Запис 1

Запис 2

Запис 3

Запис 4

Запис 5

Запис 6

Запис 7

Запис 8

Добре зарекомендували себе на педагогічній роботі випускники факультету, певна частина їх працює керівниками народних самодіяльних колективів: заслужений працівник культури України, керівник Зразкового дитячого оркестру духових інструментів “Зміна” С. Степаненко; керівник народного дитячого оркестру духових інструментів с. Суботці В. Оношенко; заслужений працівник культури України, художній керівник оркестру популярної класичної та народної музики “Юність” доцент Г. Бродський; керівник камерного оркестру Кіровоградської обласної державної філармонії В. Негребецький, керівник оркестру народних інструментів Кіровоградського обласного Будинку вчителя М. Чорнобай, керівник рок-ансамблю “Контакт” К. Пилип’юк, керівник народного ансамблю “Алегро” В. Ванцак та ін.

Відомим у музичному світі України та інших країнах є випускник факультету заслужений артист України Сергій Дьомін.

Серед випускників факультету є: доктори педагогічних наук, професори Володимир Дряпіка, Алла Растригіна; кандидати педагогічних наук, доценти В. Кривозуб, Ж. Рижак, Е. Гуцало, Т. Пляченко, Є. Полевнича, О. Ткаченко, О. Приходько, О. Ляшенко, Л. Гончаренко, О. Бузова, А. Заруба; кандидати психологічних наук, доценти Т. Цигульська, Н. Рубан, Т. Воропаєва; кандидат філософських наук Л.Рубан. Серед тих, хто закінчив факультет, є композитори – М. Безуглий, С. Биков, Д. Шахневич, О. Іванов, П. Лойтра, О. Пляченко, К. Пилип’юк та ін.

Добрі організаторські здібності в поєднанні з професійною підготовкою дали змогу деяким випускникам очолити школи мистецтв та естетичні центри, дитячі музичні школи: І. Негода – Черкаська школа мистецтв № 3; В. Ревенко – Кіровоградська музична школа № 2; О. Прокоф’єв – Кіровоградська музична школа № 4; В. Чопенко – Гайворонська музична школа; О. Шагіахметов – Смілянська музична школа № 1 Черкаської області; А. Лісовий – Смілянська музична школа № 2 Черкаської області.

Почесне звання заслуженого вчителя України має випускник факультету, вчитель музики Кіровоградської СШ № 1 Л. Запісочний.

Дипломантами Всеукраїнського конкурсу “Кращий учитель року” стали випускники факультету М. Назаренко та О. Ліщинська (Київ, 1990).

Ігор Заруба народився в місті Долинській Кіровоградської області, де закінчив ЗОШ №1.

З 1955 по 1959 рік навчався в Станіславському (нині Івано-Франківськ) музичному училищі, після закінчення якого працював викладачем з класу народних інструментів (домра, цимбали, баян, балалайка) у Кременецькій дитячій музичній школі (Тернопільська область). Одночасно керував оркестрами: симфонічним та народних інструментів. Тривалий час фотографія симфонічного оркестру Кременецької ДМШ була окрасою стенду “Культура” на Всеукраїнській виставці досягнень народного господарства в Києві.
1967 року закінчив Львівську державну консерваторію ім.М.Лисенка.

З 1969 року І. Заруба – викладач, згодом старший викладач музично-педагогічного факультету Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна. Він займав посади декана факультету, завідуючого кафедрою.

У 70-х роках він організував на факультеті вокально-інструментальний ансамбль “Степівчанка”, який неодноразово був лауреатом обласних і республіканських конкурсів, фестивалів, оглядів. Ігор Васильович був керівником факультетського оркестру народних інструментів та ансамблю сопілкарів.

Понад 25 років Ігор Заруба очолював аматорський народний оркестр народних інструментів при Кіровоградському обласному Будинку вчителя. Цей оркестр належав до плеяди кращих виконавських колективів України.

За активну педагогічну, творчу, виконавську, музично-громадську роботу І. Заруба нагороджувався багатьма Почесними грамотами Верховної Ради УРСР, Міністерства освіти та культури, Федерації профспілок України. Він – відмінник народної освіти УРСР.


Володимир Воловенко народився в Запоріжжі.

