Освітньо-професійна програма підготовки за спеціальністю Середня освіта (Українська мова і література та Психологія (практична психологія))

ОСВІТНІЙ РІВЕНЬ "МАГІСТР" СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 8.02030301 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА*

Назва навчальної дисципліни Філософія науки

Курс «Філософія науки» репрезентує філософські уявлення про науку, її методологічні аспекти.
Актуальність курсу також обумовлена тією роллю, яку відіграє наука на сучасному етапі розвитку суспільства, вивченням підвалин науки, основних філософських і методологічних концепцій, а також виконанням вимог державного освітнього стандарту вищої професійної освіти Міністерства освіти і науки України за спеціальністю філософія.

Мета навчальної дисципліни: виявлення специфіки інтелектуальної діяльності в умовах нового типу суспільства (інформаційного), що формується; забезпечення підготовки студентів у сфері філософії науки як обов’язкової дисципліни, надання знань, відповідних сучасному рівню розвитку даної дисципліни й державному освітньому стандарту вищої професійної освіти Міністерства освіти і науки України за спеціальністю філософія.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Показати, що наука – одна з найдавніших сфер діяльності в історії людства, що вона виступає в сучасних умовах не лише особливою практикою, а і найвищою сферою інтелектуальної творчості;
2. Сприяти розумінню того, що наука є значущою як в побутовому житті, так і в усіх інших соціальних сферах, що вона сприяє вдосконаленню техніки і технологій;
3. Спонукати студентів до ґрунтовного аналізу, до вироблення наукової рефлексії;
4. Довести, що застосування наукових методів та знань може допомогти кожній людині стати професіоналом у будь-якій сфері діяльності;
5. Виховати свідоме ставлення до інформації, виробити науковий підхід до її відбору з огляду на те, що в сучасних глобалізаційних умовах основними домінантами суспільного буття стають: містифікація фактів, масовість, стереотипність мислення, інформаційне насилля, інфляція слова тощо;
6. Визначити місце науки в культурі й показати основні моменти філософського осмислення науки – соціокультурний аспект;
7. Надати студентам можливість сформувати уявлення щодо еволюції науки, розкрити основні періоди в розвитку науки;
8. Охарактеризувати науку як соціальний інститут, з’ясувати питання щодо норм та цінностей наукового співтовариства;
9. Поставити й розкрити питання щодо природи наукового знання та критеріїв науковості знання;
10. Репрезентувати структуру наукового знання й описати його основні елементи;
11. Сформувати уявлення про наукову раціональність;
12. Ознайомити студентів із сучасними методологічними концепціями у сфері філософії науки.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: понятійно-категоріальний апарат філософії науки; предмет, метод, функції філософії науки; особливості та ключові аспекти гносеології та епістемології, методології, логіки;

вміти: грамотно застосовувати понятійно-категоріальний апарат; поставити й аналізувати наукову проблему, застосовувати методи наукового пізнання, розрізняти основні методологічні принципи й підходи.

назва навчальної дисципліни Цивільний захист

Мета навчальної дисципліни:: формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту (ЦЗ) , з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Завдання навчальної дисципліни:передбачає засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування надзвичайних ситуацій (НС), побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення НС, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: володіти наступними головними професійними компетенціями для забезпечення реалізації вказаних завдань, знання методів та інструментарію моніторингу НС

вміти: визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з ЦЗ, приймати рішення з питань ЦЗ в межах своїх повноважень; обирати і застосовувати методики з прогнозування та оцінки обстановки в зоні НС, розрахунок параметрів уражальних чинників джерел НС, що контролюються і використовуються для прогнозування, визначення складу сил, засобів і ресурсів для подолання наслідків НС; забезпечувати якісне навчання працівників ОГ з питань ЦЗ, надавати допомогу та консультації працівникам організації (підрозділу) з практичних питань захисту у НС; оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями та показниками.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=563

Назва навчальної дисципліни: Соціологія науки

Наука виступає необхідним засобом розвитку людини, її культури, освіти тощо. В той же час, вона є соціальним інститутом суспільства, що тісно пов’язаний з його соціальною структурою та різними сферами суспільного життя – економікою, політикою, системою освіти та ін. Основним дієвим «елементом» наукової діяльності є вчений (дослідник) – людина особливого способу життя, мотивації, діяльності, світосприйняття. Сама наукова діяльність протікає у відповідних колективах, наукових організаціях та співтовариствах. Дослідження зазначених вище факторів дозволяє розв’язувати цілу низку завдань, зокрема, зрозуміти внутрішню логіку розвитку наукових ідей, визначити умови продуктивності та ефективності наукової діяльності та ін. Саме цим займається один із галузевих соціологічних напрямів - соціологія науки. Вивчення соціології науки як навчальної дисципліни є необхідним для майбутнього вченого, адже воно формує розуміння соціальної природи та обумовленості науки, розвиває відчуття відповідальності за результати та сприяє соціалізації молодого дослідника у вітчизняну та світову наукові спільноти.

Мета навчальної дисципліни:формування у студентів розуміння тісного та глибокого взаємозв’язку науки і соціуму, зумовленості наукової діяльності різноманітними соціальними факторами.

Завдання навчальної дисципліни

1. Вивчення науки як соціального інституту, у тому числі й у взаємозв’язку з іншими інститутами та суспільством в цілому;
2. Вивчення різних форм національних та міжнародних наукових організацій і колективів, їх структури, проблем створення та функціонування;
3. Дослідження особистості вченого, проблем її формування, соціальних типів поведінки у різних соціально-історичних контекстах, стимулів та мотивації тощо.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: процеси, що сприяли інституціалізації науки у суспільстві; характер зв’язку науки з іншими соціальними інститутами суспільства; характер зв’язку науки з соціальною структурою суспільства; які соціальні функції виконує наука; місце та роль науки у суспільній системі, що розвивається; які соціальні умови впливають на наукову діяльність; форми національних та міжнародних наукових організацій; коло питань організації спільної діяльності вчених та її вплив на творчий процес, роль у виробництві знань; форми наукової комунікації; нормативну структуру науки; типологію соціальних ролей вчених, їх ціннісні орієнтації та уподобання; типологію поведінки вчених у різних соціальних системах; способи оцінки і стимули праці вчених; механізми вертикальної мобільності вчених; критерії зростання соціальної ефективності науки; фактори, що сприяють підвищенню продуктивності наукової діяльності.

вміти: самостійно формулювати цілі, ставити конкретні завдання соціологічних досліджень в різних областях соціології науки; здійснювати вибір і обґрунтування методів соціологічного дослідження для аналізу актуальних явищ і процесів у сфері науки; аналізувати дані для підготовки аналітичних рішень, експертних висновків та рекомендацій.

Назва навчальної дисципліни Гендерна філософія

Курс «Гендерна філософія» є інтегральним курсом, що синтезує філософсько-соціологічні, психологічні та культурологічні знання про гендерну сферу.

Актуальність курсу обумовлена і тією важливою роллю, яку відіграють зміни у гендерній сфері на сучасному етапі розвитку суспільства, вивчення основ гендерних відносин, базових теоретико-методологічних концепцій.

Мета навчальної дисципліни : ознайомлення студентів з основними поняттями, підходами та напрямками гендерних досліджень; вивчення специфіки гендерних відносин; отримання знань про можливості застосування гендерної теорії та методології у проведенні досліджень в педагогічній, правовій та політичній сферах.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Формування розуміння відтворення гендеру в усіх соціальних процесах та социальних інститутах, таких як сімя, шлюб, освіта, право, релігія, політика;
2. Сформувати розуміння основних понять та методів гендерного аналізу;
3. Сприяти розумінню специфіки гендерних відносин у різних суспільствах;
4. Сприяти формування навичок здійснення гендерного аналізу;
5. Спонукати студентів до ґрунтовного аналізу, до вироблення наукового розуміння гендеру;
6. Довести, що застосування наукових знань про гендерні відносини сприятиме кожній людині у її професійних та соціальних відносинах;
7. Виховати свідоме ставлення до гендерної статистики та емпіричних фактів;
8. Визначити місце гендеру в культурі та розкрити головні аспекти філософського осмислення гендеру;
9. Надати студентам можливість сформувати уявлення щодо соціокультурної еволюції уявлень про гендер;
10. Ознайомити студентів із сучасними емпіричними дослідженнями у сфері гендеру.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: термінологічний апарат гендерного аналізу та основні концепції гендеру; сучасні напрямки в дослідженні гендерних відносин теоретико-методологічні та методичні особливості та головні аспекти філолсофсько-соціологічного, психологічного аналізу та емпіричних досліджень гендеру;

вміти: адекватно застосовувати термінологічний апарат; розрізняти теоретичні підходи до феномену гендера, аналізувати соціальну історію, етапи розвитку, основні характеристики, можливості аналізу соціального інституту статі; користуватися міждисциплінарними підходами до аналізу гендера; методологією та методикою гендерного аналізу шкільного колективу; методологією та методикою гендерного аналізу правових відносин; методологією та методикою гендерного аналізу політичних відносин.

Назва навчальної дисципліни: Філософія особистості

Поняття особистості визначає уявлення про людину як істоту цілісну, яка об'єднує в собі особисті, соціальні і природні якості. Поняття індивідуальності і особистості тісно зв’язані між собою. Індивідуальність виступає тут як суттєва характеристика конкретної особистості, що відбиває спосіб її буття як суб’єкта самостійної діяльності і творчості. Індивідуальне Я складає духовно-змістовний центр структури особистості, її внутрішнє ядро. На основі індивідуального Я формуються інші соціальні та індивідуальні якості. Особистість та індивідуальність не тільки взаємопов’язані, а і взаємообумовлені: формування якостей особистості тісно зв’язане з індивідуальною самосвідомістю людини, змістом її цінностей, залежить не тільки від становища індивіда у суспільстві, але й від особистого ставлення до свого становища, власної позиції. Це пояснює той факт, що в умовах одного соціального середовища формуються різні типи особистостей.

Мета навчальної дисципліни: ознайомлення студентів з предметом, специфікою, історією та основною проблематикою філософії особистості.

