ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВИ АРХІТЕКТОРА

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Чаєнкова Оксана

Мову архітекторів з одного боку можна віднести до професійної мови інженерів-будівельників, а з іншого – це мова митців. Численні дослідження професійної мови архітекторів довели, що для неї характерні такі особливості: 1) вона є значною мірою міждисциплінарною, отже, її словник містить лексику суміжних областей знань; 2) використовує багато слів та понять з мови повсякденного спілкування; 3) порівняно з іншими професійними мовами менш стандартизована.  Аналізуючи специфічні особливості мови архітектора, у професійній мові очолює список за частотою вживання іменник «проєкт», а замикає «реалізація». Детальний наліз використаних займенників показує, що архітектори не забувають зайвий раз згадати «свій» проєкт і розповісти про «своє» бачення. У цій спробі зробити щось «своє», архітектори прагнуть бути несхожими та «іншими». Хоча варто відзначити, що слово «наш» все-таки превалює над «мій», що каже про хорошу командну культуру. В світі реалізують «великі» та «важливі» проекти «сучасної» та «цікавої» архітектури. Дієслова, як не дивно, не домінують за частотою вживання. Слово «каже» займає чільну позицію. Судячи з того, скільки «може», «робить» і «працює» архітектор, свідчить про те, що професія архітектора – це безперервна праця, і всі сили спрямовані на те, щоб реалізовувати свої ідеї.

Мова архітектора багата і різноманітна. В самому загальному вигляді необхідно розрізнити дві основні мови в архітектурі. Перша – це вербальна мова, тобто мова професійних термінів, понять, уявлень та категорій. Понятійна мова архітектури включає в собі безліч понять, таких як форма, функція, тектоніка, масштаб, пропорція, симетрія, ритм та ін. Вони організують мислення архітектора як у процесі розробки проекту, так і при його «прочитанні». Завдяки йому архітектор пояснюється з іншими фахівцями (теоретиками, практиками, критиками, суміжниками). Друга – це мова архітектурних форм, тобто особлива художня мова, що дозволяє втілювати ідею та художню задум у матеріалі твору. Ми розглянемо саме його, але будемо залучати для цього вербальну мову професійних термінів та понять. Наприклад, ордер як поняття відноситься до першої – вербальної мови, а як художня форма – до другої [1, с. 63].

Близько 70% професійної лексики архітектора припадає на таку складову як професійна термінологія. Це характеризує архітектора як знавця своєї справи та улюбленця називати всі речі своїми іменами. Акротерій – скульптурна прикраса, що розміщується над кутами фронтону. Диптер – античний храм, оточений подвійним рядом колон. Золотий перетин – розподіл відрізка прямий так, щоб більша частина відносилася до меншої, як весь відрізок – до більшої. Контрфорс – підпірка, стовпоподібний виступ стіни, що збільшує її стійкість. Стереобат – ступінчаста основа храму або іншої монументальної будівлі. Фахверк – конструкція стіни, що складається з жорсткого каркаса, що несе, і заповнення. Фронтон – верхня частина фасадної стіни, зазвичай у вигляді трикутника, обмежена схилами даху і відокремлена від стіни карнизом.

Українська мова сфери будівництва постійно поповнюється термінами іншомовного походження внаслідок міжкультурної співпраці та професійної інтеграції, що свідчить про міжнародний характер даної професійної галузі. При перекладі деяких термінів утворюється новий термін шляхом калькування, асиміляції, суфіксально-префіксального способу, а іноді використовуються лексичні трансформації чи типи термінологічних паралелей. Аналіз нових будівельних номінацій виявив такі типи професійних мовних одиниць сфери будівництва, що мають такі типи походження: лексичні, морфемні, синтаксичні, семантичні та комбіновані запозичення [2, с.28].

Однак архітектор як людина творча підходить творчо до мовного арсеналу, яким користується. Мабуть, саме тому особливе місце в мові архітектора займає професійний сленг, який не відрізняється високим рівнем вживання професіоналізмів, оскільки використана лексика видозмінена та утворена від знайомих всім слів, але надає звичайним словам нового смислового забарвлення. Такі усталені в мові архітекторів і дизайнерів фрази додають описуваним речам і предметам особливу характеристику та образність. Веніціанка – будь-яке декоративне покриття аж до рідких шпалер. Векашник-інженер-сантехнік – спеціаліст з ВК (водопровід та каналізація). Дерев'яники – столяри всіх мастей та спеціальностей. Загламурити – внести елемент розкоші. Задизайнено (тут був дизайнер) – поєднання на одній поверхні більше 3 видів обробки тощо. Інтер'єрщик – дизайнер інтер'єру. Олівці – архітектори або конструктори, які не визнають комп'ютерну графіку. Мазила – маляр. Обмазати – покрити декоративним матеріалом. Суміжники – всі, хто задіяний у проекті, крім будівельників. Рівень чарівності-кількості дизайну на квадратний сантиметр, іноді вимірюється наявністю і поширеністю бажаних замовником деталей на об'єкті або їх відсутністю. Ухтишечка – дуже красива деталь, що вражає уяву. Електричка – жінка-інженер з електрики. Ескізник – ескізний проект, початкова стадія проектування або неповний, урізаний.

З усього вище перерахованого можна дійти такого висновку: лексичний арсенал архітектора досить специфічний. З одного боку, архітектор – це діяч мистецтва, дизайнер, відкритий світові людина, з розвиненою уявою, з найчастіше властивим йому оптимізмом, якому є унікальне почуття гумору. Але з іншого боку, його словниковий запас ідентифікує його як майстра своєї справи, людини із почуттям відповідальності.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Ремизова Е. И. Строение архитектурного язика. Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт. ; відп. ред. М. М. Дьомін. Київ : КНУБА, 2014. Вип. 35. С. 62 – 72. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spam_2014_35_10

2. Чаєнкова О. К. Інноваційні терміни будівництва у XXI столітті. Інноваційні наукові дослідження: теорія, методологія, практика: Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 25–26 березня 2022 р.) / ГО «Інститут інноваційної освіти»; Науково-навчальний центр прикладної інформатики НАН України. Київ: ГО «Інститут інноваційної освіти», 2022. C.27–29.