поступово налагоджується профорієнтаційна робота серед учнівської молоді. Для цього у школах створюються профорієнтаційні куточки та кабінети. Якщо в 1970 році таких кабінетів було 200, то в 1974/75 навчальному році їх функціонувало вже 1118 [7, с. 77].
З нормативних актів цього періоду привертає увагу документ: «Про заходи по дальшому зміцненню навчально-технічної бази сільських середніх загальноосвітніх шкіл, в яких проводиться навчання учнів старших класів автосправі і роботи на сільськогосподарських машинах» (1975 р.).
Дані документи сприяли науково-методичному забезпеченню трудової підготовки учнів, у певній мірі акумулювали увагу на даній проблемі місцевих партійних, радянських, профспілкових організацій, підвищували відповідальність органів освіти та педагогічних колективів за їх практичну реалізацію.
Партійний вплив і контроль за даними процесами посилився після прийняття у 1977 році Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовки їх до праці», якою зафіксовано, що трудове навчання, виховання і професійна орієнтація учнів залишаються малоефективною складовою діяльності шкіл і орієнтувала педагогічні колективи на ґрунтовне оволодіння випускниками знань з основ наук, трудовими вміннями та навичками для майбутньої роботи в народному господарстві; якісне науково-методичне забезпечення профорієнтаційної роботи з метою всемірного залучення випускників до праці у сфері матеріального виробництва [4].
Відповідно на трудове навчання ІХ-Х класів за навчальним планом відводилось 4 години, учні забезпечувалися безкоштовним підвозом до центрів трудової підготовки. Також розроблялися нові навчальні програми з трудового навчання, збільшувався обсяг і покращувалася якість видання навчально-методичних посібників. Школи зміцнювалися кадрами вчителів, а в обласних, районних та міських відділах народної освіти була введена посада інспектора трудового навчання.
Як бачимо, проблема трудової підготовки учнів набула суспільно-соціальної ваги. Дослідники проблеми трудової підготовки учнів цього періоду відзначають, що 81,7% учнів займалися самообслуговуванням, 65% збирали макулатуру і металолом, 53,4% займалися продуктивною працею в таборах праці і відпочинку, у промисловому та сільськогосподарському виробництві, 21,5% брали участь в озелененні міст і сіл, 16,8% займалися продуктивною працею в шкільних майстернях [3, с. 267].
Висновки та перспективи подальших наукових розвідок.
У практиці роботи сільської школи 70-х років система підготовки учнів до праці в сільському господарстві включала: трудове навчання, факультативні курси, роботу в учнівських виробничих бригадах і шкільних лісництвах, позакласні гурткові заняття, суспільно корисну працю в сільському господарстві. Така система відслідковувалася у роботі багатьох сільських шкіл України. Але найбільш ефективною вона була у школах Кіровоградської області: Павлиській, Богданівській, Комишуватській, Новопразькій, Новгородківській, Гайворонському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті; Черкаської: Сахнівській, Іркліївській; Івано-Франківської – Середньоберезівській; Дніпропетровської – Новопокровській; Харківської – Іванівській, які потребують наукового аналізу з позицій сьогодення.
Директори і вчителі цих шкіл були відзначені урядовими нагородами і почесними званнями «Народний учитель СРСР», «Заслужений учитель УРСР», а В.О. Сухомлинський і І.Г. Ткаченко, які тривалий час очолювали колективи середніх шкіл – Павлиської і Богданівської, були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
Бібліографія
- Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі : моногр. / А. М. Алексюк. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Рад. шк., 1981. – 203 с.
- Бас А. Г. Профорієнтаційна робота в сільській школі / А. Г. Бас. – К. : Рад. шк., 1978. – 214 с.
- Вихрущ А. В. Трудова підготовка учнів у загальноосвітніх школах України (історико-педагогічний аналіз та перспективи : ХІХ–ХХ століття): дис. … доктора пед. наук : 13.00.01 / Вихрущ Анатолій Володимирович. – К., 1994.– 442 с.
- Гиталов А. В. Земля ждет молодых : (пробл. труд. воспитания сельских школьников) / А. В. Гиталов, Н. А. Калиниченко, И. Г. Ткаченко // Правда. – 1980. – 21 нояб. – С. 2.
- Калініченко Н. А. Антологія освіти Кіровоградщини : В. О. Сухомлинський, І. Г. Ткаченко / Н. А. Калініченко // Педагогіка толерантності. – 2004. – № 2 (28/29). – С. 9–23.
- Павлютенков Е. М. Преемственность в профориентационной работе / Е. М. Павлютенков. – К. : Рад. шк., 1976. – 56 с.
- Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР, 1961-1986 гг. / [отв. ред. Ф. Г. Паначин и др.] ; АПН СССР; НИИ общ. педагогики. – М. : Педагогика, 1987. – 414 с.
Відомості про автора
Калініченко Надія Андріївна - доктор педагогічних наук, професор, Заслужений вчитель України, завідувач кафедри біології та методики її викладання Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Наукові інтереси: історя освіти (регіональний аспект), концепти гуманної педагогіки, професійна освіта.