Завдання навчальної дисципліни: передбачає опанування певного інструментарію як філософської, так і з психологічної точки зору. Зазначений курс перш за все покликаний поглибити знання студентів у сфері соціально-світоглядних дисциплін: філософії, соціології, соціальної філософії, психології, філософської антропології тощо. Курс присвячений ґрунтовному аналізу сутнісних вимірів особистісної сфери соціальної діяльності людини, що сприятиме поглибленню соціально-філософської підготовки студентів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: основну проблематику соціально-філософської теорії особистості, сучасні різновиди соціально-філософського мислення; основні принципи аналізу суспільного і соціального як відношень, типологію особистостей та природу фундаментальних соціальних відношень; специфіку соціальної структури суспільства та своєрідність становлення соціальної структури в посттоталітарній Україні; характер антиномічності соціального та індивідуального в життєдіяльності людини; природу соціально-філософської рефлексії щодо основних сфер соціального буття суспільства та індивіда (економіка, політика, право, культура, історія); пріоритетні пректи сучасної соціальної стратегії;

вміти: обгрунтувати багатомірний і суперечливий характер сучасних соціокультурних феноменів та плюралістичність існуючих соціально-філософських підходів до вирішення проблеми особисті; орієнтуватися в концептуальному апараті (основні поняття, принципи, методи сучасної філософії), розуміти його полісемантичність; розкрити обмеженість класичного гуманітарного пізнання (антропоцентризм, соціоцентризм, сайєнтизм) та особливості «гуманітарного повороту» в сучасних умовах (антропологічність, екзистенційність, гуманітаризація наукових теорій).

Назва навчальної дисципліни: Інформаційно-комунікаційні технології в освіті та науці

Мета навчальної дисципліни: засвоїти соціально-теоретичні основи педагогічних технологій; сутність інформаційних і комунікаційних технологій навчання.

Завдання навчальної дисципліни: робота з документами в текстовому редакторі Microsoft Word; Створення документів за допомогою табличного процесора Microsoft Excel; Використання програм для створення презентацій, призначених для використання у навчально-виховному процесі; Використання програм по створенню баз даних в організації та проведенні наукових досліджень; Використання хмарного програмного забезпечення й інструментів Google в професійній освітній та науковій діяльності; Автоматизоване створення веб-сайту.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: експлуатації комп’ютерної техніки в навчальному процесі; у підборі матеріалу, що потребує використання інформаційних технологій навчання; створення засобів (ППЗ, ППР, електронних посібників); робота з програмними засобами.

уміти: працювати з комп’ютером як користувачем стандартного програмованого забезпечення; використовувати ІКТ в навчально-виховному процесі; формувати в студентів культуру праці в інформаційних середовищах; критично оцінювати інформацію, що одержана з різних джерел інформаційного середовища; володіти методиками використання ППЗ у вивченні різних дисциплін; орієнтуватись у доборі засобів і методів навчання з використанням комп’ютерної техніки; використовувати комп’ютерно-орієнтовані системи навчання фахових дисциплін; оформляти та виготовляти фрагменти ППЗ; використовувати ППЗ для вивчення особистості учня й учнівських колективів; використовувати ППЗ для обробки психологічних, педагогічних і методичних досліджень; розробляти карткові завдання для контролю знань з використанням сучасних інформаційних технологій навчання; застосовувати на заняттях сучасні інформаційні та традиційні засоби тестової перевірки знань; проводити підготовку до занять з використанням інформаційних технологій навчання; усувати прості неполадки в апаратних засобах комп’ютерної техніки.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=511

Назва навчальної дисципліни Менеджмент в освіті

Мета навчальної дисципліни: освітньо-професійна підготовка магістрів. Формування професійної компетенції освітнього менеджера. Дидактичні основи підготовки управлінських кадрів у системі середньої освіти. Вступна та вихідна самооцінка професійних компетенцій для забезпечення провадження інноваційного аспекту освітнього менеджменту в управлінській діяльності навчального закладу. Керівник – менеджер в системі освіти (у т.ч. індивідуальний стиль керівництва). Школа як педагогічна система і об’єкт управління.

Завдання навчальної дисципліни: вибір ефективних методів та принципів в управлінні освітнього менеджменту. Самореалізація особистості керівника. Вивчення нових інформаційних технологій.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: систему сутності, змісту та методів управління в освітньому менеджменті; визначення складових якості менеджера освіти; вимоги менеджменту до шкільного освітнього середовища; сутність особливостей школи як об’єкта управління; методологічні основи сформованості функцій управління; основні функції менеджменту в освіті ( у т.ч. функціональні обов’язки та ролі менеджера у процесі управління); методи управління в освітньому менеджменті; принципи управління в освітньому менеджменті; параметри (критерії) стилів керівництва (у т.ч. особливості стилів); співвідношення адміністративних та соціально-психологічних методів керівництва; особливості поводження з особами, які не є підлеглими; соціально-психологічні вимоги до менеджера; функціональні компоненти внутришкільного управління; сучасні зміни в соціумі, а відтак – зміни в освітньому просторі; функції внутрішнього управління; новітні державні нормативно-правові акти у галузі освіти.

вміти: використовувати закономірності, принципи, методи управління в освітньому менеджменті для визначення ефективних напрямів їх реалізації; Використовувати зміст професіограм якостей керівника, вчителя у своїй діяльності, працівника освіти; Враховувати особливості та вимоги менеджменту у створенні ефективних моделей управління навчальним закладом; Використовувати ефективні методи управління в освітньому менеджменті ( у т.ч. визначити напрями їх застосування та обгрунтовувати ефективність їх дій); Професійно здійснювати функції управління на основі сучасних методів керівництва; Володіти результатами новітніх досліджень психолого-педагогічної науки; Делегувати повноваження підлеглим; Синтезувати інформацію у процесі діагностування у вербальній конструкції, текстові та графічних моделей; Свідомо приймати управлінські рішення та забезпечувати управлінські дії. Бути здатним самостійно підтримувати, відроджувати й удосконалювати рівень власної організації при зміні зовнішніх і внутрішніх умов діяльності.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=558

Назва навчальної дисципліни Психологія вищої школи

Викладання навчального курсу «Психологія вищої школи» є складовою психолого-педагогічної підготовки студентів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень магістра.

Мета навчальної дисципліни є забезпечення загальної теоретичної підготовки магістрантів у галузі психології вищої школи, яка слугуватиме основою для їхньої практичної роботи, пов’язаної з викладацькою діяльністю.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Опанування знань про психологічні особливості студентського періоду життя людини;
2. Усвідомлення закономірностей професійного становлення та особистісного зростання майбутніх фахівців;
3. Вивчення психологічних аспектів навчання і виховання студентської молоді;
4. Усвідомлення психологічних особливостей науково-педагогічної діяльності та шляхів їх опанування;
5. Сприяння професійному самовизначенню і набуття студентами професійно-педагогічної ідентичності;
6. Розвиток таких особистісних якостей, які є професійно-важливими для викладацької діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати: предмет, завдання, методи психології вищої школи; закономірності перебігу пізнавальних, емоційних, вольових психічних процесів у студентському віці; психологічні особливості спілкування викладача вищої школи зі студентською молоддю, особливості міжособистісних взаємин у студентській академічній групі; закономірності психічного розвитку людини у період пізньої юності; психологічні закономірності навчання, виховання студентської молоді; психологічні особливості педагогічної діяльності викладача вищої школи.

вміти: володіти понятійним апаратом даної галузі психологічної науки; застосовувати систему психологічних знань при вирішенні завдань практичного спрямування; аналізувати й оцінювати психологічні явища, які породжуються умовами навчально-виховного процесу у вищій школі; удосконалювати навички самостійної навчальної роботи, вміння опрацьовувати наукові літературні джерела; на основі самопізнання формувати власний стиль науково-педагогічної діяльності та професійного спілкування.

Назва навчальної дисципліни: Педагогіка вищої школи

Мета навчальної дисципліни: сформувати у студентів ОР професійні навички щодо використання наукової термінології, з метою встановлення закономірностей педагогічного процесу вищої школи; встановлювати взаємозв’язки ПВШ з суміжними науками; на основі аналізу державних документів (навчального плану та програми) навчити складати робочу програму з конкретної навчальної дисципліни; коригувати цілі діяльності та її структуру з метою підвищення ефективності здійснюваної роботи.

Завдання навчальної дисципліни: керуючись дидактичними основами педагогічного процесу у вищій школі (цілі, завдання, складові освітньої підготовки) та враховуючи закони, закономірності та принципи навчання, визначати змістовну сторону організації навчального процесу в сучасній вищій школі

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: предмет, завдання, методи педагогіки вищої школи, освоїти закони реалізації нових педагогічних технологій

уміти: сприймати, розуміти та обробляти надану інформацію у повному обсязі; критично ставитись до явищ соціального та особистого характеру; враховуючи наявні підходи до визначення основних компонентів діяльності вчителя, визначати структуру власної педагогічної діяльності; підтримувати та захищати власне фізичне та психічне здоров'я; застосовувати самокритику; свідомо і творчо використовувати наукові знання у пізнавальній та професійній діяльності; розробляти та втілювати плани для досягнення мети; при забезпеченні навчального процесу застосовувати різні форми його організації, враховуючи й форми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів; застосовувати оптимальні методи, прийоми, засоби навчання у ВНЗ при організації лекцій, семінарів, лабораторних робіт; керуючись законами реалізації нових педагогічних технологій здійснювати їх втілення в практику навчального процесу, враховуючи всі супровідні чинники; уміння аргументувати, доводити, узагальнювати  та систематизувати інформацію в різних соціокультурних контекстах; приймати креативні рішення; приймати рішення щодо оптимального вирішення будь-якого педагогічного завдання, ситуації тощо, використовуючи наявні правила педагогічного спілкування та правила педагогічного такту; доречно використовувати різні мовні моделі (звертання, погодження справи тощо);

Назва навчальної дисципліни: Загальне мовознавство

Мета навчальної дисципліни: поглибити й узагальнити знання з теорії, методології та історії мовознавства; підвищити рівень лінгвістичної підготовки студентів; сформувати навички комплексного лінгвістичного аналізу.