Навчався в Херсонському музичному училищі, а потім – Одеській консерваторії ім. А. Нежданової. Хорову майстерність він опановував у визначних корифеїв хорової справи: професорів К. Пігрова та Д. Загрецького. Під їхнім впливом він став професійним хоровим диригентом, співаком, музикантом.

Після закінчення консерваторії В. Воловенко – соліст державного народного хору Комі АРСР. Згодом очолював навчальний хор Уманського музичного училища. З 1973 року він – викладач кафедри музики і співів музично-педагогічного факультету Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна. Протягом тривалого періоду на кафедрі він викладав курси “Сольфеджіо”, “Хорове диригування”, “Хоровий клас”. Талант хормейстера особливо яскраво виявився в роботі зі студентською академічною хоровою капелою педагогічного інституту. Творчий колектив був багаторазовим лауреатом республіканських фестивалів та конкурсів. За виконавську музично-просвітницьку роботу 1972 року колектив був відмічений золотою медаллю Республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва, присвяченого 50-річчю Союзу РСР.

В. Воловенко довгий час керував вокальною групою лауреата Кіровоградського обласного огляду-конкурсу виконавців молодіжної пісні 1976 року та лауреата Республіканського свята молодіжної пісні в місті Миколаєві (жовтень 1976) вокально-інструментального ансамблю “Степівчанка”.

Володимир Ілліч Воловенко – винятково талановита особистість. Він був майстром надзвичайної ліричної поезії, гарно малював, читав вірші. Його поважали та любили всі студенти й викладачі.


Прослухати записи





Володимир Дряпіка народився в Кіровограді. 1970 року закінчив Кіровоградське музичне училище зі спеціальності “Духові інструменти”. 1974 року з відзнакою закінчив музично-педагогічний факультет КДПІ ім. О. С. Пушкіна. Працював на посаді концертмейстера, викладача, старшого викладача музично-педагогічного факультету.

1984 року захистив кандидатську дисертацію на тему “Розвиток естетичного смаку студентської молоді (на матеріалі музично-виконавських колективів художньої самодіяльності)” і був призначений завідувачем кафедри історії, теорії музики та основного інструмента. 1985 року йому присвоєно наукове звання доцента. 1993 року нагороджений знаком “Відмінник освіти України”.

1997 року захистив докторську дисертацію на тему “Соціально-педагогічні основи формування орієнтації студентської молоді на цінності музичної культури” і здобув ступінь доктора педагогічних наук. 2001 року йому присвоєно вчене звання професора, а 2003 року отримав диплом про обрання членом-кореспондентом Міжнародної академії наук педагогічної освіти (МАНПО).

Володимир Дряпіка керував інструментальним джазовим ансамблем “Традиція”, був учасником вокально-інструментального ансамблю “Степівчанка”, солістом Кіровоградського міського муніципального оркестру духових інструментів.

Професор Володимир Дряпіка – науковий керівник аспірантів (Н. Савченко, С. Шандрук, О. Чуланова, Л. Гончаренко), які успішно захистили кандидатські дисертації. Він опублікував понад 130 наукових праць, серед яких: монографії “Орієнтації студентської молоді на цінності музичної культури (соціально-педагогічний аспект)” (Київ, 1997); “Розкриваючи світ джазу, рок і поп-музики” (Київ, 1997); навчальні посібники “Російсько-український музичний лексикон” (Кіровоград, 1997); “Розкриваючи естетичні цінності українського народного мистецтва” (Кіровоград, 2002); статті “Орієнтації студентської молоді на цінності музичної культури” (Кіровоград, 1999), “Аксіологічне орієнтування студентів у музичній сфері” (Кіровоград, 2001), “Педагогічна технологія і виховання майбутніх учителів музики” (Кіровоград, 2001), “Проблеми “молодіжної” музики у педагогічній діяльності” (Кривий Ріг, 2002) та інші.

Ангеліна Бутник народилася в Нижньому Тагілі. 1966 року закінчила загальноосвітню школу в Дрогобичі та державний педагогічний інститут імені І. Франка.

З 1970 року працювала на кафедрі історії, теорії музики та основного інструмента Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна викладачем, старшим викладачем, доцентом.

1991 року захистила кандидатську дисертацію на тему “Формування естетичного ставлення підлітків до музичного мистецтва в позаурочній діяльності” та отримала ступінь кандидата педагогічних наук.