Завдання навчальної дисципліни:
- теоретичні: розширити знання філологів з актуальних питань психолінгвістики, соціолінгвістики, інтерлінгвістики, теоретичного і прикладного мовознавства; ознайомити з найважливішими історичними періодами, школами, напрямами лінгвістичної науки, філософськими основами й здобутками сучасного світового мовознавства; формувати сучасні погляди на проблеми лінгвістики; поглибити знання про методи наукового дослідження мови;
- практичні: розвивати уміння й навички аналізувати та застосовувати основні положення лінгвістичних теорій та методи дослідження мови у практичній діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: основні теоретичні положення лінгвістичної науки; дефініції основних термінів (знак, структура знака, мислення, свідомість, мова / мовлення, структура / система мови, мовні рівні, синхронія / діахронія тощо); історичні віхи розвитку різних напрямів науки про мову та їхніх представників; провідні ідеї, найважливіші аспекти і проблеми сучасного мовознавства; методи лінгвістичного аналізу.

вміти: наводити визначення основних мовознавчих понять; використовувати на практиці методи та прийоми дослідження й опису мови; характеризувати основні етапи і періоди історії мовознавства; аналізувати основні наукові досягнення сучасної лінгвістики; систематизувати основні лінгвістичні знання.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=631

Назва навчальної дисципліни: Методика викладання української літератури у вищій школі

Вивчає систему сучасної освітньо-професійної підготовки фахівців вищих навчальних закладів та організаційно-методичні основи викладання української літератури у виші.

Дисципліна розглядає ключові сучасні тенденції вузівської системи освіти у світі та в Україні; наукові та методичні аспекти викладання української літератури у вищій школі; професійно-педагогічну та особистісну парадигму викладача української літератури; специфіку організаційно-методичного забезпечення, методику підготовки і проведення основних видів аудиторних навчальних занять та позааудиторної роботи, педагогічної діагностики навчальної діяльності студентів із дисциплін літературознавчого циклу.

Мета навчальної дисципліни – теоретична та практична підготовка магістрів до роботи викладача української літератури у вищому навчальному закладі.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Висвітлити ключові сучасні тенденції вузівської системи освіти у світі та в Україні;
2. Сформувати уявлення про «Методику викладання української літератури у вищій школі» як про науку і як про навчальну дисципліну;
3. Узагальнити та систематизувати знання про методологію викладання української літератури у вищій школі;
4. Ознайомити з методикою творчого підходу до викладання літератури та специфікою проблемного навчання студентів, із аспектами інноваційної компетентності викладача-літератора;
5. Обґрунтувати професійно-педагогічну та особистісну парадигму викладача української літератури;
6. Висвітлити особливості організаційно-методичного забезпечення навчального процесу у ВНЗ та специфіку організаційно-методичного забезпечення дисциплін літературознавчого циклу;
7. Ознайомити з методикою підготовки і проведення основних видів аудиторних навчальних занять та позааудиторної роботи з дисциплін літературознавчого циклу;
8. Сприяти формуванню навичок та вмінь педагогічної діагностики навчальної діяльності студентів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: ключові тенденції вузівської системи освіти у світі та в Україні; суть та мету Болонського процесу, специфіку європейської кредитно-трансферної системи; особливості вузівської системи освіти в Україні; специфіку «Методики викладання української літератури у вищій школі» як науки і як навчальної дисципліни; методологічні основи викладання української літератури у вищому навчальному закладі; аспекти творчого підходу до викладання літератури, проблемного навчання студентів; складові професійної та інноваційної компетентності педагога; специфіку організації праці викладача-літератора у ВНЗ; сутність і своєрідність навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі; особливості організаційно-методичного забезпечення дисциплін літературознавчого циклу; методику підготовки і проведення основних видів аудиторних навчальних занять, позааудиторної роботи з дисциплін літературознавчого циклу; види, функції, форми контролю навчальної діяльності студентів.

уміти: орієнтуватися в тенденціях вузівської системи освіти; володіти сучасними ефективними методами та методиками організації навчального процесу у ВНЗ; застосовувати творчий підхід до викладання української літератури у ВНЗ; користуватися основними технологіями дистанційного навчання в системі літературної освіти ВНЗ; планувати навчальну, методичну, виховну, науково-дослідницьку діяльність викладача-літератора; складати навчальні і робочі навчальні програми дисциплін літературознавчого циклу; розробляти різні види навчально-методичних і дидактичних матеріалів; визначати і планувати структуру та зміст навчальних занять з української літератури у вищій школі; самостійно проводити лекційні, практичні, семінарські заняття тощо; керувати самостійною та індивідуальною роботою студентів; консультувати студентів під час навчальних і виробничих практик; організовувати науково-дослідну роботу студентів; проводити контроль навчальної діяльності студентів; виробити індивідуальний стиль спілкування зі студентами; створювати сприятливий морально-психологічний клімат у студентському колективі в ході навчально-виховного процесу.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=483

Назва навчальної дисципліни: Теорія літератури

Мета навчальної дисципліни: на основі попередньо засвоєних літературознавчих курсів, дати магістрантам цілісну систему теоретико-літературних знань про художню літературу, дати студентам знання про основні концепти системологічної теорії літературного твору (далі-ТЛТ), розвинути уміння і навички у володінні основним принципами рецептивної поетики.

Завдання навчальної дисципліни:

1. ознайомити із категоріальним апаратом теорії літератури, який уже «працює» у найбільш прогресивних у методологічному та методичному планах, наукових дослідженнях і який, безсумнівно, стане основним у літературознавстві завтрашнього дня;
2. розвинути знання і навички практичного застосування отриманих теоретичних знань у практиці академічного, вузівського та шкільного викладання літератури;
3. ознайомити із категоріальним апаратом ТЛТ та основними концептами та технологічними вузлами ТЛТ (склад поетики літературного твору, дія системотворчих принципів, засадничі умови цілісності твору та ін.);
4. розвинути знання і навички практичного застосування отриманих теоретичних знань, а також принципів рецептивної поетики у практиці академічного, вузівського та шкільного викладання літератури.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: основні етапи розвитку науки про літературу від давнини до початку ХХІ століття; основні літературознавчі методи; особливості літератури як виду мистецтва; основні положення, що стосуються теорії літературного твору; основні категорії літературного процессу; основні категорії, концепти та технологічні вузли системологічної ТЛТ;

уміти: користуватися сучасними методами літературознавчих досліджень; володіти принципами і навиками системного аналізу літературного твору та аналізу літературного процесу; володіти принципами і навиками системного аналізу поетики літературного твору та методологічними принципами рецептивної поетики; об’єктивно оцінювати художність літературного твору.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=282

Назва навчальної дисципліни: Мистецтво аналізу літературного твору

Мета навчальної дисципліни: вивчення основних положень системологічної теорії літературного твору, а саме: складу поетики літературного твору; функції системотворчих чинників; природи цілісності літературного твору; основи рецептивної поетики

Завдання навчальної дисципліни

1. Дати студентам розуміння важливості аналізу літературного твору для професійного зростання викладача літератури; осмислити вислів «мистецтво аналізу літературного твору»;
2. Ознайомити з існуючими теоретико-науковими та практичними концептами аналізу літературного твору;
3. Поглибити і закріпити  практичні навички аналізу  літературного твору з позицій системологічної теорії літературного твору та рецептивної поетики.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

знати: основні положення системологічної теорії літературного твору, а саме: склад поетики літературного твору; функцію системотворчих чинників; природу цілісності літературного твору; основи рецептивної поетики; засоби творення художнього світу твору (ілюзію присутності); функцію підтексту як засобу творення художньої енергії літературного твору; критерії оцінки художнього твору.

уміти: виявляти та формулювати головні смислові інтенції твору; практично здійснювати аналіз художньо літературного тексту з позицій рецептивної поетики; володіти методикою повільного прочитання тексту (аналіз «під мікроскопом»); складати тематику есе, орієнтовану на аналіз літературного твору в різних аспектах; здійснювати психологічний аналіз образів персонажів; аналізувати підтекстову сферу твору; здійснювати оцінку художності літературного твору за об’єктивними критеріями.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=485

Назва навчальної дисципліни Історія літературознавства

Дисципліна розглядає особливості розвитку світової  літературознавчої науки від найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.; досліджує історію та методологічні принципи міфологічної,  біографічної, культурно-історичної, порівняльно-історичної, психоаналітичної, структуралістської шкіл, інтуїтивізму та екзистенціалізму, здобутки герменевтичної, стилістичної, герметичної критики, наративної типології, марксистського літературознавства, діалогізму М. Бахтіна; специфіку новітніх напрямів і течій в літературознавстві – постструктуралізму, деконструктивізму, феміністичної критики, постколоніальної критики, постмодернізму, рецептивної поетики, когнітивного літературознавства, генетичної критики, нового історизму, культурної критики та ін.

Мета навчальної дисципліни: ознайомити студентів з історією розвитку зарубіжного літературознавства, методологічними підходами до оцінки художніх творів представниками різних літературознавчих шкіл.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Засвоєння студентами знань про особливості розвитку літературознавчої науки у світі;
2. Оволодіння методикою аналізу здобутків вітчизняного та зарубіжного літературознавства.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: основні теоретичні поняття, пов’язані з курсом «Історія літературознавства»;

періодизацію історії світового літературознавства; особливості філософського осмислення проблем естетики і теорії літератури в античній Греції, Стародавньому Китаї, Стародавній Індії; теоретико-літературознавчі праці доби Середньовіччя; Відродження; Класицизму; Просвітництва; Романтизму; історію міфологічної (Я. Грімм, В. Грімм, М. Мюллер, А. Кун, О. Афанасьев і Ф. Буслаєв  та ін..); біографічної (Сент-Бев, Г. Брандес, Р. де Ґурмон, Ю. Айхенвальд, М. Чалий, О. Огоновський, М. Петров, І. Франко, С. Балей, I. Дорошенко, В. Смілянська,  А. Моруа та ін..); культурно-історичної (І. Тен,. Ф. Брюнетьєр, Г. Лансон, В. Шерер, Г. Гетнер, О. Пипін, М. Тихонравов), порівняльно-історичної (Т. Бенфей, О. М. Веселовський та ін..); інтуїтивістської (Анрі Бергсон, Бенедетто Кроче); психоаналітичної ( З. Фройд, К.-Г. Юнг та ін..); структуралістської (В. Пропп, К. Леві-Строс та ін..); екзистенціоналістської (С. К'єркеґор, Ж.-П. Сартр, А.Камю та ін..) шкіл в літературознавстві ХІХ-ХХ ст. основні течії, напрями і представників сучасного літературознавства (постстуктуралізм (М. Фуко та ін..), деконструктивізм (Ж. Дерріда, де Ман, Дж. Міллер, Б. Джонсон, Р. Барт та ін..), фемінізм (Ю. Крістева, Ж. Лякан, С. де Бовуар), постколоніальна критика (С. Слемон, Г. Тіффін, Е. Саїд), рецептивна естетика (Г.-Р. Яуссон, В. Ізер, Дж. Каллер, Е. Герш, С. Фіш). постмодернізм, мультикультуралізм; новітні літературознавчі підходи до оцінки художнього тексту: когнітивне літературознавство, генетична критика, новий історизм, культурна критика.

уміти: відтворювати цілісну картину становлення, формування і розвитку літературознавства у світі; виявляти внутрішню логіку розвитку літературознавства, його роль і місце у суспільній  свідомості; характеризувати концепції оцінки художніх творів представниками різних літературознавчих шкіл; здійснювати аналіз теоретико-літературознавчих праць

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=94

Назва навчальної дисципліни: Методика написання есе

Вивчає особливості жанру есе, зокрема розглядає специфіку есе з літератури, методичні рекомендації щодо формулювання тематики, підготовки до написання твору такого жанру, його структури, критерії оцінки есе. 

Мета навчальної дисципліни: дати студентам розуміння специфіки жанру есе, його розвиваючого потенціалу, ознайомити з існуючими видами есе як навчального засобу

Завдання навчальної дисципліни:

1. Засвоєння студентами знань, що стосуються структури есе, алгоритму його підготовки, «секретів» літературної привабливості; 
2. Поглиблення і закріплення практичних навичків у написанні есе. 

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: узагальнений досвід методики написання творчих робіт у середній школі; узагальнений досвід підготовки учнів до написання есе за вимогами ЗНО; принципи формування тематики есе з літератури; принципи побудови есе з літератури; принципи оцінювання есе з літератури. 

уміти: виявляти творчий підхід до формулювання тематики есе з літератури; планувати структуру есе; виявляти творчий підхід і високу аргументованість у висвітленні теми(проблеми) есе; чітко викладати суть проблеми; домагатися такого викладу думок, щоб вони зацікавлено сприймалися читачем; володіти об’єктивними критеріями оцінки есе з літератури; редагувати есеїстичні тексти – як свої, так і колег.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=487

Назва навчальної дисципліни: Історія літературної критики

Сутність курсу «Історія літературної критики» полягає в уможливленні виявлення основ літературної критики як галузі літературознавства, її зразків на рівні окремих текстів, літературних шкіл, угрупувань, напрямів та рецепції в читацькому середовищі, впливів на розвиток літературного процесу в цілому.

Навчальний курс має на меті визначення місця літературної критики в системі підготовки філолога, окреслення теоретичних засад та простеження розвитку від зародження до сьогодення.

Мета навчальної дисципліни: є визначення місця літературної критики в літературознавчій науці, зясування специфіки розвитку української літературної критики від найдавніших часів до сьогодення.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Сприяти усвідомленню магістрантами значущості літературної критики в розвитку літературного процесу, її впливів на формування національної свідомості за рахунок тисячолітнього досвіду поважного ставлення до літературної творчості як однієї з основ державотворення, розвитку критичного мислення в дусі свободи й незаангажованості;
2. Довершувати здатність до критичного осмислення магістрантами літературних явищ різних літературних родів, видів, жанрів, спираючись на кращі зразки світової та української літературно-критичної думки;
3. Формувати в магістрантів уявлення про обшир літературно-критичних явищ в Україні від Княжої доби до початку ХХІ століття, виявляти динаміку їхнього розвитку, окреслювати здобутки й втрати в процесі становлення національної літератури;
4. Визначення теоретичних засад дисципліни, теоретичне підгрунтя і, звичайно, побачити в розвитку, тобто, вивчити її історію.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: концептуальні засади літературної критики як галузі літературознавства; визначальні тенденції в розвитку літературної критики у світовому та власне українському літературному процесі; періодизацію літературно-критичних явищ; світоглядні, художньо-естетичні принципи окремих представників літературної критики, їхню співвіднесеність із тенденціями доби та внесок у розвиток національної літератури.

уміти: визначати сутність літературної критики як галузі літературознавства, окреслювати передумови зародження та розвитку українського літературознавства ХІ-VХІІ ст., виокремлювати характерні риси українського літературознавства в перші десятиріччя ХІХ ст., визначати місце напрямів, шкіл, методологій у системі розвитку українського літературознавства, визначати роль та місце суспільних чинників у розвитку літературознавства, окреслювати стан модерного літературознавства, системно підходити до аналізу сучасного літературознавства.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=488

Назва навчальної дисципліни: Психологія літературної творчості

Навчальна дисципліна сприяє практичній реалізації новітніх тенденцій у літературознавчій науці, що уможливлює впровадження інноваційних тенденцій у підготовці філолога.

Мета навчальної дисципліни:практичне втілення літературознавчих концепцій, спрямованих на осягнення особистості письменника за рахунок безпосередніх зв’язків із психологічною наукою.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Засвоїти психологічні концепції, що мали безпосередній вплив на розвиток психологічної науки;
2. Виявити точки дотику та можливості для кореляції літературознавства й психології;
3. Осягнути психологоспрямований дискурс в літературознавчій науці;
4. Опанувати термінологією із використанням здобутків психологічної науки;
5. Осмислити можливість використання психологічного аналізу в літературознавчій практиці;
6. З’ясувати особливості психопоетикального підходу й формування нової галузі літературознавства;
7. Осягнути психопоетикальні практики на матеріалі мегатексту модерних авторів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: особливості розвиткууявлень про психологію художньої творчості (історико-культурний та теоретико-літературний аспекти).

уміти: визначати роль та місце зарубіжних та вітчизняних вчених у розвитку міжнаукових зв’язків, окреслювати природу кореляції психології та літературознавства, визначати найзагальніші риси психоаналітичних напрямків у психології та їх вплив на розвиток літературознавчої науки, оперувати психолого-літературознавчим інструментарієм; визначати психологоспрямовані концепції та оперувати різними підходами у вивченні психології літературної творчості у викладанні курсу української літератури.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=489

Назва навчальної дисципліни: Літературна герменевтика

Мета навчальної дисципліни: Вивчення технології герменевтики філологічного аналізу художнього тексту, його специфіки.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Вдосконалити вміння аналізувати літературні тексти як твори мистецтва,
2. Поглибити розуміння мистецтва слова як системи систем,
3. Розширити інтерпретаційне поле поетикальних прийомів і засобів,
4. Створити уявлення про множинність і конфлікти інтерпретацій.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинент:

знати: основні філософські засади герменевтики, особливості герменевтичного підходу до художнього тексту, базові поняття герменевтики філологічного аналізу художнього тексту.

уміти: адекватно застосовувати принципи і прийоми герменевтики у процесі аналізу літературного твору, пояснювати, обґрунтовувати, вивчати власне філологічний рівень творчості окремого митця, вести спостереження над специфікою побудови та функціонування різних структур художнього твору, здійснювати інтерпретацію відповідно до жанрово-стильової специфіки тексту, його культурологічної та філософської спрямованості.

http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=490

Назва навчальної дисципліни: Українська діаспорна література: основні постаті

Дисципліна вивчає історію виникнення літературно-мистецьких організацій в українській діаспорі, ознайомить із творчістю окремих представників; вона покликана розширити знання студентів про вітчизняну літературу, написану за межами нашої держави, узагальнити та поглибити знання про творчість митців Празької школи, об’єднань МУР (Мистецький український рух), «Слово», Нью-Йоркської групи, літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка в Австралії.

Мета навчальної дисципліни: систематизувати знання студентів про літературно-мистецькі об’єднання українських діаспорних митців, простежити за жанровою та проблемно-тематичною специфікою їхніх творів.

Завданнями навчальної дисципліни:

1. Систематизувати знання студентів про літературно-мистецькі об’єднання українських діаспорних письменників (Празька школа, МУР (Мистецький український рух), «Слово», Нью-Йоркська група, Літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка (Австралія));
2. Узагальнити відомості про авторів і твори української діаспори, представлені у програмі спецкурсу;
3. Закріпити навички аналізу художніх творів різних жанрів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: історію виникнення і представників Празької школи, МУРу, «Слова», Нью-Йоркської групи, Літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка (Австралія); життєвий та творчих шлях письменників, визначених програмою спецкурсу; зміст творів, визначених у програмі.

уміти: давати  характеристику українській діаспорній літературі в цілому; визначати специфіку художніх творів представників різних діаспорних літературних об’єднань; визначати художні особливості творів митців-емігрантів.

 http://moodle.kspu.kr.ua/course/view.php?id=491

Назва навчальної дисципліни: Образ автора як філологічна категорія

Дисципліна вивчає специфіку проблеми автора у філологічній науці загалом та в шевченкознавстві зокрема: основні теоретико-методологічні аспекти категорії «образ автора»; концепцію інтегрованого підходу до художньо вираженого автора; особливості образу автора в текстах різних стилів мовлення та в «літературі факту»; образ автора в поезіях Тараса Шевченка 1837–1861 років.