Вона була завідувачем секцією фортепіано, неодноразово організовувала та проводила звітні концерти студентів.

За час роботи в університеті опублікувала понад 30 наукових праць: “Формування музично-естетичної культури старшокласників у процесі факультативних занять” (Кіровоград, 1991); “Естетичне ставлення до мистецтва як наукова проблема” (Кіровоград, 1993); “Специфіка естетичного ставлення підлітків до музичного мистецтва” (Кіровоград, 1999); “Формування готовності майбутніх учителів до виховання почуття прекрасного у школярів” (Кіровоград, 2001); “Педагогічні умови формування у підлітків естетичного ставлення до музичного мистецтва” (Кіровоград, 2003) та інші.



Заруба Ельза Семенівна
27.04.197 –27.03.2004
кандидат педагогічних наук, доцент

Ельза Заруба народилася 27 квітня 1938 року в Золотоноші Черкаської області в сім’ї військового службовця. 1955 року закінчила Надвірнянську ЗОШ №1.

1960 року закінчила Івано-Франківське музичне училище (диригентсько-хорове відділення), 1967 року – диригентсько-хоровий факультет Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. У становленні Ельзи Заруби як педагога-музиканта велику роль відіграло спілкування з корифеями українського музичного мистецтва: композиторами Є. Козаком, А. Кос-Анатольським та мистецтвознавцями О. Білинською, Й. Волинським, О. Цалай-Якименко. Після закінчення консерваторії працювала викладачем музично-теоретичних дисциплін, загального фортепіано та хорового класу Кременецької дитячої музичної школи Тернопільської області.




З 1970 року музично-педагогічна, творча, виконавська діяльність Ельзи Семенівни Заруби пов’язана з кафедрою хорового диригування музично-педагогічного факультету Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна. Вона виявила себе висококваліфікованим, вимогливим викладачем. З 1984 року навчалася в аспірантурі НДІ ХВ АПН СРСР (Москва), де 1988 року захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук на тему “Особливості засвоєння ладу твору школярами в процесі хорового навчання”.

Протягом тривалого часу на кафедрі вокально-хорових дисциплін читає лекційний курси з хорознавства та методики викладання диригування, проводить індивідуальні заняття з диригування та вокалу, а також хорового класу. Сумлінність, активність, старанне ставлення до виконання службових обов’язків були тими чинниками, які дали змогу Е. Зарубі виконувати у 80-ті роки обов’язки заступника декана факультету, а з 2005 року – керівника методичного об’єднання хорового диригування.

Великий інтерес виявляє Е. Заруба до науково-дослідної роботи. Вона опублікувала багато статей, методичних розробок, посібників, була укладачем програми з “Диригування” для музично-педагогічних факультетів (Київ, 1992).

Ельза Заруба бере активну участь в організації і проведенні музично-просвітницької роботи у місті. З 1978 по 1996 рік співала у Кіровоградському муніципальному хорі (керівник – заслужений діяч культури України Юрій Любович). Вона є постійним членом журі оглядів, конкурсів, фестивалів шкільної хорової самодіяльності. Часто виступала перед громадськістю міста та області з лекціями, бесідами, концертами. Протягом багатьох років вона була членом профкому інституту та учасником академії ветеранів праці (1996, 1997, 2000).

Ельза Семенівна Заруба нагороджена медалями до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна (1970) та медаллю “Ветеран праці” (1985). Вона – відмінник народної освіти України (1988).


Поліна Ніколаєнко народилася 13 січня 1941 року в селі Калинівці Кіровоградського району. Середню освіту здобула в Кіровоградській середній школі № 7, потім навчалася на диригентсько-хоровому відділенні Кіровоградського музичного училища (1960–1964). У 1964–1968 роках – студентка Одеської державної консерваторії ім. А. Нежданової.

З 1968 року працювала на музично-педагогічному факультеті спочатку асистенткою кафедри музики і співів, потім – старшим викладачем. З грудня 1972 року по травень 1974 року керувала музично-педагогічним факультетом. 1973 року вона стала аспіранткою НДІ ХВ АПН СРСР (м. Москва). Після закінчення аспірантури продовжувала працювати викладачем хорового диригування до 1980 р. З цього ж року вона – доцент кафедри методики музичного виховання і хорового диригування інституту мистецтв НПУ ім. М. Драгоманова.