Мета навчальної дисципліни: сформувати уявлення про проблему автора та специфіку основних аспектів філологічної категорії “образ автора”.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Обґрунтувати специфіку проблеми автора та шляхи її розв’язання;
2. Висвітлити історію тлумачення поняття та уточнити основні теоретико-методологічні аспекти літературознавчої категорії «образ автора»;
3. Розглянути специфіку аналізу категорії «образ автора» в текстах різних стилів та в «літературі факту»;
4. ознайомити з концепцією інтегрованого підходу до «образу автора» в ліриці та ліро-епосі;
5. Висвітлити особливості функціонування проблеми автора в шевченкознавстві;
6. Ознайомитись із особливостями комплексного аналізу образу автора в поезії Тараса Шевченка 1837–1847 років;
7. Інтерпретувати образ автора в поезіях Тараса Шевченка 1847–1861 років.
8. Розвивати вміння і навички інтерпретації образу автора в текстах різних стилів мовлення (художніх творах різних напрямів, родів та жанрів; у публіцистичних, наукових, епістолярних текстах, щоденниках). 
9. Формулювати власні висновки й узагальнення стосовно своєрідності дослідження авторської свідомості в різноманітних текстах. 

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: поняття і терміни, пов’язані з проблемою образу автора; ключові літературознавчі категорії; основні літературні напрями, роди, жанри літератури, стилі мовлення; світоглядно-естетичні вподобання митців, твори яких досліджуються; зміст текстів різних стилів.
вміти: орієнтуватися в основних напрямах, родах та жанрах літератури, стилях мовлення; окреслювати образ автора в текстах різних стилів;
працювати з літературознавчими, літературно-критичними статтями, роботами монографічного характеру; робити власні висновки та узагальнення під час інтерпретації образу автора.

Назва навчальної дисципліни: Історія художньої критики

Сутність курсу полягає в уможливленні виявлення основ художньої критики як галузі літературознавства, її зразків на рівні окремих текстів, літературних шкіл, угрупувань, напрямів та рецепції в читацькому середовищі, впливів на розвиток літературного процесу в цілому.

Навчальний курс має на меті визначення місця художньої критики в системі підготовки філолога, окреслення теоретичних засад та простеження розвитку від зародження до сьогодення.

Мета навчальної дисципліни: є визначення місця художньої критики в літературознавчій науці, зясування специфіки розвитку української художньої критики від найдавніших часів до сьогодення.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Сприяти усвідомленню магістрантами значущості художньої ї критики в розвитку літературного процесу, її впливів на формування національної свідомості за рахунок тисячолітнього досвіду поважного ставлення до літературної творчості як однієї з основ державотворення, розвитку критичного мислення в дусі свободи й незаангажованості;
2. Довершувати здатність до критичного осмислення магістрантами літературних явищ різних літературних родів, видів, жанрів, спираючись на кращі зразки світової та української літературно-критичної думки;
3. Формувати в магістрантів уявлення про обшир літературно-критичних явищ в Україні від Княжої доби до початку ХХІ століття, виявляти динаміку їхнього розвитку, окреслювати здобутки й втрати в процесі становлення національної літератури;
4. Визначення теоретичних засад дисципліни, теоретичне підгрунтя і, звичайно, побачити в розвитку, тобто, вивчити її історію.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: концептуальні засади художньої ї критики як галузі літературознавства; визначальні тенденції в розвитку художньої критики у світовому та власне українському літературному процесі; періодизацію літературно-критичних явищ; світоглядні, художньо-естетичні принципи окремих представників літературної критики, їхню співвіднесеність із тенденціями доби та внесок у розвиток національної літератури.

уміти: визначати сутність художньої критики як галузі літературознавства, окреслювати передумови зародження та розвитку українського літературознавства ХІ-VХІІ ст., виокремлювати характерні риси українського літературознавства в перші десятиріччя ХІХ ст., визначати місце напрямів, шкіл, методологій у системі розвитку українського літературознавства, визначати роль та місце суспільних чинників у розвитку літературознавства, окреслювати стан модерного літературознавства, системно підходити до аналізу сучасного літературознавства.

Назва навчальної дисципліни: Психопоетика

Навчальна дисципліна сприяє практичній реалізації новітніх тенденцій у літературознавчій науці, що уможливлює впровадження інноваційних тенденцій у підготовці філолога.

Мета навчальної дисципліни:практичне втілення літературознавчих концепцій, спрямованих на осягнення особистості письменника за рахунок безпосередніх зв’язків із психологічною наукою.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Засвоїти психологічні концепції, що мали безпосередній вплив на розвиток психологічної науки;
2. Виявити точки дотику та можливості для кореляції літературознавства й психології;
3. Осягнути психологоспрямований дискурс в літературознавчій науці;
4. Опанувати термінологією із використанням здобутків психологічної науки;
5. Осмислити можливість використання психологічного аналізу в літературознавчій практиці;
6. З’ясувати особливості психопоетикального підходу й формування нової галузі літературознавства;
7. Осягнути психопоетикальні практики на матеріалі мегатексту модерних авторів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: особливості розвитку уявлень про психопоетику (історико-культурний та теоретико-літературний аспекти).

уміти: визначати роль та місце зарубіжних та вітчизняних вчених у розвитку міжнаукових зв’язків, окреслювати природу кореляції психології та літературознавства, визначати найзагальніші риси психоаналітичних напрямків у психології та їх вплив на розвиток літературознавчої науки, оперувати психолого-літературознавчим інструментарієм; визначати психологоспрямовані концепції та оперувати різними підходами у вивченні психології літературної творчості у викладанні курсу української літератури.

Назва навчальної дисципліни: Основи герменевтики

Мета навчальної дисципліни: Вивчення технології герменевтики філологічного аналізу художнього тексту, його специфіки.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Вдосконалити вміння аналізувати літературні тексти як твори мистецтва,
2. Поглибити розуміння мистецтва слова як системи систем,
3. Розширити інтерпретаційне поле поетикальних прийомів і засобів, 
4. Створити уявлення про множинність і конфлікти інтерпретацій.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинент:

знати: основні філософські засади герменевтики, особливості герменевтичного підходу до художнього тексту, базові поняття герменевтики філологічного аналізу художнього тексту.

уміти: адекватно застосовувати принципи і прийоми герменевтики у процесі аналізу літературного твору, пояснювати, обґрунтовувати, вивчати власне філологічний рівень творчості окремого митця, вести спостереження над специфікою побудови та функціонування різних структур художнього твору, здійснювати інтерпретацію відповідно до жанрово-стильової специфіки тексту, його культурологічної та філософської спрямованості.

Назва навчальної дисципліни: Література української еміграції: основні постаті

Дисципліна вивчає історію виникнення літературно-мистецьких організацій в українській еміграції, ознайомить із творчістю окремих представників; вона покликана розширити знання студентів про вітчизняну літературу, написану за межами нашої держави, узагальнити та поглибити знання про творчість митців Празької школи, об’єднань МУР (Мистецький український рух), «Слово», Нью-Йоркської групи, літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка в Австралії.

Мета навчальної дисципліни: систематизувати знання студентів про літературно-мистецькі об’єднання українських митців у еміграції, простежити за жанровою та проблемно-тематичною специфікою їхніх творів.

Завданнями навчальної дисципліни:

1. Систематизувати знання студентів про літературно-мистецькі об’єднання українських діаспорних письменників (Празька школа, МУР (Мистецький український рух), «Слово», Нью-Йоркська група, Літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка (Австралія)); 
2. Узагальнити відомості про авторів і твори української діаспори, представлені у програмі спецкурсу; 
3. Закріпити навички аналізу художніх творів різних жанрів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

знати: історію виникнення і представників Празької школи, МУРу, «Слова», Нью-Йоркської групи, Літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка (Австралія); життєвий та творчих шлях письменників, визначених програмою спецкурсу; зміст творів, визначених у програмі.

уміти: давати  характеристику літературі української еміграції в цілому; визначати специфіку художніх творів представників різних діаспорних літературних об’єднань; визначати художні особливості творів митців-емігрантів.

Назва навчальної дисципліни: Навчальна практика-тренінг Intel

Мета навчальної дисципліни: навчання за програмою: сформувати у студентів навички ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій при навчанні різних навчальних предметів за допомогою інноваційних педагогічних технологій, що передбачають самостійну (індивідуальну чи групову) дослідницьку діяльність учнів. Результатами ефективного навчання за програмою кожним студентом є: розроблення та захист перед своїми одногрупниками власного Портфоліо навчального проекту, що відповідає спеціальним вимогам до його вмісту для його наступного використання у навчальному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Розкрити значення педагогічного проектування та інструментального забезпечення педагогічних ситуацій через освоєння освітніх технологій і можливостей інформаційних і комунікаційних технологій;
2. Сформувати майбутнього вчителя інформатики знання, вміння і навички, які необхідні для творчого навчання шкільного курсу інформатики в різних умовах технічного і програмно-методичного забезпечення;
3. Розкрити значення та сутність проектування дидактичних моделей, поняття методичної системи навчання, її побудову та реалізацію;
4. Розкрити значення використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі для формування у учнів навичок 21 століття;
5. З'ясувати психолого-педагогічні аспекти засвоєння предмета, взаємозв'язки шкільного курсу інформатики з іншими навчальними предметами, науково-технічними досягненнями в галузях різних наук, зокрема інформатики;
6. Показати практичну значимість методів і засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, можливості їх застосування до розв'язування найріз­номанітніших гуманітарних, технічних і наукових проблем;
7. Сформувати знання та вміння щодо організації і проведення навчального проекту;
8. Використання інформаційно-комунікаційних технологій для покращення результатів навчання за допомогою проведення досліджень, комунікації, взаємодії, застосування ефективних стратегій та інших засобів;
9. Орієнтувати студентів у можливостях навчання інформатики для різних вікових груп учнів для того, щоб майбутні вчителі розуміли, як повинен змінюватися зміст і методика навчання, і могли застосовувати ці знання в практичній роботі;
10. Виховати у майбутніх вчителів творчий підхід до розв'язування проблем навчання інформатики, формувати вміння і навички для самостійного аналізу процесу навчання, дослідження методичних проблем і психолого-педагогічних ситуацій;
11. Керування навчальним процесом, зосередженим на навчальних потребах учнів, що заохочує самостійне визначення напряму навчання та спонукає до розвитку навичок мислення вищих рівнів;
12. Співпраця з колегами для спільного вирішення проблем у навчанні учнів та оцінюванні навчальних планів один одного.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: сучасний стан розвитку інформаційно-комунікаційних технологій; ефективне використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі для формування у учнів навичок 21 століття; застосування ІКТ для реалізації педагогічних ідей; проектування всіх видів діяльності; використання інтерактивних методів навчання; проектна методика на основі самостійної (індивідуальної чи групової) дослідницької діяльності учнів; використання методу проектів; використання методу доцільно дібраних завдань; використання методу демонстраційних прикладів, розвиток учня – формування навичок мислення високого рівня та навичок критичного мислення за допомогою формулювання ключових та тематичних питань для учнів; формування у учнів цілісної картини світу; система оцінювання та самооцінювання всіх видів діяльності учнів, на базі розроблення власних критеріїв та форм оцінювання навчальних досягнень.
вміти: використовувати інформаційно-комунікаційні технології для покращення результатів навчання за допомогою проведення досліджень, комунікації, взаємодії, застосування ефективних стратегій та інших засобів; організовувати цікаву дослідницьку самостійну проектну діяльність учнів; створювати вправи при ознайомленні з інформаційно-комунікаційними технологіями за принципом: від простого до складного;
формувати навички роботи в малих групах та парах; формувати навички критичного мислення та навички мислення високого рівня – аналіз, синтез, оцінювання; проводити інтерактивні вправи: обговорення власних думок учнів, мозковий штурм; розробляти складові (при вивченні кожного модуля окремої складової) Портфоліо навчального проекту з використанням ІКТ: аналіз Портфоліо, розроблених іншими вчителями за допомогою спеціальних завдань практичного характеру; висування власних ідей та їх обговорення в парах; проектування вмісту відповідної складової Портфоліо шляхом заповнення спеціального шаблону (орієнтованої основи дій); створення на комп’ютері спроектованої складової Портфоліо при самостійній роботі; обговорення створеної складової в парах з колегами; розробляти критерії та форми оцінювання навчальної діяльності учнів щодо створення ними окремих складових Портфоліо – презентацій, публікацій, веб-сайтів; проводити оцінювання в групах розроблених складових Портфоліо за спеціальними критеріями та вимогами до них, що включають чотири основні групи вимог: ефективне застосування комп’ютерних технологій; навчання і розвиток учнів (розвиток навичок мислення високого рівня) завдяки їх самостійній дослідницькій діяльності із застосуванням знань з різних галузей наук, спрямованих на вирішення вагомої для них проблеми; можливість впровадження навчального проекту у навчальний процес загальноосвітніх навчальних закладів; комплексне застосування засобів оцінювання всіх видів діяльності учнів.

Назва навчальної дисципліни: Асистентська практика

Мета навчальної дисципліни: поглибити та закріпити знання студентів із питань організації і форм здійснення освітнього процесу в сучасних умовах, його наукового, навчально-методичного та нормативного забезпечення, формування вмінь і навичок опрацювання наукових та інформаційних джерел при підготовці до занять, застосування активних методик викладання професійно-орієнтованих дисциплін відповідного фахового напряму.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Визначати й аналізувати цілі, зміст, принципи, методи і прийоми навчання; 
2. Обирати й ефективно використовувати навчально-методичні комплекси для студентів вищих навчальних закладів; 
3. Контролювати й оцінювати рівень сформованості всіх складників професійної компетентності; 
4. Працювати з навчальною, науковою, методичною літературою; 
5. Підвищувати професійні вміння, узагальнювати досягнення передового педагогічного досвіду.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: поняття і терміни, ключові літературознавчі та мовознавчі категорії; основні літературні напрями, роди, жанри літератури, стилі мовлення; основні засади мовної освіти України, закладені у зміст і структуру в чинних програм з української мови
уміти: підготувати та провести лекції та семінарські заняття з дисциплін мовознавчого і літературознавчого циклів; підготувати навчально-методичне забезпечення проведення семінарських (практичних, лабораторних) занять; розробити завдання самостійної роботи студентів з дисциплін, які викладаються; підготувати навчально-методичне забезпечення проведення модульних контрольних робіт із дисциплін, які викладаються; підготувати навчально-методичне забезпечення проведення залікових робіт та іспитів із дисциплін, які викладаються.

Назва: Дипломне проектування

На дипломне проектування покладається основна дослідницька і фахова кваліфікаційна функція. Вона є результатом самостійної наукової роботи студента.

Мета: спонукати студента вести самостійний науковий пошук

Завдання: вирішувати прикладні наукові завдання і здійснювати їхнє наукове узагальнення у вигляді власного внеску у розвиток сучасної філологічної науки і практики використання отриманих знань із філології (лінгвістики, літературознавства, порівняльного та типологічного мовознавства).

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: основні поняття фундаментальних філологічних дисциплін,основні вимоги до ведення та оформлення науково-дослідницького матеріалу, фундаментальні науково-методичні підходи до виконання робіт

уміти: організовувати, планувати і реалізовувати процес наукових досліджень; аналізувати, оцінювати і порівнювати різні теоретичні концепції в області дослідження і робити висновки, аналізувати і обробляти інформацію з різних джерел; проводити самостійне наукове дослідження, яке характеризується академічною цілісністю на основі сучасних теорій і методів аналізу, генерувати власні нові наукові ідеї, повідомляти свої знання та ідеї науковому співтовариству, розширюючи межі наукового пізнання; вибирати і ефективно використовувати сучасну методологію дослідження; планувати і прогнозувати свій подальший професійний розвиток.

Анотації до курсів освітнього рівня "бакалавр"

Спеціальності 014.01 Середня освіта (Українська мова і література)

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ (20-ті – середина 50-х років) доц. О. В. Цепа

Мета: ураховуючи найновіші досягнення літературознавчої, історичної, філософської, психологічної наук, дати студентам об’єктивні знання про специфіку українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття в контексті європейського культурного простору
Завдання:
сформувати уявлення про основні історичні та культурні закономірності розвитку української літератури 20-х – середини 50-х років XX століття;
з’ясувати специфіку основних течій модернізму в межах українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття;
поглибити знання з теорії літератури;
засвоїти основні відомості про життєвий і творчий шлях ключових персоналій українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
суспільно-політичні, культурні умови розвитку української літератури 20-х – середини 50-х років XX століття;
специфіку основних течій модернізму в межах українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття;
особливості світоглядно-творчої позиції ключових персоналій українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття;
зміст художніх творів різних родів літератури;
естетико-ідейні аспекти документальної літератури;
основні теоретичні поняття та терміни, необхідні для аналізу/інтерпретації творчого доробку митців.
вміти:
визначати найхарактерніші історико-культурні ознаки українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття;
аналізувати/інтерпретувати художні твори з урахуванням сучасних методологій;
критично обґрунтовувати естетико-ідейні аспекти документальної літератури;
давати власну аргументовану оцінку постатям та їхнім творчим надбанням;
ефективно працювати зі статтями та роботами монографічного характеру з літературознавства, психології, історії, філософії тощо.

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА доц. О. В. Цепа

Мета – дати студентам усебічні наукові знання про характерні риси української літератури першої половини XIX століття.
Завдання:
сформувати уявлення про основні закономірності розвитку української літератури першої половини XIX століття;
ознайомити студентів з основними літературознавчими термінами й поняттями, пов’язаними з розвитком української літератури першої половини XIX;
розвивати вміння й навички аналізу змістово-формальних особливостей творів;
сприяти формуванню власних висновків й узагальнень стосовно своєрідності художнього мислення творчих постатей, особливостей їхнього індивідуального стилю, ідейного навантаження творів чи їх актуального звучання.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
суспільно-політичні та культурні умови розвитку української літератури першої половини XIX століття;
основні стильові тенденції в українській літературі першої половини XIX століття;
особливості світоглядно-творчої позиції митців відповідного періоду;
зміст художніх творів;
ключові літературознавчі категорії.
вміти:
визначати найхарактерніші ознаки літературного процесу першої половини XIX століття та особливості творчої манери митця;
з’ясовувати особливості жанру, інтерпретувати проблематику та ідейне навантаження творів;
аналізувати твори в єдності змісту й форми;
працювати з літературознавчими, літературно-критичними статтями, роботами монографічного характеру;
робити власні висновки та узагальнення.

ВСТУП ДО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА доц. О. О. Гольник

Теоретико-літературні питання є найскладнішою проблемою шкільного (та й університетського) курсу літератури. З їхнього засвоєння розпочинається шлях допитливого і вимогливого читатача та філолога-дослідника.
Справжній мистецький твір розкриває глибини людської душі, грані характерів, осмислюється сенс буття крізь призму естетичного. Першопокликання мистецтва – сприяти духовному самостановленню особистості. Цьому допомагає естетико-гуманістичний підхід в осягненні явищ художньої літератури, який утвердився у вітчизняному літературознавстві в останнє двадцятиліття.
Література має розглядатися як вид мистецтва, як погляд на світ крізь призму образності, краси. Центром її уваги є людина у всіх її буттєвих вимірах. Для цього необхідно оволодіти навичками аналізу художнього твору. Для цього необхідно бути обізнаним із ключовими літературознавчими поняттями й навичками.
Саме це передбачає курс вступу до літературознавства. Він є першою сходинкою у теоретико-практичній підготовці вчителя-словесника.
Із багатьма теоретичними поняттями й термінами учні знайомилися в середній школі – на уроках літератури. Наше завдання – поглибити ті відомості і – головне – привести теоретичні знання до певної системи, зробити їх засобом пізнання літератури як мистецтва слова, форми вияву людського духу.
Мета та завдання курсу.
Курс "Вступ до літературознавства" має сформувати основи фахової теоретико-літературознавчої підготовки, ознайомити майбутніх учителів із законами, за якими зображається дійсність у художній літературі, виробити у них уміння аналізувати літературні твори як твори мистецтва, осмислювати мистецтво слова як систему систем, дати уявлення про поетику слова, літературного твору, художнього тексту, про множинність його інтерпретацій, варіативність підходів, про проблеми стильової типологізації та індивідуалізації.
Завдання вивчення дисципліни.
Студент повинен знати як застосовувати отриманні знання на практиці, як зрозуміло пояснити та подати матеріал.
Студент повинен вміти правильно осмислювати специфіку літератури як мистецтва слова, розібратися в основних закономірностях літературного процесу, збагнути суспільну роль художньої літератури,
Студент повинен виробити навички самостійної навчальної і науково-дослідної роботи, вміння вести спостереження над способами і прийомами типізації та індивідуалізації характерів, майстерністю композиції та сюжету, мовою художніхтворів і особливостями віршування, а також навички наукового аналізу художніх творів, самостійного вивчення науково-методичної літератури та вмілого її використання.