Тетяна Брайченко народилася 5 серпня 1955 року в місті Макіївці Донецької області.

1972 року вступила до Донецького музичного училища, яке закінчила 1976 року. З 1976 по 1981 рік навчалася на історико-теоретичному факультеті Донецького державного музично-педагогічного інституту, після закінчення якого працювала в Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О. С. Пушкіна.

1990 року захистила дисертацію на тему “Формування ціннісних орієнтацій у студентів засобами музичного мистецтва” й здобула науковий ступінь кандидата педагогічних наук.
З 1995 по 1997рік очолювала кафедру історії, теорії музики та основного інструмента. 1997 року нагороджена знаком “Відмінник освіти України”.

За час роботи в Кіровоградському державному педагогічному університеті опублікувала ряд наукових праць: "Методичні рекомендації до проведення семінарських занять з історії музики ХХ століття” (Кіровоград, 1999); “Музичне краєзнавство Центральної України” (Кіровоград, 1999); “Педагогічна майстерність Генріха Нейгауза” (Кіровоград, 2000); “Історичні мотиви народної пісенної творчості Центральної України у дослідженнях” (Київ, 2001) та інші.
Юрій Соколовський народився 11 січня 1961 року в селі Хмельовому Маловисківського району Кіровоградської області. 1980 року з відзнакою закінчив Кіровоградське музичне училище (клас скрипки) і цього ж року вступив до Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка, яку закінчив також з відзнакою 1985 року.

З 1985 року згідно з направленням працював на посаді асистента музично-педагогічного факультету КДПІ ім. О. С. Пушкіна.
1992 року Ю. А. Соколовський здобув ступінь кандидата педагогічних наук і був призначений виконуючим обов’язки завідувача кафедри.

З 1993 року переведений на посаду доцента, викладав струнно-смичкові інструменти (скрипка), керував камерним оркестром, студентським науковим гуртком, вів активну наукову та концертну діяльність.

Ним надруковано ряд наукових праць: "Програма з основного інструмента (скрипка) для музично-педагогічних факультетів педагогічних інститутів" (Київ, 1991); “Проблеми оцінного ставлення до музики в теорії та практиці музичного виховання школярів” (Москва, 1991); “Основні етапи формування у молодших школярів оцінного ставлення до музики” (Москва, 1991); навчальний посібник “Російсько-український музичний лексикон” (Кіровоград, 1997) та ін.

1967 року на факультеті з підготовки вчителів початкових класів з ініціативи старшого викладача Сергія Гавриловича Мельничука була відкрита спеціальність “Музика”.

1970 року Сергій Гаврилович Мельничук вступив до аспірантури, й розвиток спеціальності “Музика” протягом року продовжив новий декан факультету з підготовки вчителів початкових класів кандидат педагогічних наук, старший викладач Віталій Лукич Омеляненко.

З 16 лютого 1971 року деканом факультету з підготовки вчителів початкових класів був призначений старший викладач Микола Іванович Гейченко. 16 березня 1971 року на базі спеціальності “Музика” був створений музично-педагогічний факультет.

С. Г. Мельничук

В. Л. Омеляненко

М. І. Гейченко

Музично-педагогічний факультет у різні часи очолювали:
до вересня 1971 року – старший викладач Микола Іванович Гейченко;
з вересня 1971 по грудень 1972 року – кандидат психологічних наук, старший викладач Ніна Василівна Огороднікова;
з грудня 1972 по травень 1974 року – старший викладач Поліна Митрофанівна Ніколаєнко;
з вересня 1974 по грудень 1977 року – старший викладач Ігор Васильович Заруба;

Н. В. Огороднікова

П. М. Ніколаєнко

І. В. Заруба

з1977 по серпень 1978 року – старший викладач Галина Степанівна Дідич;
з грудня 1978 по січень 1980 року – старший викладач Леонід Йосифович Шкот;
з березня 1980 по серпень 1983 року – кандидат педагогічних наук, доцент Валерій Павлович Барабаш.

Г. С. Дідич

Л. Й. Шкот

В. П. Барабаш

З вересня 1983 року по серпень 2002 року музично-педагогічний факультет очолювала кандидат педагогічних наук, старший викладач, а з 1987 року доцент, Галина Степанівна Дідич.

25 серпня 2002 року музично-педагогічний факультет був реорганізований і увійшов до складу мистецького факультету.