Історія української літератури першої половини ХІХ століття
доц. О. О. Гольник

Курс «Історія української літератури першої половини ХІХ століття» є складовою літературознавчої підготовки вчителя-філолога. Він передбачає ознайомлення студентів із основними тенденціями розвитку літератури у першій половині ХІХ століття, літературними напрямками, які сформувалися у цей час (просвітництво, сентименталізм, романтизм), їх естетичними маркерами та творчістю митців, які творили у цей час.
Мета викладання курсу: враховуючи останні досягнення літературознавчої, філософської, історичної науки, дати студентам об'єктивні наукові знання про український літературний процес першої половини ХІХ ст.
Завдання:
" сформувати базові знання для засвоєння закономірностей розвитку української літератури першої половини ХІХ ст.;
" сприяти засвоєнню студентами сутності естетики українського сентименталізму, просвітницького реалізму та романтизму ХІХ ст.;
" окреслити зв'язок української літератури з європейським літературним життям (напрямки, тенденції, стиль, персоналії);
" проаналізувати художні тексти з урахуванням сучасних підходів та інтерпретацій;
" поглибити знання з теорії літератури.
Студент повинен знати:
генезис і суспільно-історичні умови розвитку української літератури в першій половині ХІХ ст., стан тогочасної культури та науки;
основні факти біографії та творчості українських письменників
20-60-х рр. ХІХ ст.;
оригінальність творчої індивідуальності кожного митця;
життєву основу творів та причини їх написання;
зміст художніх текстів;
монографії та літературознавчі статті відомих дослідників, що стосуються цього курсу.
Студент повинен уміти:
визначати жанрові ознаки, проблематику та художні смисли твору;
розвиток уміння і навичок аналізу художнього твору у єдності змісту і форми;
вдосконалення вміння працювати з літературознавчими студіями, роботами монографічного характеру, довідковими (термінологічними словниками) працями;
порівнювати літературні явища, робити власні висновки й узагальнення;
визначати місце і суть внеску митця в літературу, оригінальність та актуальність його творчості.

Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття
проф. С. П. Михида
Навчальний курс «Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття» покликаний познайомити зі специфікою розвитку української модерної літератури.

Знати:
теоретичні засади модернізму
імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм: художньо-естетичні принципи, літературні вияви
символістські тенденції у прозі
українську модерну лірику доби fin de siekle.

Уміти:
визначати найприкметніші риси літературного процесу кінця ХІХ-початку ХХ ст.
обумовлювати специфіку літературних течій і напрямів у вітчизняній літературі порубіжної доби.
зіставляти літературні явища.

Професійні вміння:
Уміти зіставляти суспільний контекст та історичні особливості розвитку української літератури кінця ХІХ-початку ХХ століття.
Уміти з’ясовувати своєрідність художнього мислення письменника та особливості його індивідуального стилю.
Уміти визначати роль і місце митця в літературному процесі доби.
Уміти виокремлювати роль суспільних чинників на художній стиль митця.
Уміти орієнтуватись в основних тенденціях розвитку літературознавчої думки.
Уміти визначати суспільний контекст та особливості поетики митця, його індивідуального стилю.
Уміти визначати роль і місце митця в літературному процесі доби.
Уміти аналізувати художній твір, давати йому власну оцінку
Уміти орієнтуватись в основних тенденціях розвитку літературознавчої думки, робити власні висновки та узагальнення.

Дитяча література доц. О. Ф. Буряк

Мета викладання дисципліни: осягнення студентами причин виникнення, закономірностей формування й особливостей розвитку дитячої літератури як органічної складової української літератури та поглиблення знань, здобутих протягом вивчення інших дисциплін, зокрема історії української літератури й теорії літератури.
Навчальний курс «Дитяча література» відіграє важливу роль у підготовці вчителя-словесника, редактора, видавця, готуючи їх до практичного втілення ідеї гуманізації українського духовного простору, зокрема національної освіти.
Майбутні філологи повинні засвоїти зміст ключових понять і вміти оперувати ними, проектувати здобуті знання у сферу базових предметів, застосовувати їх під час проходження педагогічної практики, а також – у процесі професійного й духовного самовдосконалення.
Завдання вивчення курсу:
– з’ясувати специфіку функціонування дитячої літератури як відносно автономного компонента української літератури;
– схарактеризувати етапи зародження та формування дитячої літератури, окреслити шляхи її розвитку;
– апробувати різні види аналізу художнього твору з метою його глибинного осягнення як літературного феномену;
– навчити розробляти методологічні алгоритми вивчення зразків дитячої літератури на уроках української літератури в школі;
– осмислити естетичну природу та пізнавальний, виховний, розвивальний потенціал літератури для дітей як органічної складової української культури, визначати її роль у формуванні високодуховної, національно свідомої особистості.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
– визначений програмою навчальний матеріал;
– причини появи, закономірності становлення й етапи розвитку української дитячої літератури;
– ключові проблеми дитячої літератури та їхню трансформацію в історико-культурному діахронічному вимірі;
– літературознавчу рецепцію феномену дитячої літератури в розмаїтті існуючих позицій;
– найважливіші моменти творчої біографії письменників, які пов’язані з появою визначних творів у сфері дитячої літератури;
– тексти художніх, публіцистичних творів та основні ідеї наукових праць, які розглядаються в цьому курсі;
вміти:
– визначати фактори, які сприяли виокремленню дитячої літератури як специфічної галузі української літератури;
– розкривати основні закономірності функціонування дитячої літератури;
– творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, історія, культурологія та ін.) під час вивчення цього курсу;
– критично осмислювати навчальний матеріал, виробляючи власну позицію в осягненні певної проблеми;
– давати виважену оцінку стану розвитку української дитячої літератури та прогнозувати перспективи її розвитку в культурно-історичному контексті;
– застосовувати різні шляхи та методи аналізу художнього твору адекватні його естетичній сутності;
– створювати методологічні алгоритми подачі зразків дитячої літератури, які передбачені для вивчення в шкільному курсі української літератури;
– здійснювати мотивований відбір творів для дитячого читання через призму їхнього впливу на становлення індивіда та формування естетичного смаку дитини (акцентуючи увагу на проблемі неординарної особистості);
– моделювати різновікову дитячу рецепцію художнього твору;
– поліпшувати вміння осягнення особистості учня, розуміння його психології через осмислення художніх образів дітей різних психологічних типів;
– удосконалювати навички усного та писемного мовлення;
– удосконалювати навички виразного читання творів;
– розвивати культуру ведення дискусії;
– користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками літературознавчих термінів;
– розвивати свій читацький смак та підвищувати філологічний рівень.

Історія української літератури (друга половини ХХ – початок ХХІ ст.) доц. О. Ф. Буряк

Навчальний курс «Історія української літератури (друга половини ХХ – початок ХХІ ст.)» відіграє важливу роль у підготовці філолога, готуючи його до практичного втілення ідеї гуманізації суспільства.
Мета курсу – осягнення тенденцій і закономірностей розвитку української літератури
другої половини ХХ – початку ХХІ ст. в європейському історико-культурному контексті.
Вивчаючи цей курс, студенти повинні здобути нові та поглибити ті знання, котрі вони здобули протягом вивчення інших дисциплін, зокрема вступу до літературознавства, історії української літератури попередніх періодів, історії зарубіжної літератури, історії, філософії. Майбутні філологи повинні засвоїти зміст ключових понять і вміти оперувати ними, проектувати здобуті знання у сферу базових предметів, а також застосовувати їх у процесі професійного та духовного самовдосконалення.
Завдання вивчення дисципліни:
– розкрити своєрідність функціонування вітчизняної літературної парадигми кінця ХХ – початку ХХІ ст. в європейському історико-культурному контексті;
– ознайомити студентів із творчими біографіями знакових представників літературного процесу;
– осягнути здобутки українських митців другої половини ХХ – початку ХХІ ст. через призму літературних напрямів і течій;
– осмислити критичну рецепцію історико-літературного процесу цього періоду;
– розвивати вміння і навички аналізу та інтерпретації різножанрових художніх творів, дотримуватися науково обґрунтованих критеріїв оцінки літературних явищ;
– формувати вміння давати виважену оцінку стану розвитку української літератури та прогнозувати перспективи її розвитку.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
– особливості розвитку української літератури в суспільно-історичному українському та європейському контексті другої половини ХХ – початку ХХІ ст.;
– основні тенденції розвитку вітчизняного мистецтва слова цього періоду;
– визначальні факти творчої біографії українських письменників другої половини ХХ – початку ХХ ст.;
– ключові ідеї літературознавчо-критичних праць відомих дослідників, які представляють рецепцію історико-літературного процесу цього періоду, в розмаїтті існуючих позицій;
– зміст пропонованих для вивчення художніх творів;
– тексти художніх творів, рекомендованих для вивчення напам’ять;
уміти:
– розкривати основні закономірності функціонування та визначати іманентні риси історико-літературного процесу другої половини ХХ – початку ХХІ ст.;
– з’ясовувати своєрідність художнього мислення письменника та особливості його індивідуального стилю й ілюструвати їхні вияви у творах;
– визначати роль і місце митця в літературному процесі доби та оцінювати естетичну якість його художнього доробку;
– зіставляти літературні явища в українському та світовому мистецькому контексті, робити власні висновки та узагальнення;
– аналізувати й інтерпретувати художній твір і давати йому власну аргументовану оцінку;
– висвітлювати погляди науковців на літературні феномени даного періоду;
– орієнтуватися в сучасному літературно-мистецькому просторі, давати виважену оцінку стану розвитку сучасної української літератури та прогнозувати її перспективи в культурно-історичному контексті;
– критично осмислювати матеріал, виробляючи власну позицію в осягненні проблеми.

Історія української літератури ІІ пол. ХІХ ст. (70-90-і роки)
доц. М. І. Лаврусенко
Навчальний курс «Історія української літератури ІІ пол. ХІХ ст. (70-90-і роки)» покликаний познайомити зі специфікою розвитку прози драматургії та поезії доби реалізму.

Мета:поглибити уявлення студентів про основні закономірності розвитку історико-літературного процесу ІІ пол. ХІХ ст. (70-90-их років) й розуміння літератури як форми художнього пізнання та упорядкування дійсності; доповнити знання про надбання української літератури цього періоду в контексті світової культури; зацікавити студентів художнім твором як специфічним засобом пізнання світу й себе в ньому; поглибити навики аналізу художнього тексту з погляду індивідуальної творчої манери (стилю) автора в контексті цього періоду та з позицій новітніх методик прочитання тексту; розвивати у студентів творче самостійне мислення, естетичний смак.
Завдання: познайомити студентів із загальними закономірностями розвитку прози, драматургії та поезії ІІ пол. ХІХ ст.(70-90-х років); визначити місце доробку І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, Б. Грінченка та ін. в контексті української прози, окреслити шляхи аналізу програмових творів авторів; охарактеризувати умови заснування першого українського професійного театру, проаналізувати драматургічну спадщину М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого; розкрити тематичну, жанрову та стильову багатогранність творчості І. Франка.

Студенти повинні знати:
– найважливіші факти літературного руху 70–90-х рр. ХІХ ст.;
– суспільну роль художньої літератури цього періоду;
– найвизначніші біографічні відомості про письменників (І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Бориса Грінченка, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, І. Франка);
– місце і значення кожного твору в доробку письменника та літературному процесі цього періоду;
– типову (історичну та загальнолюдську) функцію головних дійових осіб вивчених текстів;
– визначальні ознаки понять: соціальна повість, соціально-побутова повість, соціально-психологічна повість, соціально-психологічний роман;
– жанри драматичних творів (драма, трагедія, комедія, трагікомедія, водевіль), засоби зображення характеру в драматичному творі;
– жанри поетичних творів, художні засоби (тропи);
– поняття: конфлікт, прототип і художня типізація.

Студенти повинні вміти:
– виявляти основні, провідні ознаки й домінанти творів, характеризувати художні особливості митця на різних етапах його творчого шляху, індивідуальний стиль, основні світоглядні ідеї письменника;
– аналізувати твір з урахуванням його художньої, естетичної та ідейної цілісності, авторської позиції, сучасного прочитання;
– розкривати основні проблеми творів;
– зіставляти різні погляди на творчість письменника, виявляти здатність доказувати, аргументувати свої твердження про твір;
– користуватися джерелами (монографіями, статтями, енциклопедіями, довідниками, словниками термінів тощо); готувати доповіді, реферати чи дослідження-повідомлення проблемного характеру на літературну тему.

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
доц. О. М. Ратушняк

Мета і завдання вивчення курсу
Курсом “Методика навчання української літератури ” передбачається вивчення методики як науки та вузівської дисципліни, вивчення літературного процесу в цілому й аналізу окремих художніх творів стосовно вимог шкільної програми з ухваленням специфіки психологічних особливостей учнів певних класів. Уроки літератури в силу своєї специфіки мають найбільший вплив на формування світогляду, моралі дітей. Це зумовлює особливості вивчення курсу. Методика як навчальна дисципліна – це поєднання літературознавчого аспекту з психологопедагогічним.
Отже, методика викладання української літератури включає в себе історію розвитку методичної науки, здобутки психології та педагогіки, історію літератури, літературної критики, літературознавства, естетики та ін.
Завдання вивчення дисципліни
Курс має дати студентам об'єктивні і наукові знання про надбання методики, про форми, методи і методичні прийоми викладання літератури, про методику аналізу художнього твору, вивчення різних видів програмового матеріалу. Методика навчання української літератури розрахована на засвоєння студентами набору загальних правил та норм фахової діяльності.
Внаслідок вивчення курсу “Методика навчання української літератури у ВНЗ ” студенти повинні
– знати:
· шляхи розвитку методики як науки;
· праці видатних методистів;
· форми, методи і методичні прийоми викладання літератури;
· місце методики літератури в системі підготовки вчителя у вузі;
· методику вивчення різних видів програмового матеріалу;
· психологопедагогічні основи викладання літератури.
– вміти:
· орієнтуватися в методичній літературі;
· скласти календарне та тематичнопоурочне планування;
· провести й проаналізувати урок з української літератури;
· встановити зв'язки літератури з іншими навчальними дисциплінами;
· робити повний аналіз художнього твору;
· проводити науковий експеримент.

ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ доц. О. М. Ратушняк

Мета викладання дисципліни: створити цілісне уявлення про науку як систему знань і метод пізнання, надати студентам необхідного обсягу знань у галузі наукових досліджень, підготувати до самостійного виконання наукової роботи, ознайомити з методикою підготовки повідомлень, доповідей, публікацій, кваліфікаційних робіт різних рівнів. Курсом “Основи наукових досліджень” передбачається вивчення основних етапів розвитку науки, засвоєння методів наукового дослідження, а також правил оформлення результатів наукової роботи. ОНД включає в себе історію розвитку науки, здобутки лінгвістики та літературознавства.

Завдання вивчення дисципліни: сформувати в студентів систему понять, навички основ наукової роботи для самостійного наукового пошуку; дати орієнтири в структурі науково-дослідної діяльності; ознайомити студентів з методами наукового дослідження; забезпечити засвоєння навчального матеріалу шляхом взаємозв’язку теорії і практики наукового пошуку.
– Курс має дати студентам об'єктивні і наукові знання про надбання науки, про загальнонаукові та конкретнонаукові методи дослідження.
– Методика навчання української літератури розрахована на засвоєння студентами набору загальних правил та норм фахової діяльності.
– Розвинути знання і навички практичного застосування отриманих теоретичних знань у практиці написання наукового дослідження – курсової, дипломної та магістерської роботи.
У результаті вивчення навчальної дисципліни
Студент повинен знати: основні терміни та поняття курсу «Основи наукових досліджень», етапи наукового дослідження; методи наукових досліджень (загальнонаукові та спеціальні: лінгвістичні, літературознавчі), правила оформлення наукових робіт (рефератів, курсових, дипломних, магістерських), основні ознаки наукового стилю; історію та шляхи розвитку науки; загальнонаукові та конкретнонаукові методи дослідження.
Студент повинен уміти: здійснювати наукові дослідження, опрацьовувати наукову літературу, цитувати джерела наукової інформації, шляхом бібліографічного опису джерел укладати список літератури згідно з чинними стандартами, створювати наукові тексти, використовуючи знання з базових курсів філологічних дисциплін та навички наукової інтерпретації текстів. Оформлювати цитати з джерел, згідно правил цитування; Укладати список використаних джерел; Оформлювати наукову роботу.

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ X–XVIII СТ.
(В Т.Ч. ФОЛЬКЛОР) доц. О. М. Ратушняк

Мета викладання дисципліни: Враховуючи останні досягнення української медієвістики, історичної та філософської наук, домогтися засвоєння знань про давню українську літературу, намагаючись якнайповніше висвітлити її періоди, напрями, стилі, жанри та засувати роль знакових постатей у тогочасному літературному процесі. Підготувати майбутніх вчителів української словесності до свідомого засвоєння невичерпного джерела духовності – національного фольклору, уміти бачити та адекватно інтерпретувати народнопоетичні художні засоби

Завдання вивчення дисципліни:
розкрити сутність культурно-історичних феноменів давнього письменства, акцентуючи на визначних його пам’ятках;
простежити загальні закономірності й логіку розвитку літературного процесу Х–ХVІІІ століть;
навчити студентів читати, коментувати та аналізувати пам’ятки давньої літератури;
визначити місце давнього українського письменства епох Середньовіччя, Ренесансу та Бароко в контексті західноєвропейських літератур.
враховуючи останні досягнення сучасної фольклористики, дати студентам цілісне уявлення про українську усну народну поетичну творчість як галузь національної культури;
ознайомити з історією фольклористичних досліджень і принципами наукової класифікації фольклорного фонду;
розширити і поглибити знання про специфічні особливості й закономірності народного мистецтва слова;
передбачає оволодіння практичними навичками й уміннями цілісного аналізу народнопоетичних творів;
прищепити навички фольклористичної діяльності й підготувати студентів до фольклорної практики та до викладання усної народної творчості в шкільному курсі.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
об’єкт та предмет дисципліни, її основні розділи, термінологію;
історію розвитку світової та вітчизняної медієвістики;
періодизацію давньої літератури;
головні історичні події;
тексти, передбачені програмою;
основні поетичні характеристики Середньовіччя, Ренесансу, Бароко.
жанрову систему українського фольклору;
тексти, передбачені програмою;
шкільну програму з фольклору;
основні поетичні засоби.

вміти:
робити аналіз фольклорних текстів;
визначати функціональну роль мовних засобів та доцільність їх використання у тексті;
творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, вступ до літературознавства та ін.) під час вивчення цього курсу;
формувати культуру ведення дискусії;
користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками;
виробляти ефективну стратегію спілкування;
робити аналіз художніх текстів давньої літератури;
визначати функціональну роль художніх засобів у тексті;
творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, вступ до літературознавства та ін.) під час вивчення цього курсу;
формувати культуру ведення дискусії;
користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками;
опрацьовувати літературознавчі студії.